ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 32/43пн
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агенція “Норма-Прес” на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. та рішення
господарського суду Донецької області від 05.04.2006р.
у справі № 32/43пн господарського суду Донецької області
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності
Хомутовського Леоніда Михайловича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агенція “Норма-Прес”
треті особи Державне відкрите акціонерне товариства
“АСУвуглеавтоматика”,
Регіональне відділення Фонду державного майна України в
Донецькій області
про зобов’язання звільнити приміщення
за участю представників:
СПД Хомутовський Л.М. – не з’явилися;
ТОВ “Агенція “Норма-Прес” –не з’явилися;
ДВАТ “АСУвуглеавтоматика” – не з’явилися;
РВ ФДМУ України в Донецькій області –не з’явилися
в с т а н о в и л а:
суб’єкт підприємницької діяльності Хомутовський Леонід
Михайлович звернувся до господарського суду Донецької області з
позовом та просить суд зобов’язати відповідача –Товариство з
обмеженою відповідальністю “Агенція “Норма-Прес” звільнити
нежиле приміщення площею 225кв.м. , розташоване на п’ятому
поверсі п’ятиповерхової будівлі, що знаходиться за адресою:
м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22.
В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що договір
оренди № 20 від 01.01.2005р. розірваний, у зв’язку з чим
відповідач зобов’язаний звільнити приміщення. При цьому, позивач
вказує, що у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань з
оплати орендної плати йому 21.11.2005р. направлено повідомлення
про розірвання договору (а.с.2-3).
Відповідач у справі – ТОВ “Агенція “Норма-Прес” у відзиві на
позов провадження у справі просить припинити, вважаючи, що спір
у даній справі не підлягає вирішенню у господарських судах,
оскільки власником спірних приміщень є фізична особа
–Хомутовський Л.М.
Крім того, заперечуючи проти заявлених вимог по суті, відповідач
посилається на те, що:
- строк дії договору оренди продовжено, оскільки відповідачем не
направлялась заява про відсутність наміру продовжувати його дію
за місяць до закінчення встановленого договором строку;
- заборгованість з орендної плати відсутня (а.с.97-98).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.03.2006р.
до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог
на предмет спору залучено Регіональне відділення Фонду
державного майна України в Донецькій області (а.с.59).
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2006р.
позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду ТОВ
“Агенція “Норма-Прес” зобов’язано звільнити нежиле приміщення
площею 210,6 кв.м. на п’ятому поверсі будівлі № 22 по вул.
Хірургічній у м. Донецьку; в іншій частині позовних вимог
–відмовлено (а.с.146-147).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з
того, що:
- фактично відповідач займає площу 210,6кв.м. на п’ятому поверсі
будівлі № 22 по вул. Хірургічній у м. Донецьку;
- договір оренди № 20 від 01.01.2005р. припинив свою дію
відповідно до п. 13.3, у зв’язку з не виконанням орендатором
умов даного договору, а саме взятих на себе зобов’язань щодо
сплати в установлений договором строк орендних платежів.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.05.2006р. рішення господарського суду Донецької області від
05.04.2006р. залишено без змін (а.с.170-171).
Залишаючи прийняте рішення без змін, суд апеляційної інстанції
також зазначив, що дія договору оренди № 20 від 01.01.2005р.
припинилась у зв’язку з відсутністю наміру однієї із сторін
–позивача продовжувати його дію.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ
“Агенція “Норма-Прес” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а
провадження у справі –припинити.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
01.01.2005р. між ДВАТ “АСУвуглеавтоматика” та відповідачем –ТОВ
“Агентство “Норма-Прес” укладено договір оренди № 20, предметом
якого є передача в строкове платне користування нежилого
приміщення площею 225кв.м. , розташованого на п’ятому поверсі
будинку № 22 по вул. Хірургічній у м. Донецьку.
Об’єкт оренди переданий відповідачу третьою особою відповідно до
акта прийому-передачі.
Строк дії договору встановлений п. 13.1 договору - з
01.01.2005р. по 30.12.2005р.
До закінчення строку дії договору право власності на майно, що є
об’єктом оренди, перейшло до позивача у справі.
