ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 17/41
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. - головуючого,
Панченко Н.П. ,
Самусенко С.С.,
розглянувши ВАТ “Донецький металургійний завод”
матеріали касаційної
скарги
та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 17.04.2006 року
у справі № 17/41
господарського суду Донецької області
за позовом ДП “Донецька залізниця”
до 1. ВАТ “Донецький металургійний завод”
2. ТОВ товарно-сировинна фірма
“Донецькхарчолегопторг”
3. ВАТ “Торчмаш”
4. ЗАТ “Мініметалургійний завод “ІСТІЛ
(Україна)”
5. ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод”
Про стягнення 54 346 грн. 95 коп.
за участю Дачковська С.Г.,
представників: 1. - Високовський Є.Ю.,
2., 3. - не з’явилися,
від позивача - 4. - Мельник Н.В.,
від відповідачів - 5. - Животов О.А.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 року ДП “Донецька залізниця” звернулося до
господарського суду Донецької області із позовом до ВАТ
“Донецький металургійний завод”, ТОВ товарно-сировинна фірма
“Донецькхарчолегопторг”, ВАТ “Торчмаш”, ЗАТ “Мініметалургійний
завод “ІСТІЛ (Україна)” та ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний
завод” про стягнення 54 346 грн. 95 коп. - відшкодування плати
за користування вагонами.
Рішенням господарського суду Донецької області від 7.03.2006
року по справі № 17/41 (суддя Татенко В.М.) у позові відмовлено.
Рішення мотивоване, зокрема, пропущенням строку позовної
давності позивачем з посиланням на ст. 258 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
17.04.2006 року по справі № 17/41 (колегія суддів: головуючий –
Гуреєва Ю.М., судді Мирошниченко С.В., Колядко Т.М.) апеляційну
скаргу ДП “Донецька залізниця” задоволено частково, рішення
господарського суду Донецької області від 7.03.2006 року
скасовано, стягнуто з ВАТ “Донецький металургійний завод” плату
за користування вагонами у сумі 45 289 грн. 13 коп. , витрати по
сплаті державного мита 452 грн. 89 коп. , витрати на
інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 118 грн.
та витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної
скарги у сумі 226 грн. 44 коп. , у частині стягнення нарахованої
позивачем суми ПДВ 20%- 9 057 грн. 82 коп. відмовлено,
відмовлено у задоволенні позову до відповідачів ТОВ товарно-
сировинна фірма “Донецькхарчолегопторг”, ВАТ “Торчмаш”, ЗАТ
“Мініметалургійний завод “ІСТІЛ (Україна)”, ЗАТ “Донецьксталь” -
металургійний завод” про стягнення плати за користування
вагонами.
Постанова мотивована, зокрема, тим, що оскільки спеціальна
позовна давність для вимог, що випливають із користування
вагонами не встановлена, то до спірних правовідносин повинен
застосовуватися загальний строк позовної давності, тобто 3 роки
відповідно до ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційній скарзі ВАТ “Донецький металургійний завод” просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 17.04.2006 року по справі № 17/41.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним
застосуванням апеляційною інстанцією норм матеріального та
процесуального права, зокрема, ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 258, 925 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Вищим господарським судом України ухвалою від 13.06.2006 року у
справі № 17/41 порушено касаційне провадження.
Відповідачі 2 і 3 процесуальним правом участі їх повноважних
представників в судовому засіданні касаційної інстанції не
скористалися.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування
норм матеріального та процесуального права місцевим та
апеляційним господарськими судами, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовласники відшкодовують залізницям плату за користування
вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці
до повернення їх після виконання вантажних операцій.
Відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і
пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані
відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду
за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.
Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після
закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати
штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала
підставою для подання позову.
За п. 5 ст. 315 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
для
пред'явлення перевізником до вантажовідправників та
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні
обставини у справі № 17/41.
У вересні 2003 року ДП “Донецька залізниця” на під'їзну колію
при ст. Донецьк, що належить ВАТ “Донецький металургійний
завод”, відповідно до договору № 1/103 від 17.11.2000 року для
нього та його контрагентів - ТОВ товарно-сировинна фірма
“Донецькхарчолегопторг”, ВАТ “Торчмаш”, ЗАТ “Мініметалургійний
завод “ІСТІЛ (Україна)” та ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний
завод” - під вивантаження та навантаження подавалися вагони,
належні іноземним залізницям.
З рахунку ДП “Донецька залізниця” за авізо № 2061 від 13.01.2004
року та № 146 від 11.02.2004 року були списані суми, відповідно
1501049,23 Швейцарських франка та 1949278,58 Швейцарських
франка, за користування іноземними вагонами у вересні 2003 року.
Як встановлено судом першої інстанції, датою відліку позовної
давності слід вважати день встановлення обставин, що спричинили
заявлення позову, тобто 12.02.2004 року –наступний день після
останнього списання грошових коштів з рахунку ДП “Донецька
залізниця” за авізо № 146 від 11.02.2004 року.
Донецьким апеляційним господарським судом зроблено висновок про
те, що предметом позову є відшкодування плати за користування
іноземними вагонами, а оскільки спеціальна позовна давність для
вимог, що випливають із користування вагонами не встановлена, то
до спірних правовідносин повинен застосовуватися загальний строк
позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Судова колегія Вищого господарського суду України не
погоджується з таким твердженням.
Оскільки позовні вимоги грунтуються на стягненні відшкодування
за користування вагонами з відповідачів - вантажовласників на
підставі ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, позовна
давність залізниць до вантажовласників щодо позовів, які
випливають із цього Статуту, відповідно до ст. 137 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлена протягом 6 місяців.
З урахуванням вищенаведених встановлених місцевим та апеляційним
господарськими судами обставин, колегією суддів касаційної
інстанції встановлено, що судом апеляційної інстанції допущено
помилки у застосуванні норм законодавства, що регулює
застосування строків позовної давності при зверненні залізниць
до вантажовласників із позовами, які випливають із Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, у зв'язку з чим постанова
апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
У відповідності з пунктом 6 статті 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право
залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Виходячи з викладеного, судова колегія Вищого господарського
суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду
відповідає обставинам справи та нормам матеріального і
процесуального права та має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Донецький металургійний завод” на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.04.2006 року по справі № 17/41 задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.04.2006 року по справі № 17/41 скасувати.
3. Рішення господарського суду Донецької області від 7.03.2006
року по справі № 17/41 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко