ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2006 Справа N 33/276
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого,
Плюшка І.А.,
Самусенко С.С.
розглянувши матеріали ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
касаційної скарги комбінат”
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області
від 19.12.2005 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.02.2006 року
у справі № 33/276
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ПП “Літпром”
до ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
комбінат”
Про стягнення 25 356 грн. 14 коп.
за участю представників сторін
від позивача – Ридош М.М.
від відповідача – Смирний О.С.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 року ПП “Літпром” звернулося до господарського
суду Дніпропетровської області із позовом до ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення 25 356 грн. 14
коп. заборгованості, в тому числі: 21 319 грн. 64 коп. основного
боргу; 2 068 грн. 37 коп. інфляційних, 1 968 грн. 13 коп. пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2005 позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ПП “Літпром”
основного боргу в сумі 21 319 грн. 64 коп. , інфляційних в сумі
2 062 грн. 05 коп. , 233 грн. 82 коп. державного мита та 108
грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, в решті суми позову відмовлено.
Рішення мотивоване невиконанням відповідачем зобов’язань по
оплаті вартості отриманої від позивача продукції, у зв'язку з
чим утворилася заборгованість, яка стягнута з відповідача з
урахуванням інфляційних витрат. При відмові в задоволенні позову
в частині стягнення пені суд послався на положення ст. 12 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.02.2006 рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 19.12.2005 у справі № 33/276 скасовано в частині
відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені,
стягнуто з ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на
користь ПП “Літпром” пеню в сумі 44 грн.77 коп. , а також
змінено рішення в частині розподілу судових витрат, стягнуто з
ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ПП
“Літпром” витрати по сплаті держмита в сумі 234 грн. 26 коп. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
сумі 109 грн. 02 коп. , в решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.02.2006, та прийняти нове рішення, яким повністю
відмовити позивачу в позові.
Касаційну скаргу мотивовано порушенням норм процесуального та
матеріального права, а саме ст.ст. 34, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 662, 674, 692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 1, 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, п. 3 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів
України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10.05.1993
( 46-93 ) (46-93)
.
Вищим господарським судом України ухвалою від 21.06.2006 у
справі № 33/276 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського
суду України Демченка С.Ф. від 17.07.2006 у справі № 33/276
призначено наступну колегію суддів: Плахотнюк С.О. –головуючий,
Плюшко І.А., Самусенко С.С.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких
умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших
вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних із простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до ст. 692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
покупець
зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття
товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами
цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати
товару.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні
обставини у справі № 33/276.
26.01.2004 між ПП “Літпром” та ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” укладено договір № 143, згідно
умов якого постачальник зобов'язався передати у власність
покупця товар згідно Специфікації, а покупець зобов'язався
прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах,
передбачених договором.
Найменування товару, його кількість та якісні показники, ціна
товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість
товару, постачання якого буде здійснюватись, згідно договору,
вказується в специфікації, яка з моменту підписання сторонами
складає невід'ємну частину договору.
В п. 3.1 договору сторонами обумовлено, що оплата здійснюється
шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у
термін, що не перевищує 30 днів з моменту постачання товару.
На виконання умов договору згідно специфікацій №№ 1 і 7 позивач
поставив відповідачу товар на загальну суму 21 319 грн. 97 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що товар отримано згідно з
накладними від 17.11.2004 № 18/1, від 09.12.2004 № 22,
податковими накладними від 17.11.2004 № 18/1, від 09.12.2004
№ 22, довіреностями відповідача від 17.11.2004 серії ЯИЗ
№ 057602, від 09.12.2004 серії ЯИЗ № 054079.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого
товару не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в
розмірі 21 319 грн. 64 коп.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки судами встановлено, що відповідачем ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” не виконані зобов'язання по
оплаті вартості отриманого товару всупереч ст. 692 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, судова колегія вважає правильним висновки попередніх
інстанцій щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 21
319 грн. 64 коп.
Cудова колегія погоджується з висновками попередніх судових
інстанцій про стягнення інфляційних витрат відповідно до ст. 625
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки відповідачем прострочено
виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості отриманого
товару.
Пунктом 7.2 договору від 26.01.2004 № 143 сторонами обумовлено,
що у випадку невиконання покупцем термінів оплати товару,
зазначених у п. 3.1 договору, він зобов'язаний сплатити
постачальнику пеню у розмірі 0,03% від простроченої до сплати
суми за кожний день прострочення, але не більш подвійної
облікової ставки НБУ.
Судова колегія погоджується з Дніпропетровським апеляційним
господарським судом, що оскільки у період з 28.12.2004 по
03.01.2005 мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно
до ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
не було, тому
за вказаний період пеня підлягає стягненню у сумі 44 грн. 77
коп.
Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, судова
колегія вважає, що доводи касаційної скарги не знайшли свого
підтвердження, Вищий господарський суд України погоджується з
висновками апеляційного господарського суду, вважає постанову
апеляційного господарського суду такою, що відповідає нормам
матеріального та процесуального права і має бути залишена без
змін.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
комбінат” на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 19.12.2005 та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13.02.2006 у справі
9 33/276 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.02.2006 у справі № 33/276 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: І. Плюшко
С. Самусенк