Так, судами встановлено, що 02.11.2005р. позивачем з прилюдних
торгів придбано нежиле вбудоване приміщення (літ. Г-5),
загальною площею 524,50кв.м. на п’ятому поверсі п’ятиповерхової
будівлі № 22 по вул. Хірургічній у м. Донецьку, про що ВДВС
районного управління юстиції м. Донецька складено акт, на
підставі якого приватним нотаріусом 04.11.2005р. видано
свідоцтво про право власності. Право власності за позивачем на
вказане приміщення зареєстровано КП “Бюро технічної
інвентаризації м. Донецька” 17.11.2005р.
Відповідно до п. 6 ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, до відносин
оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
В силу ст. 770 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі зміни власника
речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та
обов'язки наймодавця.
Таким чином, з моменту переходу права власності на об’єкт
оренди, позивач став правонаступником ДВАТ “АСУвуглеавтоматика”
за договором оренди № 20 від 01.01.2005р.
Договором передбачено, що строк його дії вважається продовженим
на той же строк та на тих же умовах за відсутності заяви однієї
із сторін про його припинення або внесення змін до умов договору
(п. 13.1 договору). При цьому, сторонами п. 13.3. договору
визначено, що така заява повинна бути подана за 1 місяць до
моменту закінчення строку дії договору.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що п. 13.3 договору, який передбачає подання
заяви про його припинення за місяць до моменту закінчення строку
дії договору, обмежує можливість реалізації права орендодавця
протягом місяця після закінчення строку дії договору заявити про
відсутність наміру продовжувати орендні відносини.
Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з
огляду на наступне.
В силу п. 4 ст. 284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, строк договору
оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності
заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору
оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії
договору він вважається продовженим на такий самий строк і на
тих самих умовах, які були передбачені договором.
Разом з тим, звичайна умова договору оренди щодо продовження
його дії за відсутності відповідної заяви, поданої протягом
одного місяця після закінчення строку дії договору, визначена
п. 4 ст. 284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 764 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, змінена за взаємною згодою сторін в силу п. 13.3
договору.
Пунктом 4 ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено основний
принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів
сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема,
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на
свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать
законодавству.
Таким чином, встановлення у договорі інших умов, ніж ті, що
визначені диспозитивними нормами, не породжують недійсність
зобов’язань за цим договором, за умови, якщо вони прямо не
суперечать чинному законодавству.
Аналогічні положення містять і норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які
визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та
визначенні його умов (ст. 627 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
); зміст
договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і
погоджені ними (ст. 628 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), сторони в
договорі можуть відступити від положень актів цивільного
законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд
(ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Отже, висновку про неможливість застосування п. 13.3 договору
суд апеляційної інстанції дійшов помилково, не застосувавши до
відносин сторін вищенаведені норми матеріального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з вимогою про
звільнення приміщення позивач звернувся до відповідача лише
27.01.2006р. Таким чином, в момент звернення з відповідною
вимогою строк дії договору оренди був продовжений на новий строк
відповідно до його п. 13.3.
Відповідно до ст. 782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, наймодавець має
право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі,
якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом
трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від
договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем
повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Зазначена норма встановлює право наймача на відмову від
договору. Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом,
позивач посилається на припинення дії договору оренди у зв’язку
з відмовою від договору третьої особи, яка станом на
21.11.2005р. (направлення відповідного листа) не була наймачем,
оскільки відповідні права перейшли до позивача у справі в силу
ст. 770 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин, висновку щодо припинення дії договору та
виникнення у відповідача обов’язку повернути орендовані
приміщення суди дійшли без врахування положення вищенаведених
норм матеріального права, у зв’язку з чим рішення господарського
суду Донецької області від 05.04.2006р. та постанова Донецького
апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. у даній справі
підлягають скасуванню з прийняттям рішення про відмову у позові.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з позивача на
користь відповідача підлягає стягненню 85грн. в рахунок
відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку з оплатою
апеляційної та касаційної скарг державним митом
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агенція “Норма-Прес” задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.05.2006р. та рішення господарського суду Донецької області
від 05.04.2006р. у справі № 32/43пн скасувати.
3. У позові відмовити.
4. Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності Хомутовського
Леоніда Михайловича на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агенція “Норма-Прес” в рахунок відшкодування
понесених судових витрат 85грн.
5. Доручити господарському суду Донецької області видати наказ
на виконання п. 4 резолютивної частини постанови.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.