ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2006 Справа N 36/354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М.Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Приватного підприємства (ПП) “Фірма “Росса”
скаргу
на постанову від 08.02.2006 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 36/354
за позовом ПП “Фірма “Росса”
до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
“Діонія-Н”
Про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від
03.07.2003 року
та за ТОВ “Діонія-Н”
зустрічним
позовом
до ПП “Фірма “Росса”
Про визнання договору оренди нежитлових приміщень від
03.07.2003 року недійсним з моменту укладення, стягнення
безпідставно отриманих грошових коштів на суму 61 762,77 грн. та
збитків у розмірі 108 237,23 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Гавриловська Н.М. (дов. від 23.01.2006 року)
відповідача Костюк Л.Т. (дов. від 21.06.2006 року),
Александренко В. В. (дов. від 21.06.2006 року)
06.07.2006 року оголошена перерва в судовому засіданні до
20.07.2006 року у зв’язку з поданою заявою про відвід колегії
суддів.
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Заявою про уточнення позовних вимог від 06.07.2005 року ПП
"Фірма "Росса" просить розірвати договір оренди нежитлових
приміщень, укладений 03.07.2003 року між ПП "Фірма "Росса" та
ТОВ “Діонія-Н”; виселити ТОВ “Діонія-Н” з приміщень, які
визначені на поповерховому плані Київського міського бюро
технічної інвентаризації та реєстрації права власності на
об'єкти нерухомого майна другого поверху від 15.12.1997 року за
наступними номерами: № 9 (площею 23, 8 кв. м.), № 12 (площею
10,6 кв. м.), № 13 (площею 15, 6 кв. м.), № 17 (площею 14,6 кв.
м.), № 20 (площею 11,2 кв. м.), № 22 (площею 11,6 кв. м.), № 25
(площею 11,0 кв. м.), № 28 (площею 18,9 кв. м.), № 29 (площею
11,9 кв. м.), а всього 129,2 кв. м. за адресою; м. Київ, вул.
Воздвиженська, 60-А, корпус "А".
За актом прийому-передачі від 04.07.2003 року ПП "Фірма "Росса"
передано ТОВ “Діонія-Н” зазначені вище нежитлові приміщення
культурно-готельного комплексу "Андріївський".
Термін оренди становить один рік з моменту прийняття приміщення,
що орендується, за актом приймання (п. 3. 1. договору).
Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на
розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного
поточного місяця (п. 4.1 договору). Договір може бути розірваний
в односторонньому порядку, коли одна із сторін систематично (не
менше ніж тричі на рік) порушує умови договору та свої
зобов’язання (п. 9. 1. договору).
ТОВ “Діонія-Н” неналежно виконує зобов’язання за договором,
систематично, з моменту укладення договору оренди, не сплачує
орендні платежі за користування орендованими приміщеннями.
24.05.2004 року ПП "Фірма "Росса" надіслала ТОВ “Діонія-Н” заяву
про розірвання договору оренди в строк до 28.05.2004 року та
звільнення нежитлових приміщень.
Відповідь на лист не надійшла, причини невиконання зобов’язання
не повідомлені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2005 року у
справі № 6/361 за позовом ПП "Фірма "Росса" до ТОВ “Діонія-Н”
про стягнення заборгованості по орендним платежам за договором
03.07.2003 року, яким позовні вимоги задоволені в повному
обсязі, що є підтвердженням систематичного невиконання орендарем
зобов’язань за договором.
ТОВ "Діонія-Н" звернулося з зустрічною позовною заявою про
визнання договору оренди нежитлових приміщень від 03.07.2003
року недійсним з моменту укладення, стягнення з ПП "Фірма
"Росса" безпідставно отриманих грошових коштів на суму 61 762,77
грн. та збитків у розмірі 108 237,23 грн., заподіяних
орендодавцем шляхом створення перешкод у користуванні майном.
Зустрічні позовні вимоги базуються на положеннях ст. 230 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
щодо правових наслідків вчинення правочину
під впливом обману, та ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо
правових наслідків недійсності правочину. На підтвердження
обставин, покладених в основу зустрічного позову, ТОВ "Діонія-Н"
зазначає про відсутність реєстрації права власності ПП “Фірма
“Росса” на передані за договором оренди об’єкти нерухомого
майна.
Відсутність такої реєстрації витікає з відповіді Київського
міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права
власності на об’єкти нерухомого майна № 27610 від 03.08.2005
року на запит господарського суду міста Києва від 25.07.2005
року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2005 року у
справі № 36/354 (Т. Трофименко) в задоволенні первісного позову
відмовлено повністю; зустрічні позовні вимоги задоволені у
частині визнання недійсним договору оренди від 03.07.2003 року з
часу укладення, в іншій частині зустрічних вимог (про стягнення
збитків та безпідставно отриманих орендних платежів) відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.02.2006 року (колегія В. Корсак, Н. Коршун, П. Авдеєва)
рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2005 року у
справі № 36/354 залишено без зміни.
Судові рішення у справі мотивовані тим, що ст. 391 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
встановлено право власника вимагати усунення будь-яких порушень
його права.
Позивачем не було надано доказів належності йому на праві
власності приміщень, переданих в оренду за договором від
03.07.2003 року.
Натомість матеріали справи, зокрема, довідка Київського міського
бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на
об’єкти нерухомого майна № 35674 від 18.10.2005 року, свідчить,
що станом на 14.10.2005 року по даним книг реєстрації у будівлі,
частина приміщень якої є предметом договору оренди від
03.07.2003 року, за ПП «Фірма «Росса»зареєстровані на праві
власності нежилі приміщення підвалу площею 137,2 м. кв..
Так як відповідно до ст. 761 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право
передачі майна в найм (оренду) має власник майна, а підставою
визнання правочину недійсним (ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) є
недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,
встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, договір оренди від 03.07.2003 року, укладений між
сторонами у справі, визнаний судами попередніх інстанцій
недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
). Визнання договору оренди недійсним, на підставі
якого базувалися первісні вимоги про розірвання договору оренди
та виселення, стало підставою для відмови у задоволенні
первісних вимог.
Посилання ПП “Фірма “Росса” на те, що право власності
підприємства на спірні приміщення підтверджується рішеннями
господарського суду міста Києва у справах № 7/66 від 15.03.2001
року та № 14/269 від 06.02.2002 року, не прийнято до уваги
Київським апеляційним господарським судом з тих підстав, що ТОВ
"Діонія-Н" (відповідач у даній справі) не приймало участі та не
було стороною при вирішенні зазначених справ, а тому судові
рішення не мають преюдиційної сили і не можуть бути підставою
для визнання ПП "Фірма "Росса" власником спірних приміщень.
Також, відхилені твердження ПП “Фірма “Росса” про те, що спірні
приміщення, розташовані в дев'ятиповерховому корпусі культурно-
готельного комплексу "Андріївський", який є незавершеною
будівництвом будівлею, а отже право власності на спірні
приміщення не підлягає реєстрації, враховуючи реєстрацію на
праві власності нежилі приміщення підвалу площею 137, 2 кв. м.
за ПП "Фірма "Росса", а також за іншими юридичними особами -
приміщення на 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9 поверхах згідно довідки
Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації
права власності на об'єкти нерухомого майна № 35674 від
18.10.2005 року.
Недійсність договору оренди з підстав введення ПП “Фірма “Росса”
в оману ТОВ «Діонія - Н»(ст. 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), що
завдало збитків та моральної шкоди останньому, судами визнано
недоведеним, оскільки заподіяні збитки заявник підтверджує
вчиненням ПП “Фірма “Росса” перешкод у користуванні майном,
наслідком якого є виконання сторонами договору оренди, а не
фактом укладення договору.
Відмова у задоволенні зустрічних вимог про стягнення 61 762,77
грн., перерахованих ТОВ «Діонія-Н»як орендна плата ПП “Фірма
“Росса”, базується на тому, що ТОВ «Діонія-Н»не підтвердило
належними доказами факту здійснення такої оплати, акт звірки
взаєморозрахунків, на який посилається сторона як на доказ
здійснення орендних платежів, не є документом первинного обліку,
а тому не визнаний судами належним доказом. Крім того, вимога
щодо повернення орендної плати заявлена за період з 01.07.2003
року по 17.06.2004 року, тобто, за період, у якому ТОВ «Діонія-
Н»безперешкодно користувалося орендованим майном.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ПП “Фірма “Росса”
посилається на неправильне застосування судами попередніх
інстанцій матеріальних норм права та порушення процесуальних
норм, що призвело до прийняття незаконних рішень щодо відмови у
задоволенні вимог про розірвання договору оренди та виселення,
та задоволення зустрічної вимоги про визнання договору оренди
недійсним.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до договорів, що були укладені до
1.01.2004 року і продовжують діяти після набрання чинності
Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
щодо підстав, порядку і наслідків зміни або
розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх
укладення.
Застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень в частині
визнання недійсним договору оренди від 03.07.2003 року положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є хибним.
Однак, зважаючи на те, що законодавчі положення ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, застосовані судами при визнанні договору оренди
недійсним, не суперечать законодавчим положенням ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що регулювали такі правовідносини у момент
укладення договору оренди, зазначена помилка не стала підставою
для неправильного вирішення спору.
Так, визнаючи оскаржуваними рішеннями договір оренди від
03.07.2003 року недійсним з підстав недоведеності ПП “Фірма
“Росса” як орендодавця свого права власності на приміщення, суди
посилаються на положення ст. 761 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
помилково упускаючи визначене цією нормою право передання майна
у найм особою, якій належать майнові права. Незалежно від того,
що глава 25 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не визначає коло осіб, яким
надане право передання майна в найм, такі особи мають володіти
правом розпоряджатися майном.
Відповідно до ст. 49 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде
встановлене судом. Оспорення правомірності володіння майном
належить особі, право або інтерес якої порушені (невизнані). ТОВ
«Діонія-Н»володіє майном на праві оренди, переданого ПП “Фірма
“Росса”. Право володіння ТОВ «Діонія-Н»спірним майном з інших
правових підстав, яке порушується ПП “Фірма “Росса”, не
заявлене.
