ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 Справа N 52/04-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів: Бакуліної С.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у Закритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Регіональна інвестиційна компанія”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 29.05.2006
у справі № 52/04-06 господарського суду Харківської
області
за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного
прокурора в інтересах держави в особі
Харківської міської ради
до Закритого акціонерного товариства
“Регіональна інвестиційна компанія”
Про звільнення та повернення земельної ділянки,
за участю представників сторін від:
позивача: не з’явились
відповідача: Коваленко О.Д. –за довіреністю від 14.07.2006р.
прокуратури: не з’явились
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 18.07.2006р. здійснено заміну
судді Жаботиної Г.В. на суддю Бакуліну С.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
03.03.2006р. (суддя Білоусова Я.О.), залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
29.05.2006р. (судді Токар М.В. –головуючий, Лакіза В.В., Сіверін
В.І.), позов задоволено; зобов’язано ЗАТ “Регіональна
інвестиційна компанія” звільнити земельну ділянку площею
200кв.м. , яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр.Фрунзе,
39-а, та повернути її Харківській міській раді; стягнуто з
відповідача на користь державного бюджету України 85грн.
державного мита; стягнуто з відповідача на користь ДП “Судовий
інформаційний центр” 118грн. судових витрат.
В касаційній скарзі, з урахуванням доповнення до неї, відповідач
просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм
матеріального права та процесуального права, неповне з’ясування
фактичних обставин справи, що мають значення правильного
вирішення спору.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника відповідача,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Харківської
міської ради від 23.06.2004р. № 105/04 ЗАТ “Регіональна
інвестиційна компанія” було надано в оренду земельну ділянку
площею 0,6918га, в тому числі: ділянка 1 –площею 0,0244га,
ділянка 2 –площею 0,0672га (в межах червоних ліній) на період
будівництва, ділянка 3 –площею 0,6003га на період будівництва та
експлуатації по пр.Фрунзе, 39-а для будівництва житлового
будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями
соцкультпобутового призначення до 01.07.2006р. (але не пізніше
прийняття об’єкту до експлуатації) та її подальшої експлуатації
до 01.07.2029р.
На виконання вказаного рішення між Харківською міською радою
(орендодавець) та ЗАТ “Регіональна інвестиційна компанія”
(орендар) було укладено договори оренди землі № 8220 та № 8221
від 02.03.2005р.
За умовами договору № 8220 орендарю була передана в строкове
платне користування земельна ділянка за адресою: м. Харків,
пр.Фрунзе, 39-а, загальною площею 0,0916га (у тому числі ділянка
1 –площею 0,0244га, ділянка 2 –площею 0,0672га). Строк дії
договору –до 01.07.2006р.
За умовами договору № 8221 орендарю була передана в строкове
платне користування земельна ділянка за адресою: м. Харків,
пр.Фрунзе, 39-а, загальною площею 0,6003га (ділянка 3). Строк
дії договору –до 01.07.2006р. (але не пізніше прийняття об’єкту
до експлуатації) та її подальшої експлуатації до 01.07.2029р.
20.09.2005р. Харківським обласним головним управлінням земельних
ресурсів було проведено перевірку, якою виявлено, що по
вул.Фрунзе, 39-а в м. Харкові відповідач використовує земельну
ділянку згідно з договорами оренди №№ 8221/05 та 8220/05 від
площею 0,6919га., а також відповідачем використовується
самовільно, в порушення вимог діючого законодавства, частина
земельної ділянки площею 200м2. За результатами перевірки
складено акт.
Повторною перевіркою 26.10.2005р. було виявлено, що порушення
вимог земельного законодавства відповідачем не усунуті, вимоги
припису № 3314 від 20.09.2005р. Харківського обласного головного
управління земельних ресурсів про усунення цих порушень не
виконані. До відповідача двічі були застосовані заходи
адміністративного впливу за порушення вимог земельного
законодавства.
На підставі викладеного, суди дійшли висновку про зобов’язання
відповідача звільнити спірну земельну ділянку відповідно до
ст. 212 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
огляду на наступне.
В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не
встановив обставини справи, що мають значення для правильного
вирішення спору.
Так, земельні відносини щодо володіння, користування і
розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним
Кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а також прийнятими відповідно до
них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі
земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить,
зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача
земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та
юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних
ділянок у користування із земель комунальної власності
відповідно до цього Кодексу.
Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
громадяни та юридичні особи набувають права власності та права
користування земельними ділянками із земель державної або
комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або
органів місцевого самоврядування та державних органів
приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані
об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень,
визначених цим Кодексом.
Главою 15 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначено два
види користування землею - право постійного користування
земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.
Статтею 125 цього Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
визначено підстави
виникнення права користування земельної ділянки, а саме -
одержання її користувачем документа, що посвідчує право
постійного користування земельною ділянкою та його державної
реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме
- укладення договору оренди і його державна реєстрація.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок
юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду
визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та ст. 16 Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
.
Статтею 126 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено,
що право власності та право постійного користування на земельну
ділянку виникає після одержання її власником або користувачем
документа, що посвідчує право власності чи право постійного
користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі
(на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї,
та державної реєстрації забороняється.
Як встановлено ст. 212 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню
власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат,
понесених за час незаконного користування ними. Приведення
земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи
знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок
громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні
ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
провадиться за рішенням суду.
При цьому згідно ст. 1 Закону України “Про державний контроль за
використанням та охороною земель” ( 963-15 ) (963-15)
самовільне зайняття
земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про
фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір
використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі
(на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на
неї, та до його державної реєстрації.
Між тим, судами попередніх інстанцій не встановлено які саме дії
відповідача свідчать про фактичне самовільне використання ним
земельної ділянки, не встановлено протягом якого часу
здійснюється таке використання. Матеріалами, які б засвідчували
факт порушення, зокрема, є планово-картографічні матеріали з
нанесенням меж самовільно зайнятої земельної ділянки і дані
натуральних обмірів, дані земельно-кадастрової документації,
тощо. Суди не встановили, чи містять матеріали справи такі
докази.
Як було зазначено вище, ЗАТ “Регіональна інвестиційна компанія”
земельну ділянку площею 0,6918га надано в оренду на підставі
рішення Харківської міської ради від 23.06.2004р. № 105/04 та
додатку до нього, з яких вбачається, що земельна ділянка 2
площею 0,0672га надана в межах червоних ліній на період
будівництва. Однак, ні місцевий, ні апеляційний господарські
суди не встановили, чи вийшов відповідач за межі червоних ліній
під час використання наданих йому в користування земельних
ділянок, чи діях в їх межах.
Також судами не дано правової оцінки тій обставині, що умовами
договору № 8221 орендарю була передана в строкове платне
користування земельна ділянка загальною площею 0,6003га (ділянка
3) до 01.07.2006р. як будівельний майданчик, а до 01.07.2029р.
–для експлуатації об’єкту.
Крім того, відхиляючи доводи відповідача про те, що земельна
ділянка була зайнята ним не самовільно, а для здійснення огорожі
будівельного майданчика відповідно до будівельних норм та
правил, суди дійшли висновку, що при розробці проекту були
враховані всі норми за наявності встановлених розмірів земельної
ділянки. Разом з тим суди не вказали, з урахуванням яких
обставин і матеріалів справи суди дійшли такого висновку.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судами норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 3
ч. 1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Регіональна
інвестиційна компанія” задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
29.05.2006 року та рішення господарського суду Харківської
області від 03.03.2006 року у справі № 52/04-06 скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді С.Бакуліна
А.Уліцький