ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 Справа N 26/723
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Закритого акціонерного товариства “КСУ “ТЕХМОНТАЖ” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.03.2006р. та на рішення господарського суду м. Києва від
12.01.2006р. у справі за позовом Закритого акціонерного
товариства “Страхова компанія “КРЕДО-КЛАСИК” до Закритого
акціонерного товариства “КСУ “ТЕХМОНТАЖ”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2005 року ЗАТ “Страхова компанія “КРЕДО-КЛАСИК”
пред’явило в господарському суді позов до ЗАТ “КСУ “ТЕХМОНТАЖ”
про стягнення 26698,79 грн. виплаченого страхового
відшкодування.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.01.2006р. (суддя
Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. (судді Капацин
Н.В. – головуючий, Данилова Т.Б., Студенець В.І.), позов було
задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто
13349,40 грн. страхового відшкодування. В іншій частині позову
відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. та
рішення господарського суду м. Києва від 12.01.2006р. і прийняти
нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення страхового відшкодування.
Предметом спору є стягнення виплаченого відшкодування у порядку
регресу.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування”
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
до страховика, який виплатив страхове відшкодування
за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат
переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що
одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за
заподіяний збиток.
За приписами п. 1 ст. 1166, ст. 1188 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної
небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за
наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди,
розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно
від обставин, що мають істотне значення.
З огляду ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими
доказами, висновками судових експертів; поясненнями
представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому
процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення
представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому
процесі, мають бути викладені письмово.
У п. 4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від
01.04.1994р. № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” ( v_215800-94 ) (v_215800-94)
зазначається, що преюдиційне значення для господарського суду
мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким
вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів,
які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини
конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за
результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у
тому числі матеріалів слідчих органів.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,
17.02.2005 на вулиці Щорса в м. Києві сталася дорожньо-
транспортна пригода, внаслідок якої відбулось зіткнення
автомобіля "Фольксваген" рег. № АА 01-63 ОО, що належить
відповідачу, під керуванням Пригоцького Л.П. та автомобіля
"Опель - Астра" рег. № 535-06 КА, що належить ТОВ "БМ Транс" під
керуванням водія Грищенка М.В.
Автомобіль "Опель-Астра" рег. № 535-06 КА був застрахований в
страховій компанії Кредо-Класик", що підтверджується договором №
722/403/54/04 добровільного страхування транспортних засобів від
04.11.2004. та страховим сертифікатом.
На підставі страхового сертифікату № 722/403/54/ 04/А 042698 від
04.11.2004, протоколу огляду транспортного засобу від
18.02.2005. калькуляції затрат на відновлювальний ремонт,
попереднього наряду-замовлення Автосервісу СВТ "Фортуна",
аварійного сертифікату від 06.04.2005., дозволу вигодонабувача
за договором добровільного страхування - Акціонерного поштово-
пенсійного банку "Аваль" від 14.04.2005 № 87/1326 Страхова
компанія ЗАТ "Кредо-класик" перерахувала ремонтному підприємству
ТОВ СВТ "Фортуна" страхове відшкодування платіжним дорученням №
0003699 від 18.04.2005. в сумі 26698,79 грн.
При цьому постановою Дарницького районного суду м. Києва від
24.11.2005р. постанову судді цього ж суду від 11.04.2005р., про
притягнення до адміністративної відповідальності водія
Пригоцького Л.П. , було скасовано і припинено провадження у
справі з мотивів спливу строку притягнення останнього до
вказаної відповідальності.
(а.с. 31)
З огляду вищевикладеного, суд першої інстанції, на підставі
зібраних у справі доказів, яким в їх сукупності, у порядку
виконання припису ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, було дано
відповідну юридичну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку
про помилковість тверджень відповідача стосовно того, що
оскільки водія Пригоцького Л.П. не притягнуто до
адміністративної відповідальності, то відсутня його вина в
скоєнні ДТП, встановив наявність взаємної вини в ДТП двох
водіїв, а тому мав підстави для часткового задоволення
заявленого позову в розмірі 50%.
Правильно з таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної
інстанції.
Стосовно ж доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку
доказів пов’язаних з вирішенням спору сторін, то виходячи з
припису ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “КСУ
“ТЕХМОНТАЖ” залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. та рішення
господарського суду м. Києва від 12.01.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук