ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2006                                         Справа N 16/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                       Перепічая В.С. (головуючого),

                       Вовка І.В.,

                       Гончарука П. А.,

розглянувши у          Товариства з обмеженою відповідальністю

відкритому судовому    “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд”

засіданні в м. Києві

касаційну скаргу

на постанову           Київського міжобласного апеляційного

                       господарського суду від 15.05.2006 року

у справі за позовом    Закритого акціонерного товариства

                       “Агроторговий дім “Атлант”

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю

                       “Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд”

Про   визнання недійсним договору

                       У С Т А Н О В И В:

У  листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського  суду

Полтавської  області  з  позовною  заявою  до  відповідача   про

визнання  недійсним  договору  на виконання  підрядних  робіт  з

будівництва № 3/1 від 03.01.2003 року та доповнення до  нього  і

застосування  наслідків  двосторонньої реституції  у  зв’язку  з

вчиненням цих правочинів з його боку особою, яка не мала  на  це

повноважень.

Рішенням  господарського суду Полтавської області від 09.02.2006

року в позові відмовлено.

Постановою  Київського міжобласного апеляційного  господарського

суду від 15.05.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції

скасовано і позов задоволено частково та визнано спірний договір

і  доповнення  до  нього недійсними, а в задоволенні  вимог  про

застосування наслідків двосторонньої реституції відмовлено.

У  касаційній  скарзі  відповідач вважає, що  апеляційним  судом

порушено  і  неправильно  застосовано  норми  матеріального   та

процесуального  права,  і тому просить  прийняту  ним  постанову

скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши  пояснення представника позивача,  дослідивши  доводи

касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній

судові  рішення,  касаційний  суд вважає,  що  касаційна  скарга

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як  вбачається  із  матеріалів справи,  що  між  сторонами  було

укладено  договір  № 3/1 від 03.01.2003 року, за  умовами  якого

відповідач  зобов’язався виконати будівельні роботи,  а  позивач

зобов’язався оплатити ці роботи.

У  доповненні до зазначеного договору сторони визначили  перелік

підрядних робіт.

Предметом  даного  судового  розгляду  є  вимоги  позивача   про

визнання недійсними зазначених угод у зв’язку з вчиненням  їх  з

його боку неуповноваженою особою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні угоди з  боку

позивача були вчинені неуповноваженою особою.

Відповідно  до  ст.  63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         угода  укладена  від

імені  другої  особи особою, неуповноваженою на укладення  угоди

або  з  перевищенням  повноважень, створює,  змінює  і  припиняє

цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише  в

разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою, яку предсталяють, робить  угоду

дійсною з моменту її укладення.

Проте, висновок апеляційного господарського суду про відсутність

обставин  схвалення спірних угод з боку позивача  зроблений  без

врахування  його  фактичних дій, спрямованих  на  виконання  цих

угод, зокрема здійснених позивачем оплат відповідачу за виконані

роботи (а.с. 280).

До  того ж, висновок апеляційного суду про невчинення дій з боку

позивача на виконання спірних угод суперечить заявленому позову,

який містить вимогу про застосування наслідків недійсності угоди

двосторонньої реституції.

Таким  чином,  висновки  апеляційного  господарського  суду  про

визнання  спірних угод недійсними в порушення вимог ст.  43  ГПК

України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         не грунтуються на встановлених  обставинах

справи   та   не   відповідають  дійсності   та   вимогам   норм

матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Разом  з тим, касаційний суд не знаходить підстав для скасування

правильного  по  суті  рішення  місцевого  господарського  суду,

висновки  якого про відмову в позові грунтуються на встановлених

обставинах справи і не суперечать нормам матеріального права, що

підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За  таких  обставин, постанова апеляційного суду як незаконна  й

необгрунтована  підлягає  скасуванню,  а  рішення  суду   першої

інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

З   огляду   наведеного  та  керуючись  ст.ст.   111-5,   111-7,

111-9-111-11   Господарського  процесуального  кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   Товариства  з  обмеженою   відповідальністю

“Молодіжний житловий комплекс “Креміньбуд” задовольнити.

Постанову  Київського  міжобласного апеляційного  господарського

суду  від  15.05.2006  року скасувати, а рішення  господарського

суду Полтавської області від 09.02.2006 року залишити без змін.

Головуючий    В.Перепічай

Судді         І.Вовк

              П. Гончарук