Виходячи з наведеного, визнання оскаржуваними рішеннями
недійсним договору оренди з підстав відсутності факту реєстрації
права власності орендодавця на майно, суперечить главі 25 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, главі 3 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відхилення судом апеляційної інстанції як підстав звільнення від
доказування правомірного володіння ПП “Фірма “Росса” спірними
приміщеннями рішень господарського суду міста Києва у справах №
7/66 від 15.03.2004 року та № 14/269 від 06.02.2002 року через
те, що ТОВ «Діонія-Н»не приймало участі та не було стороною при
вирішенні зазначених справ є звуженим тлумаченням положень ст.
35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки частина п’ята цієї статті
містить норму про те, що факти, які відповідно до закону
вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Таке припущення може бути спростовано у загальному порядку.
Тобто, факт правомірності володіння майном особою спростовується
іншою особою, право або інтерес якої порушені (невизнанні,
оспорені).
При ухвалюванні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій
встановлено, що ТОВ «Діонія-Н»не доведений факт здійснення ним
платежів з оплати переданого в оренду майна. Зазначена обставина
як систематичне невиконання орендарем зобов’язань з оплати
орендних платежів була підставою для розірвання договору оренди
від 03.07.2003 року та повернення майна. Зважаючи на викладене,
первісні позовні вимоги базуються на положеннях ст. 269 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і підлягають
задоволенню.
Посилання ТОВ «Діонія-Н»у заяві про залишення касаційної скарги
ПП “Фірма “Росса” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 08.02.2006 року у справі без розгляду та
припинення касаційного провадження з підстав того, що особою,
яка подала касаційну скаргу, сплачене державне мито у розмірі
меншому, аніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, та відсутні докази направлення
копії касаційної скарги іншій стороні у справі, судом касаційної
інстанції відхиляється зважаючи на таке.
Касаційною скаргою оскаржуються судові рішення в частині відмови
у задоволення первісних позовних вимог про розірвання договору
оренди та виселення, що є спором немайнового характеру, за яким
державне мито справляється у розмірі 42,50 грн.; а також у
частині задоволення судовими рішеннями зустрічної позовної
вимоги про визнання договору оренди недійсним, що є спором
немайнового характеру, за яким державне мито справляється у
розмірі 42,50 грн.. Доказами справляння державного мита у
зазначених розмірах є платіжні доручення № 143 від 16.03.2006
року та платіжне доручення № 150 від 05.05.2006 року. Зустрічна
позовна вимога про стягнення сплачених орендних платежів та
стягнення збитків, яка є спором майнового характеру, і у
задоволенні якої судовими рішеннями відмовлено, особою, яка
подала касаційну скаргу, судові рішення у цій частині не
оскаржуються, а тому державне мито не справляється.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна скарга (подання) не приймаються до розгляду і
повертаються судом, якщо до скарги (подання) не додано доказів
надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Фіскальний чек № 6093 від 16.03.2006 року, доданий до касаційної
скарги як доказ надіслання копії касаційної скарги ТОВ «Діонія-
Н», не містить адреси одержувача кореспонденції, конкретних
відомостей про направлення саме копії касаційної скарги,
вказаний поштовий індекс 04070, замість 01025.
Однак, зважаючи на те, що ТОВ «Діонія-Н»отримана ухвала Вищого
господарського суду України від 16.06.2006 року про прийняття
касаційної скарги ПП “Фірма “Росса” до провадження, розгляд якої
призначений на 06.07.2006 року, ТОВ «Діонія-Н»26.06.2006 року
звернулося до суду про ознайомлення з матеріалами справи, та
таке право було реалізоване товариством 03.07.2006 року,
10.07.2006 року, 18.07.2006 року, підстав для залишення
касаційної скарги без розгляду та припинення касаційного
провадження як способу здійснення правосуддя на засадах рівності
всіх учасників судового процесу перед законом і судом та
створення сторонам необхідних умов для правильного застосування
законодавства не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Фірма “Росса” задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2005 року,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.02.2006 року у справі № 36/354 скасувати.
Первісні позовні вимоги задовольнити. Договір оренди нежитлових
приміщень, укладений 03.07.2003 року між ПП "Фірма "Росса" та
ТОВ “Діонія-Н”, розірвати. Зобов’язати ТОВ “Діонія-Н” звільнити
протягом 20 днів приміщення, визначені на поповерховому плані
Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації
права власності на об'єкти нерухомого майна другого поверху від
15.12.1997 року за наступними номерами: № 9 (площею 23, 8 кв.
м.), № 12 (площею 10,6 кв. м.), № 13 (площею 15, 6 кв. м.), № 17
(площею 14,6 кв. м.), № 20 (площею 11,2 кв. м.), № 22 (площею
11,6 кв. м.), № 25 (площею 11,0 кв. м.), № 28 (площею 18,9 кв.
м.), № 29 (площею 11,9 кв. м.), а всього 129,2 кв. м. за
адресою; м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, корпус "А".
У разі невиконання ТОВ “Діонія-Н” цієї постанови, доручити
господарському суду міста Києва видати відповідний наказ про
примусове виселення.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В. Харченко