ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 Справа N 19/5461
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Волковицька Н.О.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Міського комунального підприємства
касаційної скарги "Хмельницьктеплокомуненерго"
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 23.03.2006
у справі господарського суду Хмельницької області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК
"Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства
"Хмельницьктеплокомуненерго"
Про стягнення 7159752, 05 грн.
за зустрічним позовом Міського комунального підприємства
"Хмельницьктеплокомуненерго"
до Дочірньої компанії "Газ України" НАК
"Нафтогаз України"
Про визнання неукладеною угоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Мандригеля Р.С. –дов. № 313/102 від
29.12.2005
від відповідача: Якимчук В.В. –дов. № 15/08 від
04.01.2006
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 14.12.2005 господарського суду Хмельницької області
позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з міського
комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на
користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 4612909, 45 грн.
основного боргу, 1107370, 37 грн. інфляційних нарахувань,
302228, 60 грн. 3% річних, 793705, 30 грн. пені, 24276, 46 грн.
відшкодування сплаченого державного мита, 112, 34 витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті
частині позову відмовлено. Провадження у справі за зустрічним
позовом міського комунального підприємства
"Хмельницьктеплокомуненерго" до ДК "Газ України" НАК “Нафтогаз
України" про визнання неукладеною угоду № 15-99/ТКЕ-2-168 від
23.12.1998 припинено.
Постановою від 23.03.2006 Житомирського апеляційного
господарського суду рішення від 14.12.2005 господарського суду
Хмельницької області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 525, 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не погоджуючись з судовими рішеннями міського комунального
підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми
матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 258, 261
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 223, 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Частина 6 ст. 232
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає строк, у межах
якого нараховується пеня, тоді як строк, протягом якого особа
може звернутися до суду за захистом свого порушеного права
(позовна давність), встановлюється Цивільним кодексом України.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд допустив заміну понять, а
саме, позовної давності (строку, протягом якого особа може
звернутися до суду за захистом свого порушеного права),
передбаченого Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, і строку, в
межах якого нараховується пеня, який передбачається
Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарськими судами встановлено, що дочірня компанія "Торговий
дім "Газ України" в особі Хмельницької філії та міським
комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго"
23.12.1998 уклали договір № 15-99/ТКЕ-2-168 на постачання
природного газу.
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого
є ДК "Торговий дім "Газ України" (кредитор) та МКП
"Хмельницьктеплокомуненерго" (боржник) 18.10.2002 уклали угоду №
06/02-1532РТЕ про розрахунки між сторонами.
Пунктом 1 угоди від 18.10.2002 встановлено, що заборгованість
МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" за спожитий в 1999 році
природний газ за договором № 15-99/ТКЕ-2-168 від 23.12.1998, на
дату укладання даної угоди становило 4612909, 45 грн.
Відповідно до п. 2 угоди від 18.10.2002 боржник зобов’язується
перерахувати суму заборгованості, зазначену в п. 1 даної угоди
рівномірними платежами до 01.07.2003 на консолідований
розподільчий рахунок кредитора № 260313013814 в ГОУ
Промінвестбанку України, МФО: 300012.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
чинного на момент виникнення спірних правовідносин та
пред'явлення позову в даній справі, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а за відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься у статті 526 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, чинного на момент вирішення даної справи
судами.
За таких обставин господарські суди правомірно задовольнили
позов ДК "Газ України" в частині вимог щодо стягнення основного
боргу.
Водночас не можна погодитись з оскарженими рішеннями
господарських судів в частині задоволення позову ДК "Газ
України" НАК "Нафтогаз України" щодо вимог про стягнення 1 107
370, 37 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 302228, 60
грн. річних та 793705, 30 грн. пені.
Суми інфляційних нарахувань на суму боргу та 3 % річних стягнені
господарським судом згідно з розрахунком позивача, зробленим, у
тому числі, за період, що передував набранню чинності Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. У цей період був чинним Цивільний
кодекс УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статтею 214 якого передбачена
відповідальність боржника за прострочення виконання грошового
зобов'язання у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період
прострочення, а також три проценти річних, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів. Прикінцевими
положеннями Закону України "Про внесення зміни до статті 214
Цивільного кодексу УРСР" від 08.10.1999 за № 1136-Х1У, яким
зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей
Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з
прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з
оплатою населенням комунальних послуг.
Судами установлено, що предметом договору від 23.12.1998 за № 15-
99/ТКЕ-2-168, на якому ґрунтуються позовні вимоги, є постачання
природного газу для потреб населення. Проте, господарські суди
на це уваги не звернули.
Крім того, господарськими судами не враховані положення Закону
України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати,
плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та
електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-IV ( 554-15 ) (554-15)
, статтею
1 якого передбачено, що заборгованість з квартирної плати та
плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання,
послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового
сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників
жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання
чинності цим Законом ( 554-15 ) (554-15)
перед надавачами житлово-
комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців
залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату
реструктуризації. Статтею 5 цього Закону ( 554-15 ) (554-15)
встановлено,
що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується
пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість
перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних
цінностей, що використовуються для надання послуг.
Враховуючи викладене, судові рішення слід скасувати в частині
вирішення справи щодо вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" про стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу, 3 %
річних та пені, а, справу в цій частині вимог передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
При новому розгляді справи в частині стягнення інфляційних
нарахувань, річних та пені принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9 - ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 23.03.2006 Житомирського апеляційного
господарського суду та рішення від 14.12.2005 господарського
суду Хмельницької області зі справи № 19/5461 скасувати в
частині вимог про стягнення 1107370, 37 грн. інфляційних
нарахувань на суму боргу, 302228,60грн. річних, 793705, 30 грн.
пені, а справу в цій частині вимог передати на новий розгляд до
господарського суду Хмельницької області.
У решті частині постанови від 23.03.2006 Житомирського
апеляційного господарського суду та рішення від 14.12.2005
господарського суду Хмельницької області з даної справи залишити
без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко