ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2006 Справа N 10/6-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеринчук Л.Й.
Разводової С.С.
за участю : представника ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
- Кудрявцева П. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
09.02.2006 р. по справі № 10/6-05 за заявою Управління
пенсійного фонду України в Козятинському районі до Відкритого
акціонерного товариства “Махаринецький цукровий завод”
про банкрутство, -
В С Т А Н О В И В:
Кредитор –УПФ в Козятинському районі 11.01.2005 р. звернувся з
заявою до господарського суду Вінницької області про порушення
справи про банкрутство ВАТ “Махаринецький цукровий завод”,
внаслідок його фінансової неспроможності.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.01.2005 р.
було порушено провадження по справі № 10/6-05 про банкрутство
ВАТ
“Махаринецький цукровий завод”, введено мораторій на задоволення
вимог кредиторів.
25.02.2005 р. в газеті “Голос України” № 36 було опубліковано
оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ
“Махаринецький цукровий завод”.
25.03.2005 р. до господарського суду Вінницької області
звернулась ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” із заявою про
грошові вимоги до боржника в сумі 440663, 08 грн.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.09.2005 р.
по справі № 10/6-05 /суддя Даценко М.В./ кредиторські вимоги
Дочірню компанію “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до ВАТ
“Махаринецький цукровий завод” визнано частково в сумі 7446,87
грн., зобов’язано розпорядника майна ВАТ “Махаринецький цукровий
завод” арбітражного керуючого Горбатюка Р.В. включити ДК “Газ
України” НАК “Нафтогаз України” до реєстру вимог кредиторів.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
09.02.2006 р. по справі № 10/6-05 /судді : Зарудяна Л.О.,
Вечірко І.О., Ляхевич А.А./ ухвалу господарського суду
Вінницької області від 07.09.2005 року змінено, викладено абз.1
резолютивної частини ухвали в такій редакції : “Визнати Дочірню
компанію “Газ України” НАК “Нафтогаз України” кредитором ВАТ
“Махаринецький цукровий завод” з грошовими вимогами на суму
7792,33 грн., у тому числі : 297,87 грн. - інфляційних, 47,59
грн. –3% річних, та 85 грн. –витрат по сплаті державного мита та
40 грн. –витрат на інформаційно - судове забезпечення судового
процесу.” В іншій частині ухвалу господарського суду Вінницької
області від 07.09.2005 р. залишено без змін.
В касаційній скарзі кредитор - Дочірня компанія “Газ України”
НАК “Нафтогаз України” просить скасувати ухвалу господарського
суду Вінницької області від 07.09.2005 р. та постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р.
посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення
по справі, визнати кредиторські вимоги ДП “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” до ВАТ “Махаринецький цукровий завод” в
повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Представник боржника та арбітражний керуючий в судове засідання
не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені
належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, перевіривши матеріали
справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 08.08.2001 р.
між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ
“Махаринецький цукровий завод” був укладений договір № 17 на
постачання природного газу в обсязі до 4200 тис. м. куб. у 2001
р. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що ціна на 1000 м.
куб. газу на умовах франко-кордон України без врахування
вартості транспортування газу на території України (з ПДВ) на
момент укладення даного договору становить 276,25 грн., крім
того, 55,25 грн., разом –331,50 грн. На виконання даного
договору ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в вересні
–жовтні 2001 р. поставила ВАТ “Махаринецький цукровий завод”
2648973 куб м. природного газу на загальну суму 878122,62 грн.,
за який останній розрахувався частково.
Боржник –ВАТ “Махаринецький цукровий завод” визнав заявлені
кредиторські вимоги частково –на суму 7446,87 грн.,
посилаючисьна те, що заборгованість перед кредитором на суму
870675,75 грн. була погашена шляхом перерахування коштів та
передачі двох векселів на суму 400000 грн.
Кредитор - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” наполягав на
тому, що вищезазначені векселі є підробленими, а тому вони не
можуть бути зараховані в якості оплати по договору № 17 від
08.08.2001 р.
У Х В А Л А суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням
господарського суду Вінницької області по справі № 10/172-04 за
позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до ВАТ
Махаринецький цукровий завод” про стягнення 440930, 64 грн. (з
них 407446,87 грн. –основного боргу за поставлений відповідно до
договору № 17 від 08.08.2001 р. природний газ) позов задоволено
частково –стягнуто з боржника на користь ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” 7446,87 грн. боргу за поставлений у вересні-
жовтні 2001 р., відповідно до договору № 17 від 08.08.2001 р.
природний газ, в решті вимог відмовлено;
- відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Залишаючи без змін ухвалу господарського суду першої інстанції в
частині задоволення кредиторських вимог ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” до боржника в сумі 7446,87 грн. та відхилення
на суму 400000 грн., господарський суд апеляційної інстанції
виходив з того, що кредитором в порушення вимог ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином не доведені вимоги, на які
він посилається, а саме : факт підробки векселів, а висновок
експерта Київського науково-дослідного інституту судових
експертиз щодо відмінностей печатки на одному з двох векселів не
є належним доказом підробки векселя, таким доказом міг би бути
вирок по кримінальній справі, але ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” такий доказ суду не надано.
Разом з тим, Житомирський апеляційний господарський суд, дійшов
до правильного висновку щодо безпідставності невизнання судом
першої інстанції, кредиторських вимог ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” до боржника в частині інфляційних нарахувань
та 3% річних, поскільки інфляційні нарахування на суму боргу та
проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як
його визначено у ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, і їх не можна ототожнювати із санкціями
за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у
розумінні абз. 4 ч. 4 ст. 12 вищезазначеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції
повністю погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова
зазначеним вище вимогам не відповідають.
Відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі
є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
Як вбачається із матеріалів справи, і було зазначено в
апеляційній постанові, кредитором –ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” надавався суду висновок № 2262 від 29.05.2002
р. Київського науково-
дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено
відмінність печатки на одному з двох векселів.
Статтями 41, 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що для
роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського
спору і потребують спеціальних знань, господарський суд
призначає судову експертизу. У випадках недостатньої ясності чи
неповноти висновку судової експертизи господарський суд може
призначити додаткову судову експертизу.
Висновок судової експертизи є доказом по справі і підлягає
оцінці судом наряду з іншими доказами. Відхилення господарським
судом висновку судової експерта повинно бути мотивованим у
рішенні суду.
Відповідно до ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані
сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору.
Крім того, в матеріалах справи відсутнє рішення господарського
суду Вінницької обл. по справі № 10/172-04, на яке у
відповідності до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
посилався суд.
Господарський суд Вінницької області та Житомирський апеляційний
господарський суд належним чином не з’ясували дійсні обставини
справи, не дали належної оцінки всім зібраним по справі доказам,
доводам та запереченням сторін та законодавчо не обґрунтували
свої висновки.
За таких обставин, ухвалу господарського суду Вінницької області
від 07.09.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 09.02.2006 р. не можна визнати як такі,
що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а
справа, в частині кредиторських вимог ДП “Газ” України НАК “
Нафтогаз України”, направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене,
більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати
належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та
запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог
закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 – 111-
13, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
09.02.2006 р. та ухвалу господарського суду Вінницької області
від 07.09.2005 р. та по справі № 10/6-05 скасувати, справу
направити на новий судовий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Катеринчук Л.Й.
Разводова С.С.