ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2006 Справа N 10/52-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.С. –головуючого
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну Підприємства “Вінницький консервний завод”
скаргу Господарського суду Вінницької області від
на ухвалу 12.04.2005
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 15.12.2005
у справі № 10/52-05
господарського суду Вінницької області
за заявою УПФУ в Староміському районі м. Вінниці
до Підприємства “Вінницький консервний завод”
про Визнання банкрутом
розпорядник майна Вознякевич Н.І.
За участю представників сторін:
від УПФУ В Староміському районі м. Винниці –Цимбалюк Г.С.
від боржника: Яворська Л.І., Артюховський М.М.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Вінницької області за результатами
підготовчого засідання від 12.04.05 у справі № 10/52-05 (суддя
М. Даценко) Управління ПФУ у Староміському районі м. Вінниці
визнано кредитором боржника на суму 88871,92 грн.
Кредитор був зобов’язаний подати до офіційного друкованого
органу оголошення про порушення провадження у справі про
банкрутство на підставі ст.ст. 1,11,12,13,15,16 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
15.12.2005 у справі № 10/52-05 (колегія суддів: Ляхевич А.А.
Вечірко І.О., Зарудяна Л.О.) ухвалу господарського суду
Вінницької області від 12.04.2005 у справі № 10/52-05 змінено в
частині суми визнаних судом вимог кредитора.
Суд апеляційної інстанції постановив викласти абзац перший
резолютивної частини ухвали в такій редакції:
“Визнати Управління Пенсійного фонду України у Староміському
районі м. Вінниці кредитором боржника з сумою 86331 грн. 72
коп.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій
Підприємство “Вінницький консервний завод” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою згідно якої
просило скасувати Постанову Житомирського апеляційного суду від
15.12.2005 та ухвалу господарського суду Вінницької області від
12.04.2005 у справі № 10/52-05 та направити справу на новий
розгляд скарга мотивована тим, що внаслідок неправильного
застосування вимог ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
судом безпідставно до суми безспірних вимог занесено
суми,строк на погашення яких на день порушення справи про
банкрутство не закінчився, що в свою чергу спричинило
безпідставний висновок суду про законні підстави порушення
справи про банкрутство.
Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши в
касаційному порядку ухвалу та постанову суду апеляційної
інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна
скарга Підприємства “Вінницький консервний завод” підлягає
задоволенню частково виходячи з наступного:
- ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.03.2005
у справі № 10/52-05 порушено провадження у справі про
банкрутство Підприємства “Вінницький консервний завод”
№ 10/52-05 за заявою Управління Пенсійного фонду України в
Староміському районі м. Вінниці.
Ухвала за результатами підготовчого засідання від 12.04.2005
мотивована тим, що безспірні вимоги кредитора в сумі 88871,92
грн. є обґрунтованими і непогашеними в зв’язку з неспроможністю
боржника протягом трьох місяців після настання встановленого
строку їх сплати.
В судовому засіданні заявник уточнив свої вимоги і просив суд
визнати його кредитором боржника з сумою 88871,92 грн. (внески
32% та 1-5% за 2004 р.)
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до особової
картки страхувальника по розділу і за період з 20.02.2004 по
20.12.2004 борг вказаного платника становить 88871,92 грн.(32% -
83822,26 грн. + 1-5% - 5049,66 грн.) вказана сума
підтверджується карткою особового рахунку страхувальника та
розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування, поданих підприємством до ПФУ за
2004 рік.
Судом першої інстанції встановлено, що з початку 2004 р. кошти
на рахунки ПФУ не надходили, що підтверджується копіями
платіжних документів з відмітками банку про відсутність коштів
на рахунках боржника.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги кредитора, згідно
з п. 6,ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
отримані боржником.
Постанова суду апеляційної інстанції від 15.12.2005 у справі
№ 10/52-05 мотивована тим, що управління Пенсійного фонду
України у Староміському районі м. Вінниці є кредитором боржника
з сумою 86331 грн. 72 коп. , з суми уточнених кредитором вимог
відсутні правові підстави визнання вимог у сумі 2540 грн. 20
коп.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку списання
коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється
державною виконавчою службою, порушення справи про банкрутство
можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною
виконавчою службою, таким чином, відповідно і встановлений
Законом про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
3-місячнийстрок починає свій
відлік після пред’явлення до виконання до державної виконавчої
служби виконавчих документів та відкриття виконавчого
провадження.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наданого
управлінням Пенсійного фонду України розрахунку суми уточнених
вимог заборгованості боржника по внескам на загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування за період з 20.02.2004 по
20.12.2004 відповідно до узгоджених боржником сум внесків
вбачається, що у розрахунок включено суму 2370 грн. 20 коп. щодо
зазначеної суми не надано доказів відкриття виконавчого
провадження та відповідно спливу встановленого Законом “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
строку.
В розрахунку суми уточнених вимог, термін сплати яких наступив
20.05.2004 зазначено суму внесків 32% - 11031,67 грн. та 1 - 5%
- 658 грн. 96 коп. , тобто на загальну суму 11690,63 коп.
Однак як вбачається з постанови про відкриття виконавчого
провадження від 25.06.2004 та вимоги про сплату боргу від
15.06.2004 суму боргу в них зазначено - 1520 грн. 63 коп. , на
підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку,
що відсутні правові підстави визнання вимог кредитора на суму
2540,20 грн. (2370,20 + 170,00).
Колегія суддів Вищого господарського суд у України не згодна з
висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що постанову
Житомирського апеляційного господарського суду належить
скасувати, а ухвалу господарського суду належить залишити без
змін, виходячи з наступного:
- відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
справа про банкрутство порушується господарським
судом, якщо безспірні вимоги кредитора(кредиторів) до боржника
сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом
трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо
інше не передбачено цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до вимог ч. 6,ст. 20 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески,
нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж
через 20 календарних днів їз дня закінчення цього періоду.
Згідно з вимогами ст. .106 вказаного Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
, у разі
виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків
страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і
сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених
цією статтею.
2. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не
сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього
Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
, в тому числі обчислені територіальними
органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною
третьою статті 20 цього Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
, вважаються
простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі
–недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням
фінансових санкцій.
3. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки,
визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають
страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату
недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та
суми фінансових санкцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
вимога органу Пенсійного фонду яка є виконавчим документом, має
безспірний характер.
Частиною 3, п. 3,ст. 106 вказаного Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
встановлений десятиденний строк, протягом якого страхувальник
зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій,
після отримання виконавчого документу - вимоги про сплату
недоїмки.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. . 106 Закону України “Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, порушення справи про
банкрутство боржника за заявою органів Пенсійного фонду України
можливе після спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3,
ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, який починає текти, в
свою чергу, з моменту порушення страхувальником строку,
передбаченого ч. 3,п. 3 ст. 106 Закону “Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Судом першої інстанції встановлено, що боржник отримав вимоги
Пенсійного фонду про сплату недоїмки на суму 88871,92 грн., яка
у встановлені законом строки боржником не сплачена.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно
того, що встановлений Законом про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
3-місячний строк починає свій відлік після пред’явлення до
виконання до державної виконавчої служби виконавчих документів
та відкриття виконавчого провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства “Вінницький консервний завод”
задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
15.12.2005 у справі № 10/52-05 скасувати.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.04.2005 у
справі № 10/52-05 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко