ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2006 Справа N 3/131
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Фролової Г. М. –головуючого
Волковицької Н.О.
Мачульського Г.М.
за участю представників:
позивача Бучок О.О., дов. від 19.07.2006 року
Бучок А.О., дов. від 19.07.2006 року
відповідача Мигович М.В., посв. № 98
розглянувши у Державної компанії з утилізації відходів як
відкритому судовому вторинної сировини “Укрекокомресурси”
засіданні касаційну Кабінету Міністрів України в особі
скаргу Закарпатського обласного управління
“Закарпаттяекокомресурси”
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду
від 17-31.01.2006 року
у справі № 3/131 господарського суду Закарпатської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Шаянські мінеральні води”
до Державної компанії з утилізації відходів як
вторинної сировини “Укрекокомресурси”
Кабінету Міністрів України в особі
Закарпатського обласного управління
“Закарпаттяекокомресурси”
про визнання недійсними договорів
В С Т А Н О В И В:
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 17.07.2006 року у зв’язку з відпусткою суддів
Муравйова О.В., Полянського А.Г., для розгляду касаційної скарги
у справі № 3/131 господарського суду Закарпатської області,
призначено колегію суддів у складі: головуючий – Фролова Г.М.,
судді: Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.
У серпні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Шаянські мінеральні води” звернулося до господарського суду
Закарпатської області з позовом до Державної компанії з
утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси”
Кабінету Міністрів України в особі Закарпатського обласного
управління “Закарпаттяекокомресурси” про визнання недійсними
договорів № 44а від 30.08.2002 року, 01-07 УЖ № 143 від
16.12.2002 року та від 24.04.2002 року, укладених між позивачем
і відповідачем, як таких, що укладені під впливом помилки
позивача, що виникла з вини відповідача та внаслідок обману з
боку відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що спірні договори
укладені внаслідок помилки позивача, що мала місце з вини
відповідача та під впливом обману з боку відповідача, а тому
відповідно до вимог статті 48, 50, 56, 57 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 227, 229, 230 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
спірні договори вважаються недійсними. Крім того,
позивач зазначає, що спірні договори містять цілий ряд
суперечливих умов, які стосуються одного й того самого предмету,
проте застосування кожної з них окремо автоматично робить
неможливим застосування іншої умови, вказані вище суперечності
стосуються суттєвих умов і тому їх наявність у договорах
свідчить про те, що спірні договори слід вважати недійсними.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
08.11.2005 року (суддя: Мокану В.В.) по справі № 3/131
господарського суду Закарпатської області, провадження у справі
за вимогою про визнання недійсним договору від 24.04.2002 року
припинено. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд, зазначає про те, що
суперечливість оспорюваних угод встановленим цілям діяльності
відповідача позивачем не доведена. Крім того, суд зазначає, що
твердження позивача щодо невідповідності оспорюваних договорів
вимогам законодавства, яке регламентує підрядні відносини,
зокрема, в частині порядку прийняття і оплати замовником
виконаних підрядником робіт, не свідчить про недійсність
договорів, оскільки передбачений договорами порядок складання
актів виконаних робіт та їх оплати обумовлено специфікою
діяльності компанії, послуги якої за оспорюваними договорами є
частиною загального обсягу послуг, що постійно надаються
компанією у всіх регіонах України щодо тари (упаковки) з-під
продукції, використаної кінцевими споживачами.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17-
31.01.2006 року (судді: Новосад Д. –головуючий, Михалюк О.,
Мельник Г.) пункт 2 рішення господарського суду Закарпатської
області від 08.11.2005 року по справі № 3/131 господарського
суду Закарпатської області скасовано, договори № 44 “а” від
30.08.2002 року, 01-07 УЖ № 143 від 16.12.2002 року, укладені
між Товариством з обмеженою відповідальністю “Шаянські
мінеральні води” та Державною компанією з утилізації відходів як
вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України
в особі Закарпатського обласного управління
“Закарпаттяекокомресурси”, визнано недійсними, стягнуто з
Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини
“Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі
Закарпатського обласного управління “Закарпаттяекокомресурси” на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шаянські
мінеральні води” 163, 70 грн. судових витрат, в решті рішення
господарського суду Закарпатської області від 08.11.2005 року по
справі № 3/131 господарського суду Закарпатської області
залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду вмотивована тим, що
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Шаянські
мінеральні води” в частині визнання недійсними договорів № 44
“а” від 30.08.2002 року, 01-07 УЖ № 143 від 16.12.2002 року є
законними та обґрунтованими, і позовні вимоги в цій частині
підлягають задоволенню. Крім того, суд зазначає, що до відносин
за спірними договорами слід застосовувати норми Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а саме частину 1 статті 215,
частину 1 статті 203, частину 1 статті 227 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно положень яких правочин юридичної
особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може
бути визнаний судом недійсним, а факт відсутності у відповідача
останньої на момент укладення спірних договорів належним чином
встановлений матеріалами справи.
Не погоджуючиcь з постановою, Державна компанія з утилізації
відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету
Міністрів України в особі Закарпатського обласного управління
“Закарпаттяекокомресурси” звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 17-31.01.2006 року, в якій
просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського
суду Закарпатської області від 08.11.2005 року по справі № 3/131
господарського суду Закарпатської області залишити в силі,
провадження у справі припинити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення судом норм матеріального та
процесуального права, зокрема, статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Закону України “Про
відходи” ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
, статей 203, 215, 227 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
В судовому засіданні представник скаржника уточнив вимоги
касаційної скарги та просить постанову у справі скасувати в
частині визнання недійсними договорів, а рішення господарського
суду Закарпатської області від 08.11.2005 року по справі № 3/131
господарського суду Закарпатської області залишити без змін.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17-
31.01.2006 року по справі № 3/131 господарського суду
Закарпатської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини
“Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі
Закарпатського обласного управління “Закарпаттяекокомресурси”
–без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанції, між позивачем та відповідачем укладено наступні
договори:
від 24.04.2002 року щодо надання послуг із збирання, сортування,
транспортування, переробки та утилізації використаної тари
(упаковки);
№ 44а від 30.08.2002 та № 01-07 УЖ № 143 від 16.12.2002 року
щодо надання послуг з розробки, організації та впровадження
системи збирання, сортування, транспортування, переробки та
утилізації використаної тари (упаковки).
Зазначені договори були укладені сторонами відповідно до
Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 915
“Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування,
переробки та утилізації відходів як вторинної сировини”
( 915-2001-п ) (915-2001-п)
.
Як встановлено судами, договір № 44а від 30.08.2002 року був
укладений сторонами у зв’язку з внесенням змін до Постанови
Кабінету Міністрів України “Про впровадження системи збирання,
сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як
вторинної сировини” ( 915-2001-п ) (915-2001-п)
та фактично вніс зміни до
договору від 24.04.2002 року. Виходячи з викладеного,
господарськими судами припинено провадження в частині визнання
недійсним договору від 24.04.2002 року.
Рішення та постанова в зазначеній частині сторонами не
оскаржується, про що зазначено представниками сторін в судовому
засіданні.
Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, вирішуючи питання про визнання недійсними договорів № 44а
від 30.08.2002 та № 01-07 УЖ № 143 від 16.12.2002 року,
господарські суди досліджували питання щодо наявності чи
відсутності у відповідача ліцензії на здійснення діяльності,
пов’язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як
вторинної сировини.
Однак, судами не надано належної оцінки пункту 2 спірних
договорів, згідно якого відповідач зобов’язується розробити,
організувати та впровадити систему надання послуг щодо збирання,
сортування, транспортування, переробки та утилізації тари
(упаковки).
Також судами не було надано належної оцінки доводам відповідача,
що безпосередньо роботи зі збирання та заготівлі відходів, які
потребують наявності ліцензії, виконувались третіми особами.
Крім того, судами не з”ясовані дійсні вимоги позивача та
підстави з яких останній просив визнати недійсними договори.
Так, вирішуючи питання щодо визнання спірних угод недійсними на
підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
як таких,
що укладені з метою, що суперечить інтересам держави та
суспільства, господарським судом першої інстанції не взято до
уваги те, що, згідно позовної заяви, позивач просив спірні
договори визнати недійсними, зокрема, на підставі статті 48
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Господарський суд апеляційної інстанції також не надав належної
оцінки даті укладання та предмету спірних договорів.
Зазначені обставини господарськими судами першої та апеляційної
інстанції досліджені не були.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки
доказів, а також враховуючи, що господарським судом порушено
вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ) щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і
об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що
постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17-
31.01.2006 року у справі № 3/131 господарського суду
Закарпатської області в частині визнання недійсними договорів №
44”а” від 30.08.2002 року та № 01-07 УЖ № 43 від 16.12.2002
року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю
“Шаянські мінеральні води” та ДК з утилізації відходів як
вторинної сировини “Укрекокомресурси” та рішення господарського
суду Закарпатської області від 08.11.2005 року по справі № 3/131
в частині відмови у позові підлягають скасуванню, а справа в цій
частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського
суду Закарпатської області.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене,
з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від
встановленого та у відповідності до діючого законодавства,
вирішити спір.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як
вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України
в особі Закарпатського обласного управління
“Закарпаттяекокомресурси” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17-
31.01.2006 року у справі № 3/131 господарського суду
Закарпатської області в частині визнання недійсними договорів №
44 “а” від 30.08.2002 року та № 01-07 УЖ № 43 від 16.12.2002
року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю
“Шаянські мінеральні води” та ДК з утилізації відходів як
вторинної сировини “Укрекокомресурси” та рішення господарського
суду Закарпатської області від 08.11.2005 року по справі № 3/131
в частині відмови у позові скасувати.
Справу у цій частині передати на новий розгляд до господарського
суду Закарпатської області.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Головуючий Г. Фролова
Судді : Н. Волковицька
Г. Мачульський