ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.2006 Справа N 28/34
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Чабана В.В.
Ковтонюк Л.В.
за участю представників:
позивача Лелеко В.В. дов. № 518 від 10.11.2005
відповідача Толстуха О.П. дов. № 2682/09
від 11.04.2005
Цвинда В.А. дов. № 1177/09 від 01.03.2006
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Енергопостачальна компанія
касаційну “Дніпрообленерго” в особі Криворізьких
скаргу міських електричних мереж
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.03.2006
у справі № 28/34
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” в особі Криворізьких
міських електричних мереж
до Державного підприємства “Криворізька
теплоцентраль”
Про врегулювання протоколу розбіжностей до додаткової угоди
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2005 року Відкрите акціонерне товариство
“Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі
Криворізьких міських електричних мереж (далі –ВАТ “ЕК
“Дніпрообленерго”) звернулось до суду з позовом до Державного
підприємства “Криворізька теплоцентраль” (далі –ДП “Криворізька
теплоцентраль”) про врегулювання неврегульованих розбіжностей до
додаткової угоди від 23.09.2005 до договору № 14 від 01.08.2002
про постачання електричної енергії, укладеного між ДП
“Криворізька теплоцентраль” та ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”
(Додаток № 15), прийнявши п. 6.3 додатку № 15 в редакції
енергопостачальника, а саме: “У разі наявності заборгованості
Споживача за електроенергію, спожиту на власні господарські і
технологічні потреби та за послуги з компенсації перетікання
реактивної електроенергії, Енергопостачальник здійснює платежі
за передачу електроенргії протягом 5 днів з моменту надходження
в повному обсязі платежів з зазначеної заборгованості”.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджував, що викладення
п. 6.3 Додатку № 15 у редакції позивача є єдиним стимулом
змусити відповідача сплатити борг минулих років.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.12.2005 (суддя Г.В.Манько), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.03.2006 (колегія у складі суддів: В.І. Крутовських, А.К.
Дмитренка, А.Є.Прокопенка), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ “ЕК
“Дніпрообленерго”, звернулось з касаційною скаргою, в якій
просить їх скасувати, прийняти рішення, яким задовольнити
позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права –статті 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи застосування норм матеріального і
процесуального права при винесенні оспорених судових актів,
знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02. 2002 між ВАТ
“ЕК “Дніпрообленерго” в особі директора Криворізьких міських
електричних мереж ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”, що діє на підставі
доручення Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль”,
було укладено договір № 14 про постачання електричної енергії
ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” для споживачів Дніпропетровської
області. Предметом договору згідно п. 1.1 є постачання і
передача електроенергії енергопостачальником та оплата спожитої
електричної енергії Споживачем. Відповідно до п. 11.4 договору
цей договір укладено строком до 31.12.2002, він набирає чинності
з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за
місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін
про відмову від цього договору або його перегляд. Пунктом 10.3
договору передбачено, що якщо Споживач здійснює передачу
електроенергії, що належить Енергопостачальнику, або для
населення, Енергопостачальник відшкодовує його фактичні витрати
з обслуговування електричних мереж, якими здійснюється передача,
на підставі договору про надання послуг з передачі
електроенергії.
Позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписання
додаткової угоди від 23.09.2005 з додатком № 15 (Порядок
розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу
електричної енергії) до договору № 14 від 01.08.2002, ДП
“Криворізька теплоцентраль” підписало додаток № 15 з протоколом
розбіжностей, запропонувавши пункти 6.2 і 6.3 цього додатку в
своїй редакції. Як з’ясовано судами, сторонами погоджені
розбіжності по п. 6.2 додатку № 15 додаткової угоди до договору
№ 14 від 01.08.2002, що підтверджується протоколом узгодження
розбіжностей, щодо пункту 6.3 додатку № 15 відповідачем був
направлений на адресу позивача протокол розбіжностей, в якому
викладено цей пункт в іншій редакції.
Приймаючи рішення у справі, суди першої та апеляційної
інстанції, дослідивши подані у справі докази, дійшли висновку,
що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки
підписання сторонами додаткової угоди є фактично внесенням змін
до умов договору, сторони спору не досягли згоди щодо прийняття
п. 6.3 додатку № 15 додаткової угоди до договору № 14 від
01.08.2002 в редакції позивача.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд
апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо
відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або
розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що порядок здійснення
розрахунків врегульовано сторонами як умовами договору, так і
узгодженими ними умовами п. 6.2 Додатку № 15.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що судом
неправильно застосовано положення статті 181 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, так як суд не вирішив питання щодо врегулювання
розбіжностей сторін під час укладання додаткової угоди до
договору. Як передбачено ч. 4 ст. 275 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
відповідно до вимог цього Кодексу врегульовуються розбіжності,
що виникають при укладенні договору енергопостачання. Судами
встановлено, що договір № 14 від 01.08.2002 було підписано
сторонами без протоколу розбіжностей.
Відтак, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для
скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає
матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі
Криворізьких міських електричних мереж залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.03.2006 у справі № 28/34 залишити без змін.
Головуючий В.Карабань
Судді: В.Чабан
Л.Ковтонюк