ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2006 Справа N 44/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Юнік”
на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2006
року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16.05.2006 року
у справі № 44/125
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ромус-
Поліграф”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Юнік”
третя Державна податкова адміністрація України
особа
Про стягнення 9 600 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
відповідача –не з’явився
третьої особи – Ярмола О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2006 року (суддя
П. Паламар), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року (судді
С.Дикунська, А.Лосєв, Л.Зубець) позов задоволено, стягнуто з
відповідача 9 600 грн. боргу у зв’язку з не поставкою товару та
553 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Юнік”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами,
просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права, та в позові
відмовити.
Заслухавши представника 3-ї особи, розглянувши матеріали справи
і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування господарським судом м. Києва та Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
На підставі договору від 09.01.2004 року № 0006/13/02,
укладеного між сторонами, ТОВ “Юнік” зобов’язалось забезпечувати
спеціалізованою продукцією –засобами контролю, а ТОВ “Ромус-
Поліграф” приймати, використовувати засоби контролю та
розраховуватися за них.
Зазначений договір від 09.01.2004 року № 0006/13/02, на думку
колегії суддів, за правовою природою є договором поставки, за
яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку
діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк
(строки) товар у власність покупця для використання його у
підприємницькій діяльності, а покупець зобов’язується прийняти
товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
За умовами пунктів 3.1 –3.3 договору передачу засобів контролю
передбачено здійснювати у кількості, яка відповідає сумі
перерахованих на розрахунковий рахунок відповідача грошових
коштів, у строки, залежно від місця передачі та кількості
засобів контролю, від трьох до десяти робочих днів після
одержання відповідачем оплати.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв
ділового обороту.
Як встановлено господарськими судами, платіжним дорученням від
13.01.2005 року № 827 ТОВ “Ромус-Поліграф” перерахувало ТОВ
“Юнік” за згаданими договором 9 600 грн., що відповідає 2 000
одиниць засобів контролю.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, відповідач в порядку статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надав суду
належних доказів передачі позивачу засобів контролю, які
відповідають вимогам Порядку реєстрації та ведення книг обліку
розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від 1.12.2000
року № 614 ( z0106-01 ) (z0106-01)
і зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 5.02.2001 року за № 106/5297.
Судами також встановлено факт втрати відповідачем повноважень на
виготовлення засобів контролю з 07.07.2004 року (
Справа N 32/213 господарського суду м. Києва).
Крім того, наказами ДПА України “Про впровадження системи
державного контролю за виготовленням, реалізацією та
застосуванням засобів контролю” від 21.09.2004 року № 546
( z1252-04 ) (z1252-04)
та “Про затвердження форми засобу контролю
підвищеного рівня захисту” від 01.11.2004 року № 626
( v0626225-04 ) (v0626225-04)
затверджено нову форму засобів контролю,
виготовлення яких доручено іншому підприємству.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з
відповідача 9 600 грн. боргу з підстав непоставки товару.
Отже, посилання скаржника на невірне застосування господарським
судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм
матеріального і процесуального права при прийнятті судових актів
є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
господарськими судами на підставі всебічного, повного і
об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2006 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.05.2006 року у справі № 44/125 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Юнік” - без
задоволення.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Суддя Б.М.Грек
Суддя Л.В.Стратієнко