ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2006 Справа N 30-14/357-05-11828
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянула
касаційну скаргу Затоківської селищної ради Одеської області
(далі Рада)
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду
від 01.06.06
у справі № 30-14/357-05-11828
господарського Одеської області
суду
за позовом Ради
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Робінзон” (далі Товариство),
третя особа Державне управління екології та природних
ресурсів в Одеській області (далі Державне
управління),
Управління містобудування та архітектури
Виконавчого комітету Білгород-Дністровської
міської ради Одеської області (далі
Управління),
Про розірвання договору оренди земельної ділянки
В засіданні взяли участь представники
- позивача: не з’явилися;
- відповідача: не з’явилися;
- третіх осіб: Державного управління: не з’явилися;
Управління: не з’явилися.
Ухвалою від 11.07.06 касаційна скарга Ради № 636/01-24-3 від
13.06.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено
на 20.07.06.
Вказана ухвала була направлена сторонам у справі в установленому
порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами
у справі до Вищого господарського суду України не надходило.
До дня судового розгляду справи від скаржника надійшла
телеграма, в якій ставиться питання про розгляд його касаційної
скарги без участі представника Ради.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи
вимоги ст. ст. 65, 111-2, 111-4, 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та наявні матеріали
справи приходить до висновку, що представники сторін та третіх
осіб у справі належним чином повідомлені про час та місце
проведення судового засідання.
У судове засідання 20.07.06 сторони по справі не з’явилися, у
зв’язку з чим касаційна скарга Ради розглядається за наявними
матеріалами, а повний текст постанови Вищого господарського суду
України направляється сторонам у справі, в установленому законом
порядку.
У грудні 2005 року Рада звернулася до господарського суду
Одеської області з позовом до Товариство про припинення договору
оренди земельної ділянки від 15.04.03
Рішенням від 10.05.06 господарського суду Одеської області
(колегія суддів у складу: Рога Н.В., Горячук Н.О., Бакланова
Н.В.) у задоволені позовних вимог Ради відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням від 10.05.06 господарського суду
Одеського області Рада звернулася з апеляційною скаргою до
Одеського апеляційного господарського суду, який ухвалою від
01.06.06 (колегія суддів у складі: головуючого –Михайлова М.В.,
Журавльова О.О., Тофана В.М.) повернув її без розгляду.
При винесенні ухвали Одеський апеляційний господарський суд
виходив з того, що апеляційна скарга підписана представником
Ради на підставі незавіреної ксерокопії довіреності, у зв'язку з
чим апеляційний суд дійшов до висновку про недотримання вимог
ст.ст. 36, 97 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того апеляційна інстанція зазначила, що відповідно до
п.п. “г” п. 2 ст. 3, п. 11 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів
України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, органи місцевого та
регіонального самоврядування при звернені до суду з позовом про
розірвання договору оренди земельної ділянки пільг не мають, а
тому прийшла до висновку, що Рада за подання апеляційної скарги
мала сплатити державне мито у встановленому порядку та розмірі.
Не погоджуючись з прийнятою Одеським апеляційним господарським
судом ухвалою, Рада звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, вважаючи, що при її ухваленні не
було взято до уваги, що Рада, як орган місцевого самоврядування,
здійснює контрольні функції по дотриманню діючого земельного
законодавства та надає в оренду земельні ділянки, а тому у
відповідності до п.п. “г” п. 2 ст. 3, п. 11 ст. 4 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
при
звернені до суду з позовом про розірвання договору оренди
земельної ділянки має пільги, у зв’язки з чим Рада при поданні
апеляційної скарги правомірно не сплатила державне мито.
Скаржник вважає, що судова інстанції при прийнятті ухвали також
допустила порушення вимог ст.ст. 28, 32, 94, 97 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки невірно
визначила правову підставу участі у судовому процесі
представника Ради.
На день розгляду справи по суті учасники судового процесу
відзиви на касаційну скаргу Ради не надали.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача по справі, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Ради підлягає
задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалою від 01.06.06 Одеського апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Ради на рішення від 10.05.06 господарського
суду Одеської області було повернуто без розгляду.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду Одеський апеляційний
господарський суд виходив з того, що до апеляційної скарги
додана незавірена ксерокопія довіреності представника, що
підписав апеляційну скаргу, крім того, до матеріалів скарги не
було додано доказів сплати державного мита.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховує
вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, які визначені
ст. 94 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, де, зокрема, визначено, що апеляційна скарга
підписується особою, яка її подала, або її уповноваженим
представником.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга не приймається до
розгляду і повертається судом, якщо скарга підписана особою, яка
не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої
не зазначено.
