ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2006 Справа N 29/90-06-2579
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна
компанія “Одесаобленерго” на рішення господарського суду
Одеської області від 26.04.2006р. у справі за позовом
Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія
“Одесаобленерго” до Акціонерного комерційного банку
“ПОРТО-ФРАНКО”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У березні 2006 р. ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Одесаобленерго” пред’явило у господарський суд позов до
Акціонерного комерційного банку “ПОРТО-ФРАНКО” про стягнення
11740,32 грн. боргу, який складається з перевищення договірної
величини споживання електроенергії в січні 2005р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2006р.
(суддя Аленін О.Ю.) у задоволенні позову було відмовлено.
Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
господарського суду Одеської області від 26.04.2006р. і справу
передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між
сторонами було укладено договір № 1843Ц від 05.08.2004р. (далі –
Договір) про постачання електричної енергії, згідно умов якого
позивач зобов’язався надавати, а відповідач своєчасно оплачувати
надану електричну енергію.
Відповідачем в січні 2005р. було спожито електроенергії в
кількості 12400 кВт/год, на яку позивачем було виписано рахунок
№ 1843/1 від 14.01.2005р. на суму 2935,08 грн. з терміном оплати
до 21.01.2005р.
Відповідач здійснив оплату вказаного рахунку 24.01.2005., тобто
по за межами розрахункового періоду.
Позивачем, відповідно до умов Договору, договірна величина
споживання електроенергії відповідачем за січень 2005р. була
скоригована до рівня фактично оплаченого обсягу електроенергії
за розрахунковий період і, згідно з лімітним повідомленням,
перевищення договірної величини споживання електроенергії в
січні 2005р. склало 12400 кВт/год на суму 11740,32 грн.
11.02.2005р. на вказану суму позивачем був виставлений рахунок,
який не був сплачений відповідачем.
Позов про стягнення з відповідача 11740,32 грн. п’ятикратної
вартостІ різниці фактично спожитої і договірної величин
споживання електроенергії за січень 2005р., позивачем було
пред’явлено у господарському суді 15.03.2006р.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання електричної енергії понад граничні
величини є правопорушенням і тягне за собою встановлену
законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну
відповідальність.
Згідно ч. 5 ст. 26 цього ж Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
(в редакції на
час виникнення спору) у випадку перевищення договірної величини
потужності споживачі сплачують енергопостачальникам п'ятикратну
вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що
зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною
величиною потужності.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК, ч. 1 ст. 223 України ( 436-15 ) (436-15)
,
штрафними санкціями у цьому Кодексі ( 436-15 ) (436-15)
визнаються
господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,
пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити
у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,
невиконання або неналежного виконання господарського
зобов'язання.
Отже суд, виходячи з положень наведеного Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
прийшов до правильного висновку, що вказана санкція є
господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері
господарювання і по своїй природі є штрафною санкцією.
При реалізації в судовому порядку відповідальності за
правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний
та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним
кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258, чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
позовна давність в один рік застосовується, зокрема,
до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною
у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду ж виникнення права на позов та дати звернення з таким
позовом, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем був
пропущений строк позовної давності.
Відповідає матеріалам справи і те, що вказаний строк позовної
давності позивачем було пропущено без поважних причин, а отже
суд правильно поклав це як підставу для відмови у позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків
суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від
26.04.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук