ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2006 Справа N 17/239-05-7749
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного авіаспортивного
клубу товариства сприяння обороні України
на постанову від 13.04.06 року
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17/239-05-7749
господарського суду Одеської області
за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю
Одеської міської ради
до Одеського обласного авіаспортивного клубу товариства сприяння
обороні України
про розірвання договору оренди та виселення
За участю представників:
позивача –Усатенко В.О. (дов. № 01-13/8 від 05.01.2006)
відповідача –Коваль В.Д. (дов. № 112 від 22.06.2006)
Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими
сторонами поясненнями,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду від 12.12.2005 року у справі №
17/239-05-7749 було задоволено позовні вимоги Представництва по
управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до
Одеського обласного авіа спортивного клубу товариства сприяння
оборони України –було розірвано договір оренди не житлового
приміщення № 53/52 від 02.03.1999 року укладеного між
Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради та Одеським обласним авіа спортивним клубом
товариства сприяння оборони України та зобов’язано Одеський
обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння оборони України
звільнити займане приміщення площею 235,7 кв.м. , що знаходиться
за м. Одеса, вул.. Преображенська, 88.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.04.2006 року у справі № 17/239-05-7749 зазначене рішення було
залишено без змін, а апеляційна скарга Одеського обласного
авіаспортивного клубу товариства сприяння обороні Україні
залишена без задоволення.
Скаржник, не погоджуючись з мотивами викладеними в постанові
Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у
справі № 17/239-05-7749, звернувся з касаційною скаргою в якій
просить скасувати відповідну постанову Одеського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Одеської
області від 12.12.2005 року з мотивів неправильного застосування
та порушення норм матеріального права та прийняти у справі нове
рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи
на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної
інстанцій та правильності застосування норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про
відмову у задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені господарськими судами першої та апеляційної
інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення від 12.12.2005 року по справі № 17/239-05-7749
Господарським судом Одеської області було встановлено, що
причиною розірвання договору є систематичне порушення
відповідачем умов договору, порушення правил протипожежної
охорони та санітарно-епідеміологічних норм, про свідчать наявний
в матеріалах справи акт обстеження приміщення від 21.07.2005
року. Судом також встановлено, що позивач звертався до
відповідача з пропозицією усунути в добровільному порядку
допущені порушення та провести поточний ремонт орендованого
приміщення, що також підтверджується листом від 30.09.2005 року
за № 01-13/9852 на який посилається суд першої інстанції при
обґрунтуванні прийнятого по справі рішення. Отже, судом першої
інстанції встановлено, що підставою для розірвання спірного
договору оренди не житлового приміщення є істотне порушення
порядку використання найманого приміщення, систематичне не
виконання обов’язків з боку орендаря, що створює загрозу
пошкодженню орендованого майна. Відповідних висновків приходить
і суд апеляційної інстанції при постановлені оскаржуваної
постанови від 13.04.2006 року.
Колегія суддів, дослідивши встановлені судами першої та
апеляційної інстанції фактичні обставини справи та застосування
судами норм матеріального і процесуального права, погоджується з
обраною судами правовою позицією, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди може бути
достроково розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням
суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх
зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими
актами. Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або
вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог
–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Згідно ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір оренди може бути
розірваний на вимогу орендодавця у випадку здійснення орендарем
користування річчю всупереч договору оренди або призначенню
приміщення, а також у випадку, якщо орендар своєю недбалою
поведінкою створює загрозу пошкодження об’єкту оренди.
Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з обраною
правовою позицією суду апеляційної інстанції, що полягає у
застосуванні положень ст. 18 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, яка покладає на
орендаря обов’язок використовувати та зберігати орендоване майно
відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню,
псуванню.
Як встановлено в рішенні господарського суду першої інстанції,
відповідач систематично не виконував вимогу щодо підтримання
задовільного технічного та санітарного стану орендованого
приміщення та не виконував умов щодо проведення поточного
ремонту орендованого приміщення. Відповідно до ст. 776 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, поточний ремонт речі, переданої у найм,
провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено
договором або законом. Судом апеляційної інстанції встановлено,
що відповідних застережень спірний договір оренди не містив, а
отже обов’язок проведення поточного ремонту покладається на
орендаря. Відповідно до листа Державного комітету з будівництва
та архітектури “Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до
капітального та поточного ремонтів” від 30.04.2003 N 7/7-401
( v-401509-03 ) (v-401509-03)
під поточним ремонтом розуміється комплекс
ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та
своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження
передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо
будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс
робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які
класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту
(крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію
конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен
провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну
експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його
будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на
черговий капітальний ремонт (реконструкцію).
Колегією суддів касаційної інстанції не беруться до уваги
посилання Скаржника на неправильне застосування норм
матеріального права, а саме, неправильність застосування
положень Наказу Державного комітету з питань житлово-
комунального господарства від 10.08.2004 року № 150 “Про
затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і
споруд та при будинкових територій та послуг з ремонту
приміщень, будинків, споруд” ( z1046-04 ) (z1046-04)
, що полягала, на думку
Скаржника, у неправильному віднесенні судом апеляційної
інстанції робіт, яких потребує приміщення, до категорії робіт з
поточного ремонту. Відповідне рішення колегії суддів касаційної
інстанції мотивоване тим, що встановлення фактичних обставин
справи не входить до компетенції касаційної інстанції, а отже,
дослідження правомірності віднесення відповідних робіт до робіт
поточного ремонту чи навпаки, призведе до порушення норм ч. 2
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції
фактичні обставини справи та правову позицію судів першої та
апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції
приходить до висновку про відсутність порушень норм
матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної
постанови Одеського апеляційного господарського суду від
10.03.2006 року у справі № 17/239-05-7749.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в
п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли
суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Одеського обласного авіаспортивного клубу
товариства сприяння обороні України залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.04.2006 року у справі № 17/239-05-7749 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді: Г.Савенко
І. Ходаківська