ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2006 Справа N 03/3981
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Рогач Л.І.,
Уліцького А.М.
розглянувши ПП “Біакс”
касаційну скаргу
на постанову від 10.05.2006 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі № 03/3981
господарського
суду Черкаської області
за позовом ПП “Біакс”
До ПП “Спеціалізоване ремонтно-будівельне
підприємство “Черкасиліфт”
третя особа Черкаська міська рада
Про визнання відмови в узгодженні меж земельної ділянки
недійсною
за зустрічним ПП “Спеціалізоване ремонтно-будівельне
позовом підприємство “Черкасиліфт”
до ПП “Біакс”
третя особа Черкаська міська рада
Про визнання відмови в узгодженні меж земельної ділянки
недійсною
за участю представників сторін
від позивача: Шабанов В.І., Денисенко С.Д., Яцина О.С.,
дов.
від відповідача: Сороколєт П. І. –директор, Рогоза В.В., дов.
від третьої особи: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Біакс” (далі –позивач) звернулось до
господарського суду Черкаської області з позовом до приватного
підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство
“Черкасиліфт” (далі –відповідач) про визнання недійсною відмови
в узгодженні меж земельної ділянки при виготовленні проекту
вилучення (відведення) земельної ділянки.
Відповідач звернувся з зустрічним позовом до позивача про
визнання його відмови в узгодженні меж земельної ділянки також
недійсною. Зустрічний позов прийнято судом до розгляду разом з
первісним позовом.
В якості третьої особи без самостійних вимог залучено до участі
у справі Черкаську міську раду як власника спірної земельної
ділянки.
Первісний позов мотивовано тим, що позивач по договору
купівлі-продажу придбав об’єкти нерухомості –будинки
адміністративного та виробничого призначення за адресою:
м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1. При замовленні та виготовленні
проекту вилучення (відведення) земельної ділянки, на якій
розміщені ці будівлі, виникла потреба узгодити межу з
відповідачем. Відповідач відмовив в узгодженні межі по
запропонованому варіанту. Вважаючи відмову безпідставною, ПП
“Біакс” звернулось з позовом про визнання цієї відмови
недійсною.
Відповідач первісний позов не визнав, а зустрічний позов
мотивував тим, що ПП СРБП “Черкаси ліфт” як спеціалізоване
підприємство має потребу у земельній ділянці, яку використовує
як правонаступник частки майна управління “Черкасиліфт” і
землекористувач спірної земельної ділянки після його
реорганізації. Позивач фактично захоплює всю земельну ділянку,
крім ділянки, яка знаходиться під будівлями відповідача, а
під'їздами до цих будівель хоче користуватись на правах
сервітуту.
У відзиві на позов третя особа повідомила суду, що даний спір
має вирішуватись з урахуванням переваг відповідача, який вже є
землекористувачем за державним актом на право постійного
користування землею серії 11-Чр № 000032, і виділена йому
земельна ділянка має забезпечити безперебійну і безаварійну
роботу ліфтового господарства міста, яку виконує відповідач.
Позивач до прийняття рішення у справі уточнив позовні вимоги і
просив визнати відмову в узгодженні меж земельної ділянки
недійсною та визнати межу між земельними ділянками сторін у
відповідності з проектом технічної документації із землеустрою,
підготовленим ТОВ “Черкаський міський земельно-кадастровий
центр”.
Рішенням від 20.10.2005 господарського суду Черкаської області
(суддя Єфіменко В.В.), яке залишено без змін постановою від
10.05.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: Фаловської І.М. –головуючого,
Андрейцевої Г.М., Мостової Г.І.) у задоволенні первісного позову
відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю та
визнано не дійсною відмову позивача в погодженні меж земельної
ділянки. Судом також встановлено в рішенні лінію розмежування
земельних ділянок із зазначенням конкретних координат точок, між
якими вона буде проходити.
Рішення та постанова мотивовані доведенням відповідачем
відповідності своїх вимог виробничим потребам його спеціальної
діяльності відповідної завданням статуту, а позивач своїх вимог
щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування
придбаних ним об’єктів нерухомості не довів.
Ухвалою від 21.06.2006 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлені вимоги про скасування рішення і постанови у справі як
таких, що не відповідають обставинам справи, законодавству та не
засновані на дотриманні принципів змагальності сторін у процесі
щодо необґрунтованої відмови у задоволенні клопотань позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач
згідно з договором купівлі-продажу б/н від 09.03.2005
(далі-Договір) придбав у власність у ТОВ “Експедиційна компанія
“Транс-Легіон Логістік” частину комплексу будівель за адресою:
м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1. Згідно з наказом № 405 від
11.05.2005 управління містобудування та архітектури Черкаської
міськради комплекс будівель, що придбав позивач, отримав
порядковий вуличний знак № 12/7 по вул. Ватутіна.
Відповідач у відповідності до статуту, зареєстрованого державним
реєстратором виконавчого комітету Черкаської міської ради
23.05.2005 за № 102611230000002452, після проведеної
реорганізації є правонаступником спеціалізованого
ремонтно-будівельного управління “Черкасиліфт”, яке було
дочірнім підприємством акціонерного товариства відкритого типу
“Укрліфт”, знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ватутіна,
12/1. Відповідач є власником частини об'єктів нерухомості, що
знаходяться за вищевказаною адресою, вони розміщені на земельній
ділянці, яка знаходилась у попереднього їх власника на праві
постійного користування згідно з державним актом від 23.10.1998
на право постійного користування землею площею 8953 м кв.
Відповідно до положень п.п. 1, 4 ст. 120 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
при переході права власності на будівлю і споруду право
власності на земельну ділянку або її частину може переходити на
підставі цивільно-правових угод, а право користування –на
підставі договору оренди.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох
осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам
осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у
договорі відчуження будівлі і споруди.
Відповідно до вимог законодавства позивач та відповідач як
власники будівель, розташованих на земельній ділянці, що
знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1,
загальною площею 8953 м кв. набули права укласти договори оренди
частин спірної земельної ділянки, на яких розташовані придбані
будівлі, із власником, яким є третя особа у справі.
Статтею 377 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що до особи, яка
придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право
власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни
її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або
споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача
переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка
зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину
земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Здійснюючи оформлення права на користування земельною ділянкою,
сторони у справі не узгодили межі земельної ділянки, на якій
розташовані будівлі та споруди, які належать сторонам на праві
власності, що стало підставою для звернення з позовом та
зустрічним позовом у даній справі про визнання недійсними відмов
в узгодженні меж земельної ділянки.
Судова колегія, виходячи з обставин встановлених попередніми
судовими інстанціями, дійшла висновку, що обов’язок узгодження
меж земельної ділянки встановлений п. 1 ст. 151 ЗК України
( 2768-14 ) (2768-14)
на спірні відносини, визначені у позові та
зустрічному позові, не поширюється, оскільки цією нормою
регулюється порядок вилучення (викупу) земельних ділянок, а
причиною спору є по суті відмова кожної з сторін у справі від
визначення права на земельну ділянку певної площі, яка внаслідок
зміни власників розташованих на ній будівель і споруд підлягає
розподілу з визначенням меж земельних ділянок, які є об’єктом
надання для користування сторонам у справі та їх ставлення щодо
визнання меж для затвердження проекту відводу цих земель.
Тобто сторонами у справі фактично заявлено позови про визнання
права на земельну ділянку певного розміру та визначення її меж.
Стаття 123 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
встановлює порядок надання у
постійне користування земельних ділянок юридичним особам, який
передбачає звернення зацікавленої в одержанні земельної ділянки
особи до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з
відповідним клопотанням, до якого обов’язково додаються
документи, що обґрунтовують розмір, призначення та місце
розташування земельної ділянки.
Оскільки розроблення проекту відведення земельної ділянки
покладається на особу, зацікавлену в наданні у користування
земельної ділянки, відмова власника майна, яке набуте на
підставі цивільно-правової угоди, в попередньому узгоджені меж
земельної ділянки іншому власнику майна, якій також є особою,
зацікавленою в наданні йому частки цієї ж ділянки, може бути
визнана порушенням права особи на надання їй земельної ділянки з
обставин зазначених у положенні ст. 377 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскільки, за висновками суду першої та апеляційної інстанції,
позивач не довів обґрунтованість розміру земельної ділянки, про
надання якої ним подано клопотання, відповідач мав право
відмовити позивачу у визначенні меж земельної ділянки, якщо це
порушує його право користування земельною ділянкою.
Матеріали справи свідчать, що згідно зі статутом відповідач
після проведеної реорганізації є правонаступником СРБУ
“Черкасиліфт”, яке було дочірнім підприємством АТВТ “Укрліфт”,
знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1 і
користувалося спірною земельною ділянкою на підставі державного
акту від 23.10.1998 № 11-ЧР№ 000032 на право постійного
користування землею площею 8953 м кв., і це право у
встановленому законом порядку відповідним рішенням не було
скасовано.
Спірна земельна ділянка надавалась для здійснення певної
виробничої діяльності і відповідач як правонаступник
підприємства ДП АТВТ “Укрліфт”, за висновками судових інстанцій,
не змінив статутної діяльності попереднього підприємства, тому
призначення земельної ділянки змінено частково в межах
забезпечення користування земельною ділянкою за цільовим її
призначенням, визначеним власником ділянки.
Задовольняючи зустрічний позов, суди обґрунтовано врахували
доводи третьої особи –власника земельної ділянки, який визнав
доводи відповідача відповідними інтересам територіальної
громади.
Позивач відповідно до ст. 377 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
набув право
на частину цієї ж ділянки, але на ту частину, на якій розміщені
придбані ним будівлі і споруди та яка необхідна тільки для їх
обслуговування без забезпечення використання її для його
підприємницької діяльності, оскільки законом і обставинами
справи не було встановлено придбання землі по угоді для
будь-якої діяльності.
Тому судова колегія погоджується з висновками судових інстанцій
щодо відмови у задоволені первісного позову та задоволенні
зустрічного позову.
Одночасно не можна погодитися з другим абзацом пункту 3
резолютивної частини рішення господарського суду у справі, яким
визначено межу земельної ділянки, оскільки суд вирішив питання,
яке належить до виключної компетенції міської ради, до прийняття
нею рішення з цього питання.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, рішення та постанову у
справі слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення
абзац 2 п. 3, а в решті залишивши без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарсь кий суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 20.10.2005
3 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 10.05.2006 у справі № 03/3981 змінити, виключивши абзац
2 пункту 3 рішення господарського суду Черкаської області від
20.10.2005 у справі.
2. В решті постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 10.05.2006 у справі № 03/3981 залишити
без змін.
3. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Л.Рогач
А.Уліцький