ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2006 Справа N 30/192
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., -головуючого,
Грека Б.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ЗАТ “Піастрелла-К”
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.05.2006 року
у справі м. Києва
господарського суду
за позовом ЗАТ “Піастрелла-К”
до ВАТ “Завод “Керамик”
Про встановлення сервітуту,
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача: Попов А.С.,
відповідача: Реутов І.В.,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2006 року ЗАТ “Піастрелла-К” звернулось до
господарського суду з позовом до ВАТ “Завод “Керамик” про
встановлення платного сервітуту на газопровід зовнішньої мережі,
що включає в себе: газопровід середнього тиску з вузлом обліку
газу, що включає а себе лічильник газу ротацій ЛГ-К-150-Ех;
обчислювач QE-22 ЛА; принтер EPSON EX300; датчик тиску; блок
живлення Б1К; фільтр газовий ФГ-150; регулятори тиску DIVAL –100
(2шт.); регулятори тиску DIVAL-50 (2шт.); труби сталеві
діаметром 20-152 мм; кран сталевий WK-2а; клапани, засувки,
крани та іншого газотранспортного обладнання, що є власністю ВАТ
“Завод “Керамик” та знаходиться за адресою: м. Київ, вул.
Костянтинівська, 71.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2006 року в
задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.05.2006 року рішення місцевого господарського суду залишено
без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ЗАТ
“Піастрелла-К” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006 року
та рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2006 року
скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
судових актів.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, що між ВАТ “Завод “Керамик” (орендодавець)
та ЗАТ “Піастрелла-К” (орендарем) були укладені договори № 20
від 02.03.2004 року та № 72 від 01.02.2005 року на строкове
платне користування орендарем обладнання, що є власністю
орендодавця.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 20 від 02.03.2004 року
та додатку № 1 до договору № 72 від 01.02.2005 року позивачу
було передано в оренду наступне майно: газопровід зовнішньої
мережі (інв. № 106/0), що включає в себе: газопровід середнього
тиску з вузлом обліку газу, що включає а себе лічильник газу
ротацій ЛГ-К-150-Ех; обчислювач QE-22 ЛА; принтер EPSON EX300;
датчик тиску; блок живлення Б1К; фільтр газовий ФГ-150;
регулятори тиску DIVAL –100 (2шт.); регулятори тиску DIVAL-50
(2шт.); труби сталеві діаметром 20-152 мм; кран сталевий WK-2а;
клапани, засувки, крани та іншого газотранспортного обладнання.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що договір № 20
від 02.03.2004 року припинив свою дію 31.12.2004 року, а договір
№ 72 від 01.02.2005 року був розірваний між сторонами 01.09.2005
року через заборгованість орендаря по орендній платі (п. 10.5
договору).
Враховуючи, що зазначені договори припинили свою дію, позивачем
було подано позов про встановлення сервітуту на газопровід
зовнішньої мережі, що включає в себе газопровід середнього тиску
та обладнання, оскільки даний газопровід з обладнанням потрібен
позивачу для забезпечення господарської діяльності підприємства,
а саме процесу виробництва керамічної плитки енергоресурсами
–природним газом.
Відповідно до ст. 401 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право користування
чужим майном (сервітут) може бути встановлений щодо нерухомого
майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути
задоволені іншим способом.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанції
виходили з того, що газове обладнання не належить до об’єктів
нерухомості, а тому на нього не можливо встановити сервітут.
Проте з таким висновком судова колегія не може погодитись
враховуючи наступне.
Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій не врахували,
що позивач просив встановити сервітут на газопровід зовнішньої
мережі, що включає в себе газопровід середнього тиску та газове
обладнання, а не тільки на газове обладнання.
Відповідно до ст. 2 Постанови НКРЕ від 04.09.2002 року № 983
“Про затвердження Методики розрахунку тарифів на транспортування
та постачання природного газу для підприємств з газопостачання
та газифікації” ( v0983227-02 ) (v0983227-02)
, під газопроводом розуміється
трубопровід, який забезпечує транспортування газу від
газорозподільних станцій, джерел газопостачання до
газорозподільних пунктів, промислових котелень та до споживачів.
Згідно ст. 181 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до нерухомих речей
(нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також
об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є
неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового
висновку, що газопровід не відноситься до об’єктів нерухомості,
оскільки газопровід не знецінюється та не має будь-якого іншого
призначення, крім транспортування природного газу.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд
виходив з того, що позивач може задовольнити свої потреби через
будівництво нового газопроводу, при цьому суд першої інстанції
не врахував, що таке будівництво потребує певний час та може
призвести до зупинення позивачем виробничої діяльності.
Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що суди
попередніх інстанцій порушили вимоги ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та прийняли незаконні судові рішення.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення підлягає скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене,
витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36 та ст. 38
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно, всебічно та об’єктивно дослідити
всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну
юридичну оцінку, обговорити питання про можливість встановлення
тимчасового сервітуту на газопровід на час будівництва позивачем
власного газопроводу та постановити законне та обґрунтоване
рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.05.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від
06.04.2006 року у справі № 30/192 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: Б. Грек
М. Черкащенко