ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2006 Справа N 16/511
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Дробот С.А. (дов. № 18/646 від 03.02.2006р.);
від відповідача – не з’явилися;
розглянувши ТОВ “Базис”
матеріали
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.03.2006р.
у справі № 16/511 господарського суду міста Києва
за позовом ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”
до ТОВ “Базис”
Про стягнення сум
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”
(в подальшому –ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”)
звернулось з позовом до ТОВ “Базис” про стягнення 63459,69 грн.
основного боргу, 20148,07 грн. пені, 21197,84 грн. збитків від
інфляції та 3061,32 грн. річних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.05 у справі №
16/511 позов задоволено частково.
З відповідача на користь ДП “Східний гірничо-збагачувальний
комбінат” стягнуто 20148,07 грн. пені, 21197,84 грн. збитків від
інфляції, 3061,32 грн. річних; відповідні витрати по держмиту та
інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.
В частині стягнення основного боргу в сумі 63459,69 грн.
провадження у справі припинено.
Судові витрати покладено на відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.03.06 зазначене рішення господарського суду м. Києва змінено.
Стягнуто з ТОВ “Базис” на користь позивача 20148,07 грн. пені за
несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 13621,90 грн.
збитків від інфляції грошових коштів, 3061,32 грн. річних та
відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному
забезпеченні судового процесу.
Відмовлено в позові в частині стягнення основного боргу в сумі
5000 грн. та 7575,94 грн. збитків від інфляції.
В частині стягнення основного боргу в сумі 58459,69 грн.
провадження у справі припинено.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Базис” просить скасувати ці
судові рішення та припини провадження у справі за відсутністю
предмету спору.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судового дослідження
Київського апеляційного господарського суду підтверджується
наступне.
02.02.04 між ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” та ТОВ
“Базис” було укладено договір оренди залізничних цистерн в
кількості 50 шт. з терміном дії до 01.03.05 включно.
В п. 3.5 цього договору сторони передбачили, що орендна плата
ТОВ “Базис” буде сплачуватись не пізніше 12-го числа місяця,
слідуючого за звітним.
Сторони також погодили відповідальність за несвоєчасне виконання
орендарем грошових зобов’язань в вигляді сплати пені у розмірі
подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент її нарахування.
Факт передачі залізничних цистерн в орендне користування ТОВ
“Базис” підтверджується матеріалами справи (а.с. 11-37).
Проте виставлені рахунки на адресу відповідача (орендаря) на
суму 505299,50 грн. були оплачені ним частково, що суперечить
умовам договору (п. 5.2).
Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору, актів цивільного законодавства, а одностороння відмова
від них чи їх зміна не допускається (ст.ст. 525, 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
З матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення
позивача з позовом заборгованість відповідача по орендній платі
становила 58459,69 грн.
Ця заборгованість була сплачена відповідачем під час розгляду
позову господарським судом першої інстанції, що підтверджується
наявним в матеріалах справи пл. дорученням від 27.09.05 (копія).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній
предмет спору, що правомірно було вчинено господарським судом
першої інстанції по позову в частині стягнення заборгованості в
сумі 58459,69 грн.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача решти суми основного
боргу (5000 грн.) не підлягають задоволенню оскільки вказана
сума була перерахована відповідачем 09.08.05, тобто до заявлення
позову (12.08.05), що підтверджується наявною в матеріалах
справи довідкою відділення Промінвестбанку (а.с. 124-125).
Апеляційна інстанція визнала помилковим припинення господарським
судом першої інстанції провадження у справі в цій частині, т.я
згідно процесуального закону в позові в цій частині повинно бути
відмовлено.
Матеріалами справи також підтверджується те, що відповідно до п.
3.5 договору № 210/11 від 02.02.04 в разі несвоєчасної оплати
орендних платежів орендатор сплачує орендодавцю за кожний день
прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка
діє на момент її нарахування.
З урахуванням зазначеного апеляційна інстанція визнала
правомірним застосування до відповідача такої санкції в сумі
20148,07 грн. та обгрунтованим такий розрахунок.
Відповідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
апеляційний суд
визнав також правомірним нарахування відповідачу 3061,32 річних
та вірним цей розрахунок.
Разом з тим апеляційною інстанцією було встановлено, що місцевий
господарський суд України, задовольняючи позовні вимоги в
частині стягнення збитків від інфляції, не перевірив
правильність розрахунків позивача щодо визначення розміру
збитків від інфляції.
Розрахунок цих збитків позивачем зроблено невірно, оскільки за
загальним правилом збитки від інфляції нараховуються на
заборгованість, що існує не менше повного календарного місяця.
Згідно з уточненим апеляційним судом розрахунком збитки від
інфляції підлягають стягненню в сумі 13621,90 грн.
Викладені в касаційній скарзі доводи відповідача до уваги не
приймаються, оскільки розрахунок пені, річних та збитків від
інфляції проводились з урахуванням фактично визнаної та
сплаченої відповідачем заборгованості.
Зазначене свідчить про повноту встановлення Київським
апеляційним господарським судом обставин справи та вірне
застосування до них норм матеріального та процесуального права,
спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.03.06 у справі № 16/511 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
С у д д і: В. Рибак
М.Черкащенко