ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2006 Справа N 4/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна –головуючого,
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача Черевко М.М. –голова правління
Кноблох І.В. –(дор. від 21.10.2005)
Сінельник В.М. –(дор. № 4 від 07.02.2006)
розглянув ЗАТ «Механомонтаж-200»
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 28.04.2006
у справі № 4/160 господарського суду Запорізької
області
за позовом ПП «Запоріжбудсервіс»
до ЗАТ «Механомонтаж-200»
третя особа без ТОВ «Запоріжметалургмонтаж»
самостійних вимог
Про усунення перешкод у користуванні майном
зустрічним позовом ЗАТ «Механомонтаж-200»
до ПП «Запоріжбудсервіс»
третя особа без ТОВ «Запоріжметалургмонтаж»
самостійних вимог
про визнання недійсним договору оренди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2005
(суддя Н.Зінченко) первісний позов щодо усунення перешкод у
користуванні ПП «Запоріжбудсервіс»орендованим майном задоволено.
В задоволенні зустрічних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано наявністю укладеного згідно Закону
України «Про оренду державного та комунального майна»
( 2269-12 ) (2269-12)
довгострокового договору оренди між асоціацією
«Запоріжметалургмонтаж»та ПП «Запоріжбудсервіс», не доведенням
за зустрічним позовом факту укладення договору оренди на спірне
майно з іншою особою в період дії вищезазначеного договору
оренди, безпідставністю посилання на договір купівлі-продажу
спірного майна, який укладено на те саме майно, яке знаходиться
у договорі оренди.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
28.04.2006 (судді: Т.Мойсеєнко, Н.Коробка, В.Кричмаржевський)
рішення господарського суду першої інстанції у цій справі
частково скасовано, визнані недійсними п. п. 1, 2, 3, 4, 5
додаткової угоди від 05.05.2003 до договору оренди № 12
укладеного між асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»та ПП
«Запоріжбудсервіс». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована наявністю у договорі оренди № 12 від
04.12.2002 всіх істотних умов договору, доведення факту
укладення додаткової угоди від 05.05.2003 до договору оренди №
12 на момент знаходження їдальні та підсобних приміщень у іншої
особи за іншим договором оренди, де вже були визначені орендна
плата, вартість, загальна площа об’єкту.
Згідно ст. 396 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа має право на захист
майна в тому числі від власника, право оренди відповідно до ст.
28 Закону України «Про оренду державного майна»захищено
законодавцем нарівні із правом власності.
Договір купівлі-продажу спірного майна від 26.04.2005 до уваги
не приймається, оскільки заявник не аргументував причини
неподання цього доказу до суду першої інстанції.
АТ «Механомонтаж-200» просить скасувати постанову апеляційної
інстанції в частині задоволених вимог, у позові відмовити,
оскільки господарським судом неправильно застосована ст. 48
Закону України «Про власність» ( 697-12 ) (697-12)
, не враховано лист
Вищого господарського суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 «Про
деякі приписи законодавства, яке регулює питання пов’язані із
здійсненням права власності» ( v8_98800-01 ) (v8_98800-01)
; відповідач не
перешкоджав у користуванні майном позивачу, апеляційним судом
безпідставно не прийняті до уваги договори купівлі-продажу
спірного майна.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи, доводи сторін та вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Спірне майно яке передано асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»в
оренду ПП «Запоріжбудсервіс»04.12.2002 строком до 2012,
асоціацією «Запоріжметалургмонтаж»одночасно у період дії
договору оренди, а саме 15.12.2004 відчужується ЗАТ
«Механомонтаж».
Окремі приміщення, зокрема, їдальня бази відпочинку асоціацією
«Запоріжметалургмонтаж»ще раніше, а саме 01.03.2000 передані в
оренду ПП С.Гришину, а отже на момент укладення додаткової угоди
до договору оренди № 12 від 04.12.2002, орендна плата, вартість
окремих об’єктів бази відпочинку вже були визначені у договорі
оренди з приватним підприємцем.
При таких обставинах окремі умови додаткової угоди, а саме інша
орендна плата, розміри об’єктів встановлені орендодавцем на те
саме майно пізніше за договорами оренди, але з іншими юридичними
особами обґрунтовано судом визнані недійсними.
Згідно ст. 23 Закону України «Про оренду державного та
комунального майна» ( 2269-12 ) (2269-12)
передача майна в оренду не
припиняє право власності асоціації на це майно, договір оренди
укладений у 2002 році не закінчився, орендар від договору оренди
не відмовився, орендареві забезпечується відповідно до ст. 28
Закону України «Про оренду державного та комунального майна»
( 2269-12 ) (2269-12)
захист його права на майно, одержане ним за
договором оренди, нарівні із захистом, встановленим
законодавством щодо права власності.
При таких обставинах касатором не доведено, в чому саме полягає
порушення ст. 48 Закону України «Про власність» ( 697-12 ) (697-12)
, не
враховані межі перегляду справи в апеляційній та касаційній
інстанції, які встановлені ст.ст. 101, 107 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
відносно оцінки додаткових доказів, які не були
предметом розгляду у суді першої інстанції.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
28.04.2006 у справі № 4/160 господарського суду Запорізької
області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя: В. Овечкін
судді: Є.Чернов
В. Цвігун