ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2006 Справа N 12/94
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуючого,
Грека Б.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ЗАТ “Девон”
касаційної скарги
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 30.03.2006 року
у справі Полтавської області
господарського суду
за позовом ЗАТ “Девон”
до ДП “Полтаванафтогазгеологія” НАК “Надра
України”
Про стягнення 1 311 111,57 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Вензовська Т.О., Воронова В.С.,
- відповідача: Жалинська Т.М.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року ЗАТ “Девон” звернулось до господарського суду
з позовом до ДП “Полтаванафтогазгеологія” НАК “Надра України”
про стягнення 13111-11,57 грн. витрат, пов’язаних з ліквідацією
аварії та забурювання нового ствола при будівництві Свердловини
№ 21 Сахалінського ГКР.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.12.2005
року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача
1236892,92 грн. суму витрат та 1818,00 грн. судових витрат.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 30.03.2006 року рішення місцевого господарського суду
від 23.12.2005 року змінено. Стягнуто на користь позивача
7758,52 грн. збитків та 195,59 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ЗАТ “Девон” подало
касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 30.03.2006
року скасувати, залишити без змін рішення господарського суду
Полтавської області від 23.12.2005 року.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.07.2006 року.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 14.12.2001 року між ЗАТ “Девон”
(замовник), ДП НАК “Надра України” Полтаванафтогазгеологія”
(підрядник) та Карлівською нафтогазрозвідувальною експедицією
глибокого бурювання (виконавець) було укладено угоду,
відповідного до якої замовник доручає, а підрядник
зобов’язується виконати за завданням замовника з його та своїх
матеріалів на свій ризик роботу по завершенню будівництвом
свердловини № 21 Сахалінського газоконденсатного родовища у
відповідності з проектно-кошторисною документацією, а замовник
зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 22.04.2002
року на глубині 5272 м при проробці ствола свердловини
бурильником підрядника через недостовірність показів ГІВ-6 і
відсутність моментоміру, несвоєчасну зупинку, що призвело до
заклинки інструментів сталась аварія в бурінні на свердловині
№ 21 Сахалинського ГКР, про що зазначено в Акті про аварію від
25.04.2002 року. Згідно складеного Акту, з яким погодився
відповідач, винним у настанні аварії є бурильник підрядника,
який допустив перевантаження інструменту та несвоєчасно зупинив
ротор.
Відповідно до п. 6.2 укладеної угоди, сторони домовились, що
підрядник за власний рахунок покриває витрати, пов’язані з
ліквідацією аварії при будівництві свердловини, яка сталася з
його вини. У випадку аварії, загибелі предмету підряду за цією
угодою або іншої неможливості закінчення будівництва свердловини
з причин, що не належать від сторін, підрядник не вправі
вимагати отримання плати за фактично виконані роботи.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували
трьохсторонню угоду від 01.08.2002 року про розірвання угоди від
14.12.2001 року на виконання робіт по закінченню будівництва
свердловини № 21 Сахалінського родовища, відповідно до якої
сторони домовились в строк до.09.2002 року урегулювати всі
вимоги матеріального характеру одна до одної з питань виконання
угоди від 14.12.2001 року. (а.с. 33 т.1).
Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили правову
природу, а й відповідно не врахували протокол від 16.05.2002
року спільної наради учасників “Угоди на виконання робіт по
закінченню будівництвом свердловини № 21 Сахалінського
газоконденсатного родовища” від 14.12.2001 року та протокол від
03.11.2003 року спільної наради учасників угоди від 14.12.2001
року та угоди від 01.08.2002 року, оскільки дані протоколи
затверджені керівниками сторін по справі (а.с. 61 т.1; а.с. 38
т.3).
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у разі невиконання або
неналежного виконання зобов’язання боржником, він зобов’язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Суди попередніх інстанцій встановлюючи причинно-наслідковий
зв’язок між аварією та витратами позивача пов’язані з
ліквідацією аварії не встановили зв’язок між наслідками аварії
та необхідністю забурки нового ствола до глибини, на якій
сталася аварія, а також проведенням позивачем відповідних робіт.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суди порушили
вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і постановили незаконні
судові рішення.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене,
уточнити підстави заявленого позову, витребувати докази у
відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно,
всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, при
необхідності призначити відповідну судову експертизу, перевірити
доводи позивача та відповідача дати їм належну юридичну оцінку
та прийняти законне рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 30.03.2006 року та рішення господарського суду
Полтавської області від 23.12.2005 року у справі № 12/94
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: Б. Грек
М. Черкащенко