ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2006 Справа N 175/2б-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. –головуючого
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Разводової С.С.
розглянувши касаційну Акціонерного комерційного агропромислового
скаргу банку “Україна”
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 14.04.2006
у справі № 175/2б-2005
господарського суду Київської області
за заявою Акціонерного комерційного агропромислового
банку “Україна” (далі: “Ініціюючий
кредитор”)
до Закритого акціонерного товариства “Концерн
“Фіко-Груп” (далі: “Боржник”)
Про банкрутство
арбітражний керуючий Єгоренков С.В.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника Шаповалов І.В. (дов. № 154 від 14.07.2005)
від боржника Левіна Т.М. (дов. від 16.08.2005)
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2005
(суддя Шевчук С.Р.) порушено провадження у справі № 175/2б-2005
про банкрутство Боржника за заявою Ініціюючого кредитора, а
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2005
(т.1 а.с.36-37) визнано грошові вимоги Ініціюючого кредитора в
сумі 182 970,12 грн., зобов’язано його подати до офіційного
друкованого органу Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України
оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника,
призначено розпорядником майна боржника Єгоренкова С.В.
(ліцензія серії АА 668256 від 09.01.2004) та зобов’язано його
надати суду реєстр вимог кредиторів боржника. Дати проведення
попереднього судового засідання та засідання по відкриттю
ліквідаційної процедури (процедури санації) в ухвалі
підготовчого засідння не визначалися.
Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство
Боржника мала місце в газеті “Голос України” № 131 (3631) від
20.07.05 (т.1 а.с. 42).
На виконання ухвали господарського суду Київської області від
14.06.2005 розпорядником майна був наданий суду уточнений Реєстр
вимог кредиторів закритого акціонерного товариства “Концерн
“Фіко-Груп” (т.1 а.с. 72).
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської
області від 20.09.2005 (суддя Шевчук С.Р.) (т.1 а.с. 76)
затверджено Реєстр вимог кредиторів Боржника, до якого було
включено вимоги наступних кредиторів: Ініціюючого кредитора в
сумі 171 053,59 грн. боргу –IV черга та 25 189,07 грн. пені - VI
черга та ВД Київського обласного відділення ФСС з ТВП в сумі
14,01 грн. –III черга.
В той же день Постановою господарського суду Київської області
від 20.09.2005 (суддя Шевчук С.Р.) (т.1 а.с. 77-78) визнано
банкрутом Боржника, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено
ліквідатором боржника арбітражного керуючого Єгоренкова Сергія
Валентиновича, припинено підприємницьку діяльність закритого
акціонерного товариства “Концерн “Фіко-Груп”, зобов’язано
ліквідатора у 10-денний термін подати до офіційного друкованого
органу оголошення про визнання боржника банкрутом.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, керівник Боржника подав
апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову
господарського суду Київської області від 20.09.2005, скасувати
всі ухвали господарського суду Київської області по справі №
175/2б-2005, починаючи з ухвали від 14.06.05.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.04.06 (головуючий –Рудченко С.Г., судді –Федорова
М.О., Яковлєва М.Л.) (т.1 а.с. 167-168) апеляційну скаргу
генерального директора Боржника Федорова В.М. задоволено,
постанову господарського суду Київської області від 20.09.2005
скасовано.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Ініціюючий кредитор
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.06,
мотивуючи це порушенням норм матеріального та процесуального
права, а зокрема: ст.ст. 11, 23, 25 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши
у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на
підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) за результатами розгляду
заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні
виноситься ухвала, в якій зазначаються: дата попереднього
засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців і
десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію
боржника, чи про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про
банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після
дати проведення підготовчого засідання суду.
Відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
банкрутство –визнана
господарським судом неспроможність боржника відновити свою
платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги
кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
у випадках передбачених
цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
, господарський суд приймає постанову про
визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Виходячи із системного аналізу наведених норм Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що якщо судом не було визначено дати судового
засідання по відкриттю ліквідаційної процедури (процедури
санації) в підготовчому засіданні, то визначення дати проведення
судового засідання необхідно здійснити ухвалою суду з наданням
можливості учасникам провадження підготуватися до проведення
такого судового засідання, при винесені постанови про визнання
боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в
обов’язковому порядку повинен з’ясувати фінансовий та майновий
стан боржника та встановити неможливість відновлення його
платоспроможності та задоволення вимог кредиторів інакше як
через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до п. 2 ст. 23 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
з дня прийняття
господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження
органів управління банкрута щодо управління та розпорядження
його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник
банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством
підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а
також припиняються повноваження власника (власників) майна
банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини, що
прийнята та проголошена Генеральною асамблеєю Організації
об’єднаних Націй 10.12.1948 року, всі люди рівні перед законом і
мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист перед
законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
прав і охоронюваних законом інтересів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з
матеріалів справи, постанова суду першої інстанції про визнання
боржника банкрутом винесена в день проведення попереднього
судового засідання, за відсутності представника боржника, в ній
відсутній аналіз фінансового стану боржника та висновки суду про
встановлення обставин неможливості відновлення платоспроможності
Боржника та задоволення вимог кредиторів інакше, як через
відкриття ліквідаційної процедури. Судове засідання на предмет
відкриття ліквідаційної процедури (процедури санації) у справі
не призначалося, а тому Боржник був позбавлений можливості
запропонувати комітету кредиторів свої варіанти виходу з стану
неплатоспроможності шляхом санації (укладення мирової Угоди).
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції
згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
погоджується з висновками апеляційного суду про скасування
Постанови про визнання Боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури та не вбачає підстав для скасування
рішення апеляційного суду.
Доводи касатора про безпідставність прийняття апеляційною
інстанцією апеляційної скарги від керівника боржника колегією
суддів відхиляються, як такі, що суперечать приписам частини 22
статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
якою визначено коло учасників
провадження у справах про банкрутство, зокрема, органи,
уповноважені управляти майном боржника (директор, генеральний
директор) та приписам ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою
визначено права сторін (учасників провадження у справі про
банкрутство) на оскарження судових рішень. Одним з таких судових
рішень у процедурі банкрутства є постанова суду про відкриття
ліквідаційної процедури. Відтак, керівні органи боржника вправі
оскаржувати зазначений судовий акт, незважаючи на припинення
повноважень органів управління боржника винесенням постанови
суду про відкриття ліквідаційної процедури.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,,111-7,111-9,111-
11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового
банку “Україна” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.04.2006 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
С. Разводова