Установлюючи правила представництва сторін і третіх осіб в
господарському суді, ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що представниками
юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких
підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації;
довіреність видається за підписом керівника або іншої
уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства,
організації.
Апеляційна скарга Ради на рішення від 10.05.06 господарського
суду Одеської області, що подавалась до апеляційної інстанції і
була підписана представником Ради, із зазначенням дати і номера
довіреності, на підставі якої він діє. До апеляційної скарги
додавалась ксерокопія довіреності від 29.12.05
№ 2109/01-24-3, виданої за підписом голови Ради.
Копія аналогічної довіреності, засвідченої Головою Ради та
скріпленою печаткою знаходилася в матеріалах справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
мотиви оскарженої ухвали про те, що повноваження посадової особи
щодо засвідчення копії документа повинні підтверджуватись
довіреністю на вчинення таких дій, позбавлені правового
обґрунтування.
У разі сумніву щодо копії письмового доказу, наданого на
підтвердження повноважень представника юридичної особи, суд
повинен був витребувати оригінал документа, як це передбачено
ч. 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин вбачається, що Одеський апеляційний
господарський суд неправильно застосував положення п. 1 ч. 1
ст. 97 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та повернув апеляційну скаргу Ради за відсутності для цього
законних підстав.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає
увагу, що відповідно до абз. 3 п. 11 ст. 4 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
від 21.01.93
№ 7-93, органи місцевого та регіонального самоврядування
звільняються від сплати державного мита за позовами до суду або
господарського суду про припинення права власності на земельну
ділянку або у зв'язку з невиконанням умов договорів оренди
орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в
Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
місцеве самоврядування –це гарантоване
державою право та реальна здатність територіальної громади
–жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду
жителів кількох сіл, селища, міста –самостійно або під
відповідальність органів та посадових осіб місцевого
самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України. Місцеве самоврядування
здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як
безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх
виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які
представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ,
міст.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в Україні визнається і діє принцип
верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних
прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантується.
Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи
людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується
право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими
законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і
протиправних посягань. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд
здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує
захист гарантованих Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3
статті 3 вказаного Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
встановлено, що судова
система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в
порядку, встановленому Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і
законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з
ч. 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на
розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена
процесуальним законом.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що статтею 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
однією з основних засад судочинства визначено забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у
ст. 12 Закону України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
,
згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках
і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на
апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Право апеляційного оскарження стороною рішення місцевого
господарського суду також передбачено ст.ст. 22, 91
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу,
що відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції справи
переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій
інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому
розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в
апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що з метою забезпечення правильного і
своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в
необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду,
зокрема, витребує від сторін необхідні документи, відомості,
висновки.
Отже, у випадку сумніву, чи дійшовши висновку про недостатність
певних доказів (в т.ч. щодо повноважень сторони у справі чи
сплати державного мита) суд мав право витребувати додаткові
докази, тому в такому випадку він не мав законних підстав для
повернення апеляційної скарги без розгляду.
З правового аналізу наведених норм вбачається, що з метою
фактичної реалізації права сторін на апеляційне оскарження
судових рішень та запобігання порушень ст. 6 Конвенції про
захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою
Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97
№ 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
), апеляційний суд має приймати
апеляційні скарги до провадження за відсутності суттєвих
порушень щодо порядку їх оформлення та подання, а у випадку
сумнівів щодо окремих питань витребовувати від сторін додаткові
докази в порядку підготовки справи до розгляду.
При розгляді апеляційної скарги Ради Одеський апеляційний
господарський суд зазначеного не врахував, та виніс ухвалу, яку
не можна визнати законною й обґрунтованою.
За таких обставин застосування Одеським апеляційним
господарським судом п.п. 1, 3 ст. 97 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як підстави
повернення апеляційної скарги, є помилковим, оскільки такими
діями суд апеляційної інстанції фактично обмежив суб'єкта
оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що оскаржена ухвала апеляційного суду винесена з
порушенням норм матеріального права, а тому не відповідає
вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а справа –
передачі на розгляд до Одеського апеляційного господарського
суду у іншому складі колегії суддів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Затоківської селищної ради Одеської області
№ 636/01-24-3 від 13.06.06 задовольнити.
Ухвалу від 01.06.06 Одеського апеляційного господарського суду
по справі № 30-14/357-05-11828 господарського суду Одеської
області скасувати, а справу направити до Одеського апеляційного
господарського суду для розгляду апеляційної скарги Затоківської
селищної ради Одеської області по суті у іншому складі суду.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська