ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2006 Справа N 18/415пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у Виконавчого комітету Луганської міської
відкритому судовому ради,
засіданні матеріали м. Луганськ
касаційної скарги
на постанову від 14.04.2006 року Луганського апеляційного
господарського суду
у справі № 18/415пн
господарського суду Луганської області
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони
України “Управління торгівлі Південного
оперативного командування”, м. Одеса
до 1. Виконавчого комітету Луганської міської
ради, м. Луганськ;
3-я особа, що не 2. Луганської міської ради, м. Луганськ
заявляє самостійних - Міністерство оборони України, м. Київ
вимог на предмет спору
на стороні позивача:
3-я особа, яка не - Управління комунальним майном Луганської
заявляє самостійних і сМіської ради, м. Луганськ
вимог на предмет спору
на стороні
відповідачів:
Про визнання права господарського відання на нежиле приміщення
та про спонукання видати свідоцтво про право власності
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з’явились
від відповідача-1: не з’явились
від відповідача-2: не з’явились
від 3-тіх осіб: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Корнієнко
В.В.) від 20.01.2006 року, залишеним без змін постановою
Луганського апеляційного господарського суду (головуючий суддя
–Медуниця О.Є., судді –Єжова С.С., Семендяєва І.В.) від
14.04.2006 року, у справі № 18/415пн позов задоволено частково;
визнано за ДП Міністерства оборони України “Управління торгівлі
Південного оперативного командування” право господарського
відання на вбудоване нежитлове приміщення магазину № 3 “Польот”
загальною площею 262,45м2, яке розташоване на першому поверсі 5-
ти поверхового житлового будинку за адресою: м. Луганськ, Гостра
Могила, 148; стягнуто з Луганської міської ради на користь ДП
Міністерства оборони України “Управління торгівлі Південного
оперативного командування” державне мито в сумі 42,50 грн. та
59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу; стягнуто з Виконавчого комітету Луганської міської ради
на користь ДП Міністерства оборони України “Управління торгівлі
Південного оперативного командування” державне мито в сумі 42,50
грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу; в решті позову - відмовлено.
В касаційній скарзі Виконавчий комітет Луганської міської ради
просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог
позивача повністю, посилаючись на порушення норм матеріального
та процесуального права, а саме: ст. 7 Закону України “Про
передачу об’єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
, ст.ст. 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.
Позивач, відповідачі-1,2 та треті особи не скористалися наданим
процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про
державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності -
юридичної особи, станом на 04.06.1997 року в Єдиному реєстрі
суб’єктів підприємницької діяльності було зареєстровано Державне
підприємство Міністерства оборони України “Управління військової
торгівлі Одеського військового округу” (а.с.8, т. 1).
03.07.2000 року підприємство перереєстроване у Державне
підприємство Міністерства оборони України “Управління торгівлі
Південного оперативного командування” (а.с.9, т. 1). Згідно
статуту даного підприємства, воно є правонаступником Державного
підприємства Міністерства оборони України “Управління військової
торгівлі Одеського військового округу”.
Згідно наказу начальника Центрального управління військової
торгівлі Збройних сил України № 23 від 04.06.1997 року “Про
реорганізацію та заснування підприємств військової торгівлі
Збройних сил України” на базі основних фондів, обігових коштів
та цінностей, реорганізованих військових торгів підприємств ДП
Міністерства оборони України “Управління військової торгівлі
Одеського військового округу” створено філії військової
торгівлі, які знаходяться на окремому балансі, в тому числі
створено “Луганський військовий торг № 82”.
Згідно п. 1.2. положення про філіал “Луганський військовий торг
№ 82” ДП Міністерства оборони України “Управління торгівлі
Південного оперативного командування” він є правонаступником
філіалу “Луганський військовий торг № 82” ДП Міністерства
оборони України “Управління військової торгівлі Одеського
військового округу”, та створений на базі його майна (а.с.35-37,
т. 1).
Отже, відособлений структурний підрозділ – “Луганський
військовий торг № 82” входив до складу позивача до і після
реорганізації.
У вбудованому нежилому приміщенні, на першому поверсі 5-ти
поверхового будинку за адресою: м. Луганськ, Гостра Могила, 148
знаходився і знаходиться на даний час магазин № 3 “Польот”
Луганського військового торгу № 82 (до 18.06.1997 року № 412).
Спірне вбудоване приміщення на протязі всього часу існування
являлося майном Збройних сил СРСР, аз 1991 року Збройних сил
України, знаходилося на обліку Луганської КЕЧ району.
Наказом Міністерства оборони України № 188 від 08.07.1996 року
“Про заходи щодо забезпечення умов діяльності підприємств та
організацій військової торгівлі у збройних силах України” було
приписано начальнику Центрального квартирно-експлуатаційного
управління Міністерства оборони України до 01.09.96 р. передати
на баланс установам, військторгам, відділам, відділенням
військової торгівлі та підприємствам побутового обслуговування,
громадського харчування з правами юридичних осіб фонди, які вони
орендують у квартирно-експлуатаційних частинах (а.с.144, т. 1).
Відповідно до п. 3 вищенаведеного наказу відповідальність за
технічний стан приміщень та їх експлуатацію несуть структури
військової торгівлі.
На виконання даного наказу актом приймання-передачі від
02.08.1999 року Луганська КЕЧ району передала Луганському
військовому торгу № 82 приміщення магазину № 3 “Польот” площею
425,42 кв. м. , розташованого на першому поверсі
п’ятиповерхового будинку за адресою: м. Луганськ, Гостра Могила,
4/148.
Даний акт 03.08.1999 року затверджено начальником квартирно-
експлуатаційного управління Південного оперативного командування
Міністерства оборони України і начальником Управління військової
торгівлі Південного оперативного командування Міністерства
оборони України (а.с.40, т. І).
На даний час спірне нежиле приміщення знаходиться на балансі
позивача.
14.01.2005 року позивач в особі свого структурного підрозділу
звернувся до відповідача із листом № 4 із проханням оформити
право власності на об’єкти нерухомості, в тому числі на спірний
об’єкт (а.с.142, т.1).
Листом від 07.02.2005 року відповідач відмовив позивачу в
оформленні права власності на тій підставі, що спірне приміщення
було прийнято у комунальну власність у складі військового
містечка № 4.
Позивач звернувся в суд із позовом:
- визнати за ним право господарського відання на вбудоване
нежиле приміщення магазину № 3 “Польот” загальною площею
262,45кв.м. , яке розташоване на першому поверсі
п’ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Луганськ,
Гостра Могила, 148;
- зобов’язати першого відповідача видати позивачу свідоцтво про
право власності на спірне приміщення.
Заявою від 22.11.2005 року (а.с.86, т.1) позивач уточнив п. 2
свої вимоги і просив суд: видати свідоцтво на право власності на
будівлю магазину № 3 розташованого за адресою: м. Луганськ,
Гостра Могила, 148, “щоб власником, зазначеного об’єкту було
“Управління торгівлі “Південного оперативного командування”.
Листом № 163/2080 від 27.07.1999 року Міністерство оборони
України звернулося до Луганської міської ради, яким просило
міську раду прийняти на баланс комунальних служб житловий фонд
військового містечка № 4 м. Луганська, у зв’язку із
розформуванням Вищого військового училища штурманів (а.с.48,
т.1).
Міська рада рішенням № 12/4 від 11.11.1999 року надала згоду
Міністерству оборони України на передачу з державного у
комунальну власність територіальної громади м. Луганська
об’єктів житлового фонду та інших об’єктів військового містечка
№ 4, що знаходяться на балансі ДУ Луганської квартирної
експлуатаційної частини району (а.с.50, т.1).
Отже, Міністерство оборони України запропонувало, а Луганська
міська рада погодилася на передачу із державної до комунальної
власності об’єктів, що знаходились на балансі ДУ № 1 Луганської
квартирної експлуатаційної частини району.
Актом приймання-передачі № 10 від 24.04.2003 року об’єкти
казармено-житлового фонду Луганської КЕЧ району, в тому числі
житловий фонд військового містечка № 4 (вул. Гостра Могила) і
були передані від Луганської КЕЧ району до Управління
комунальним майном Луганської міської ради (а.с.21-22, т.1).
На підставі встановленого суди дійшли вірного висновку, що з
даного акту вбачається, що до комунальної власності не було
передано вбудоване нежиле приміщення магазину № 3 “Польот”,
оскільки це не зазначено в акті та оскільки на час передачі та
прийняття радою рішення від 11.11.1999 року дане приміщення вже
не перебувало на балансі Луганської КЕЧ району, а з 03.08.1999
року знаходилося на балансі позивача в особі Луганського
військового торгу № 82, що підтверджується поясненнями позивача
та актом обстеження від 02.11.2005 року, яке проведено
представниками позивача та першого відповідача.
Згідно п. 4.3. Статуту позивача джерелами формування його майна
є майно передане органом державного управління, тобто
Міністерством оборони України.
Майно позивача є державною власністю, закріплюється за ним на
праві повного господарського відання (п. 4.2 Статуту).
Власник майна (уповноважений ним орган) не приймав рішення про
передачу спірного майна до комунальної власності. Об’єкти, що
знаходились на балансі ДУ № 1 Луганської квартирної
експлуатаційної частини району, передавались до комунальної
власності з балансу КЕЧ району, але на час такої передачі спірне
майно знаходилося на балансі позивача, який володів ним на праві
господарського відання.
Згідно ч. 1 ст. 136 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
право господарського
відання - речове право суб’єкта підприємництва, який володіє,
користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним
власником (уповноваженим ним органом).
Відповідно до ч. 3 вищенаведеної норми до захисту права
господарського відання застосовуються положення закону,
встановлені для захисту права власності.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
способом захисту цивільних прав і інтересів може бути визнання
права, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача про
визнання за ним права господарського відання відповідають
вимогам закону, повністю підтверджуються матеріалами справи.
Разом із тим, враховуючи, що майно позивача є державною
власністю, яким він володіє, користується, розпоряджається на
праві господарського відання, вимоги за позовом про видачу йому
свідоцтва про право власності обґрунтовано залишені без
задоволення як безпідставні.
Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України “Про передачу
об’єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
, разом з житловим фондом передаються вбудовані і
прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-,
водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені
для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні,
каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо), колегія
суддів вважає помилковим посилання скаржника на порушення судами
приписів вищенаведеної норми.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Луганського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Луганської міської ради
від 05.05.2006 року № 01-03-11/2148а на постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 14.04.2006 року у справі №
18/415пн залишити без задоволення, а постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 14.04.2006 року у справі №
18/415пн –без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глоc