ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 Справа N 32/376(19/197)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Завод Коксохімобладнання”
засіданні в м. Києві
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.04.2006 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Енерго- МИГ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Інвестиційно-консалтингова компанія
“Славутич-Капітал”,
Відділу державної виконавчої служби у
Жовтневому районі міста Дніпропетровська,
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Завод Коксохімобладнання”
треті особи Фонд державного майна України,
Відкрите акціонерне товариство “Фінансова
компанія “Укрнафтогаз”
Про визнання недійсними угод та актів,
УСТАНОВИВ :
У серпні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів про
визнання недійсними угоди продажу належних йому акцій ВАТ
“Красноармійський машинобудівний завод” та актів приймання-
передачі цінних паперів і погодження вартості продажу цінних
паперів та визнання права власності на спірні акції, посилаючись
на те, що зазначені угода і акти не відповідають вимогам закону
та спірні акції були продані з порушенням порядку, встановленого
для виконання судових рішень.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги і просив визнати недійсними договір на комісійне
обслуговування № K-8887/04 від 08.06.2004 року, укладений між
державною виконавчою службою та ТзОВ “Інвестиційно-
консалтинговою компанією “Славутич-Капітал”, і договір купівлі-
продажу цінних паперів № K-10163/04 від 27.07.2004р., укладений
між ТзОВ “Інвестиційно-консалтинговою компанією “Славутич-
Капітал” та ТзОВ “Завод Коксохімобладнання” і акти прийому-
передачі цінних паперів та узгодження вартості продажу спірних
акцій.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
02.02.2006 року в частині позову про визнання договорів
недійсними відмовлено, а в частині позову про визнання
недійсними замовлення на продаж та актів провадження у справі
припинено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.04.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції в
частині відмови в позові скасовано, визнано право власності
позивача на спірні акції та визнано недійсними спірні угоди, а в
решті судове рішення залишено без змін.
Додатковою постановою від 17.04.2006 року Дніпропетровський
апеляційний господарський суд застосував односторонню
реституцію, стягнувши з ТзОВ “Інвестиційна консалтингова
компанія “Славутич-Капітал” на користь ТзОВ “Завод
Коксохімобладнання” одержані грошові кошти в сумі 143871,48 грн.
за договором купівлі-продажу спірних акцій № K-10163/04 від
27.07.2004 року.
У касаційній скарзі відповідач ТзОВ “Завод Коксохімобладнання”
вважає, що апеляційним судом порушено і неправильно застосовано
норми матеріального та процесуального права, і тому просить
прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін, виключивши з його мотивувальної
частини висновки про невідповідність вимогам закону дій
державної виконавчої служби щодо примусової реалізації
арештованих спірних акцій.
Відзиви на касаційну скаргу від позивача, решти відповідачів і
третіх осіб до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ТзОВ
"Завод Коксохімобладнання” і третьої особи Фонду державного
майна України, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, відділом державної
виконавчої служби, на виконання наказу господарського суду м.
Києва від 24.11.2003 року № 8/36 про стягнення з ТзОВ “Енерго-
МИГ” на користь ТзОВ “АМФО ЛТД” грошових коштів у сумі 839428,93
грн., постановою від 12.12.2003 року було накладено арешт на
74,7 % акцій ВАТ “Красноармійський машинобудівний завод”, що
належали на праві власності ТзОВ “Енерго-МИГ”, придбані останнім
за договором № КПП – 384 від 26.09.2002 року, укладеним з Фондом
державного майна України.
Постановою державної виконавчої служби № 13-1157/04 від
01.06.2004 року відкриті виконавчі провадження щодо ТзОВ “Енерго-
МИГ”, і зокрема, про стягнення з нього грошових коштів на
користь ТзОВ “АМФО ЛТД”, були об'єднані у зведене виконавче
провадження.
Для реалізації арештованих цінних паперів державною виконавчою
службою було укладено договір № K-8887/04 від 08.06.2004 року з
ТзОВ “Інвестиційно-консалтингова компанія “Славутич-Капітал”,
якому доручалося надати комісійні послуги, пов'язані з
придбанням та обігом цінних паперів.
На виконання зазначеного договору комісії між ТзОВ “Інвестиційно-
консалтингова компанія “Славутич-Капітал” і ТзОВ “Завод
Коксохімобладнання” було укладено договір № К-10163/04 від
27.07.2004 року, за умовами якого останнім було придбано прості
іменні акції ВАТ “Красноармійський машинобудівний завод”, що
були предметом арешту, вартістю 143871,48 грн., і ці угоди їх
сторонами були виконані.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення
правочину стороною вимог, які встановлені частинами
першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
.
Стаття 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
містить
положення, згідно з яким за недійсним правочином кожна із сторін
зобов'язана повернути другій стороні все одержане за правочином,
а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати
його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності правочину
не встановлені Законом.
Це значить, що на угоду, укладену з порушенням закону, не
поширюється загальне правило про наслідки недійсності угоди (
двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки
такого порушення.
За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала
права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (
добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно
від набувача лише у разі, коли майно було загублено власником
або особою, якій він передав майно у володіння або викрадене у
власника або особи, якій він передав майно у володіння чи вибуло
з володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі.
Оскільки добросовісне придбання згідно ст. 388 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише тоді, коли майно
придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала
права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким
порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з
чужого незаконного володіння .
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не
підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання
недійсною угоди, стороною, в якій така особа не є, тобто, з
застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, незалежно від того, чи
відповідає спірна угода закону.
Результатом задоволення заявленого позову стало застосування
апеляційним господарським судом наслідків недійсності угоди, які
стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який
вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення
віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Апеляційний господарський суд при розгляді справи на зазначені
вимоги закону уваги не звернув, що потягло за собою прийняття
постанови, яка не відповідає вимогам закону.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції ґрунтується на
матеріалах справи та вимогах закону, і підстав для його
скасування касаційний суд не знаходить.
У той же час, висновки місцевого господарського суду наведені в
мотивувальній частині його рішення щодо обставин, пов'язаних з
виконанням судового рішення підлягають виключенню, як такі, що
не могли бути предметом даного судового розгляду, з огляду на
правові підстави відмови в заявленому позові.
За таких обставин, оскаржені постанова та додаткова постанова
апеляційного суду є незаконними, і тому підлягають скасуванню, а
рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим і
підлягає залишенню без змін.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод
Коксохімобладнання” задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.04.2006 року та його додаткову постанову від 17.04.2006
року скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 02.02.2006 року залишити без змін, виключивши з його
мотивувальної частини висновки щодо обставин, пов’язаних з
виконанням судового рішення.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук