ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2006                                         Справа N 32/67

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого               Карабаня В.Я.

суддів:                   Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників 

Державного підприємства   не з’явився

“Донецька залізниця” в

особі Дебальцевської

дирекції залізничних

перевезень

ВАТ “Центральна           Кінц В.А.

збагачувальна фабрика

“Калінінська”

розглянувши касаційну     Державного підприємства “Донецька

скаргу                    залізниця”

на рішення                господарського суду Донецької області

                          від 20.04.2006

у справі                  № 32/67

за позовом                Державного підприємства “Донецька

                          залізниця” в особі Дебальцевської

                          дирекції залізничних перевезень

до                        ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика

                          “Калінінська”

про   стягнення 1 613 грн.

Рішенням   господарського   суду   Донецької   області    (суддя

Сковородіна О.М.) від 20.04.2006 в позові відмовлено.

Державне  підприємство  “Донецька  залізниця”  вважає,  що   при

прийнятті  рішення, місцевим господарським судом порушено  норми

матеріального права, тому просить його скасувати і прийняти нове

рішення, яким позов задовольнити.

У  відзиві  на  касаційну  скаргу ВАТ “Центральна  збагачувальна

фабрика “Калінінська” просить судове рішення залишити без  змін,

оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Перевіривши   матеріали   справи  та   заслухавши   представника

відповідача, Вищий господарський суд України

                       В С Т А Н О В И В:

Державним   підприємством   “Донецька   залізниця”    в    особі

Дебальцевської дирекції залізничних перевезень заявлено позов до

Відкритого  акціонерного  товариства  “Центральна  збагачувальна

фабрика  “Калінінська”  про  стягнення  1  613  грн.  штрафу  за

невиконання плану перевезень за липень 2005 року по ст. Байрак.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те,  що  у  липні

2005 року, відповідно до заявки відповідача, останньому у першій

декаді.07.2005  року  було встановлено план  перевезень  вантажу

№  1515  у  розмірі  24 вагони –1 613 тон, однак  відповідач  не

використав жодного вагону.

За  твердженням  позивача, стаття 106  ч.  1  Статуту  залізниць

України   ( 457-98-п  ) (457-98-п)
          встановлює,  що   за   невикористання

вантажовідправником поданих вагонів він сплачує штраф у  розмірі

5  відсотків від ставки добової плати за користування  вагонами,

за   кожну   тону  вантажу,  яка  планується  для   перевезення.

Відповідно   до   зазначеного,   керуючись   ст.   106   Статуту

( 457-98-п  ) (457-98-п)
          та  розділом  6  Правил  планування  перевезень

вантажів,  відповідачу  було  нараховано  за  невиконання  плану

перевезень у першій декаді.07.2005 року штраф у сумі 1 613 грн.

Оскільки   відповідач  відмовився  сплачувати  нараховану   суму

штрафу,  позивач звернувся до суду і просить цю суму стягнути  у

примусовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з вимогами

позивача.  За  його  твердженням, хоча він  і  не  виконав  план

перевезень  за першу декаду.07.2005 року, проте план  перевезень

за  місяць  ним виконаний в повному обсязі, тому, відповідно  до

пунктів “г” і “д” ст. 107 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
        

та  пункту  6.10  Правил  планування  перевезень  вантажів,  він

звільняється від сплати, нарахованого за першу декаду, штрафу.

Приймаючи  рішення  про  відмову  у  позові,  господарський  суд

Донецької   області,  дослідивши  подані  у  справі  докази   та

заслухавши представників сторін, встановив, що умовами  договору

№   512/328   від  15.01.2003,  укладеного  між   позивачем   та

відповідачем, сторони передбачили місячне планування  перевезень

вантажів  і,  що на липень 2005 року відповідачем  за  обліковою

карткою  №  1515  було  заплановано до перевезення  4  000  тони

вантажу. За таких обставин, враховуючи, що відповідач за  липень

2005  року  план  перевезень вантажів виконав в повному  обсязі,

місцевий господарський суд, з посиланням на ст.ст. 106, 107, 109

Статуту  залізниць  України ( 457-98-п ) (457-98-п)
         та  пункт  6.10  Правил

планування  перевезень вантажів, дійшов висновку про відсутність

підстав для задоволення позову.

Вказані  висновки  відповідають  матеріалам  справи  та  вимогам

чинного законодавства, тому колегія суддів Вищого господарського

суду  України  не  вбачає  підстав  для  задоволення  касаційної

скарги.

Враховуючи  викладене,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  п.  1

ст. 111-9, ст. ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення  господарського суду Донецької області від 20.04.2006  у

справі  № 32/67 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного

підприємства “Донецька залізниця” - без задоволення.

Головуючий, суддя  В.Карабань

Судді              Л.Ковтонюк

                   В.Чабан