ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 42/707
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого,
Панченко Н.П. ,
Самусенко С.С.,
розглянувши ВАТ “Укрнафта”
матеріали касаційної
скарги
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 20.04.2006 року
у справі № 42/707
господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ “Сучасні ідеї науки і технології”
до ВАТ “Укрнафта”
Про стягнення боргу та неустойки у сумі 33 157 грн. 25 коп.
за участю представників сторін
від позивача – Шелягін С.Д., Шелягін В.Д.
від відповідача – Щирюк М.М.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Сучасні ідеї науки і технології” звернулося до
господарського суду міста Києва із позовом до ВАТ “Укрнафта” в
особі Нафтогазовидобувного управління “Чернігівнафтогаз” про
стягнення 33157,25 грн., що складаються із суми основного боргу
в розмірі 28020 грн. за виконані роботи другого етапу по
укладеному між сторонами договору № 15/05 та 5137,25 грн.
неустойки (пені). В обгрунтування позову позивач посилався на
ст.ст. 526, 530, 611, 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
п. 4.3 договору, Закон України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2005 у справі
№ 42/707 (суддя Паламар П. І.) у позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що акт здачі-приймання науково-технічної
продукції від 26.10.2005 фактично підписаний лише позивачем,
оскільки з боку відповідача діяла особа, повноваження на
представництво відповідача якої не підтверджені, а отже
вищевказаний акт відповідно до вимог ч. 4 ст. 882 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
є недійсним і не підтверджує факту виконання
робіт за другим етапом, доказів передачі відповідачу вказаної
науково-технічної продукції позивачем не надано.
Київський апеляційний господарський суд, погоджуючись з доводами
позовної заяви, виніс постанову від 20.04.2006 (колегія суддів:
головуючий –Отрюх Б.В., судді –Верховець А.А., Тищенко А.І.),
якою рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2005 у
справі № 42/707 скасував, позов задовольнив і стягнув з
відповідача на користь позивача 28 020 грн. основного боргу та 5
137 грн. 25 коп. пені.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 та
залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2005
у справі № 42/707 без змін.
В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається,
зокрема, на те, що договір № 15/05 на створення (передачу)
науково-технічної продукції від 15.05.2001 підписаний від імені
відповідача неуповноваженою особою та має бути визнаний
недійсним відповідно до п. 9.1 Роз’яснення ВАСУ “Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод
недійсними” ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
і ст. 241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, на
ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки позивач доказів передачі
відповідачу науково-технічної продукції за актом здачі-приймання
науково-технічної продукції від 26.10.2005 не надав.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.04.2006 у справі № 42/707 без змін, а скаргу без задоволення
з огляду на те, що Київським апеляційним господарським судом при
винесенні оскаржуваної постанови не було допущено порушень норм
процесуального права, акт виконаних робіт підписаний начальником
управління та скріплений печаткою відповідача, з боку
відповідача не надходило будь-яких актів з переліком необхідних
доробок і терміну їх виконання, а також жодної вимоги щодо
передачі будь-якої технічної продукції, позивачем надане
документальне підтвердження укладення дійсного договору та
підписані акти прийому-передачі виконаних робіт.
Вищим господарським судом України ухвалою від 13.06.2006 у
справі № 42/707 порушено касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні
виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов
договору, відповідно до закону, інших правових актів, а за
відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 7 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
не допускаються
одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків,
передбачених законом.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступні обставини у справі № 42/707.
15.05.2001 між сторонами укладено договір № 15/05 на створення
(передачу) науково-технічної продукції з додатками до договору,
відповідно до яких відповідач (замовник) за завданням позивача
(виконавця) зобов’язався у два етапи виконати роботи по розробці
та виготовленню системи регулювання температури нагрівання труби
лінії нанесення покриття вартістю 56040 грн., а останній –
прийняти і оплатити вартість виконаних робіт, у тому числі
шляхом попередньої оплати 50% вартості виконаних робіт.
За додатком № 1 до договору календарний план робіт передбачено
здійснити у два етапи: придбання комплектуючих, обладнання та
дослідження параметрів об’єкта регулювання і виготовлення та
введення в роботу системи нагріву труби.
Відповідно до п. 3.2 договору при завершенні робіт виконавець
(позивач) подає замовнику (відповідачу) двосторонній акт
виконаних науково-технічних робіт. Замовник у 10-денний строк
від дня одержання акту і звітних документів, передбачених
технічним завданням, повинен прийняти роботу, повернути
виконавцю затверджений акт та оплатити виконану роботу у той же
термін або надіслати мотивовану відмову від її прийняття.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що
відповідно до другого етапу плану робіт позивач виконав роботи,
про що було складено акт здачі-приймання науково-технічної
продукції від 16.12.2002 на суму 28 020 грн., який підписано
відповідачем та скріплено печаткою підприємства.
Всупереч п. 3.2 договору відповідач в 10-денний термін виконані
позивачем роботи не оплатив.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 24.06.2204
позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату
коштів за виконані роботи за договором, на що відповідач листом
№ 2222 від 27.07.2004 повідомив позивача про відмову від сплати
боргу, оскільки акт здачі-приймання науково-технічної продукції
від 16.12.2002 підписаний не уповноваженою особою.
Апеляційний господарським судом встановлено, що начальником
управління відповідача є Прозур В.П.
Акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 16.12.2002
підписано уповноваженою особою - начальником управління НГВУ
“Чернігівнафтогаз” та скріплено печаткою підприємства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення
зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором та
законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно п. 4.3 договору № 15/05 на створення (передачу) науково-
технічної продукції від 15.05.2001 за безпідставну відмову від
оплати, а також за ухилення від оплати виконаної роботи в цілому
після підписання акту здачі-приймання замовник сплачує виконавцю
пеню у розмірі 0,5 % суми, від оплати якої він відмовився або
ухилився за кожен день прострочення платежу, але не більше
подвійної ставки НБУ.
З огляду на викладені обставини, встановлені місцевим та
апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з висновками
апеляційного господарського суду. Невиконанням зобов’язань за
договором відповідач порушив умови договору, норми цивільного та
господарського законодавства, в зв’язку з чим має сплатити на
користь позивача заборгованість та пеню.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає
постанову господарського суду апеляційної інстанції такою, що
відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому
підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Укрнафта” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20.04.2006 у справі №
42/707 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.04.2006 у справі № 42/707 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко