ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 11/42пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Донвуглеводоканал”
на рішення господарського суду Донецької області від
19.04.2006р.
у справі № 11/42пн
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Донвуглеводоканал”
до Комунального підприємства “Донецькміськводоканал”
про визнання недійсним правочину КП “Донецькміськводоканал” з
проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 293 910,24
грн.
(повідомлення про проведення заліку однорідних вимог від
27.12.2005р. № 09/6607),
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: Гнатюк О.І. (довіреність від 30.12.03
№ 09/4651),
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Донвуглеводоканал” звернулося до
господарського суду Донецької області з позовом до Комунального
підприємства “Донецькміськводоканал” і просило суд визнати
недійсною угоду про проведення взаємозаліку однорідних вимог на
суму 293 910,24 грн. (повідомлення відповідача про проведення
зарахування однорідних вимог від 27.12.2005р. № 09/6607).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що угода про залік зустрічних
однорідних вимог суперечить положенням ст.ст. 1, 13, 21, 31
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що
ні Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ні Цивільний кодекс
України ( 435-15 ) (435-15)
не забороняє проведення заліку однорідних
зустрічних вимог під час дії мораторію.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2006р.
(суддя Л.Ф.Чернота) у задоволенні позовних вимог відмовлено з
тих мотивів, що повідомлення про проведення заліку зустрічних
однорідних вимог від 27.12.2005р. № 09/6607 не є правочином у
розумінні ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Залік зустрічних
однорідних вимог здійснено без порушення вимог ст. 601 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
суд його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм
матеріального права, а саме ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст. 1, 12, 19, 21, 23, 31 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст. 174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарські зобов’язання
можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших
угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права та обов’язки
виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного
законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими
актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочином є дія
особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних
прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-
чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія
однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома
особами.
В силу ст. 601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється
зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких
настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або
визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних
вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названої правової норми залік можливий лише при
наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто
такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома
особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те
саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна
зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб
за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна
пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не
підлягає виконанню.
При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при
зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути
однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним
змістом.
Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням
зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється
заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з
проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 20
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
звернутися за захистом
своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір
підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і
обставин справи.
За таких обставин, та з огляду на приписи ст. 202 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, висновок суду першої інстанції про те, що
повідомлення відповідача про проведення заліку зустрічних
однорідних вимог не є правочином, направленим на набуття, зміну
або припинення цивільних прав та обов’язків, помилковий.
Разом з тим, наведене не вплинуло в цілому на правильність
висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав
для визнання недійсною угоду про проведення взаємозаліку
однорідних вимог на суму 105 338,22 грн.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2005р.
відповідачем здійснено зарахування однорідних вимог на суму 293
910,24 грн. щодо заборгованості перед позивачем, про що
останньому направлено повідомлення про проведення заліку
однорідних вимог № 09/6607 від 27.12.2005р.
Згідно цього заліку зменшено частково заборгованість позивача
перед відповідачем за рішенням господарського суду Донецької
області від 28.11.2003р. у справі № 36/621, а саме на частину
суми 3% річних –122 897,59 грн., пені –170 894,65 грн., та
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
іншій справі № 27/487 (рішення господарського суду Донецької
області від 22.07.2002р. (а.с.27) у сумі 118,0 грн., всього –293
910,24 грн., та зменшено заборгованість відповідача перед
позивачем за рішенням господарського суду Донецької області від
18.08.2005р. у справі № 12/98а, яка складається із суми
неустойки у розмірі 293 792,24 грн. та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,0
грн., всього –293 910,24 грн.
З наведеного вбачається, що між сторонами існували грошові
вимоги, які є юридично однорідними, та були предметом
зустрічного зарахування.
Основною причиною подання касаційної скарги стало питання про
можливість припинення зобов’язання сторони у спорі зарахуванням
у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що
вводиться з моменту порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою
–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом
(нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не
встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована
особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених
законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним
(оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що
господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, може
бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю
або в частині.
Згідно ст.ст. 202, 203 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
зобов’язання
припин:ться, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги,
строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений
моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї
сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом.
В силу ст. 601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється
зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких
настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або
визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних
вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Пунктом п’ятим статті 602 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках,
встановлених договором або законом.
Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів
–зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і
зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів), термін виконання яких настав до дня введення
мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення
виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і
зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття
рішення про введення мораторію.
Разом з тим, названий Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
не містить прямої
заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом
проведення зарахування зустрічних вимог. (Така правова позиція
викладена у постанові Верховного Суду України від 29.03.2005р. у
справі № 5/143б/53б).
Зарахування є самостійною підставою припинення зобов’язань, що
відрізняється від належного виконання (ст. 599 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), тому немає підстав вважати зарахування різновидом
способів виконання зобов’язань.
Колегія суддів зважає і на те, що під час розгляду справи
№ 5/14б про визнання позивача –ВАТ “Донвуглеводоканал” банкрутом
за наслідками проведення заліку відповідач зменшив свої майнові
вимоги до боржника (позивача). Вказані зменшення кредиторських
вимог були прийняті господарським судом Донецької області, про
що зазначено в ухвалі господарського суду Донецької області від
16.02.2006р. у справі № 5/14б (а.с.31-32).
Окрім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у
позовній заяві посилався на те, що здійснення зарахування
зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
після ухвалення рішення суду про стягнення
заборгованості, є неправомірним.
Проте, такі твердження позивача помилкові.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому
виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку,
регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
.
В силу ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, виконавче провадження –це сукупність дій органів і
посадових осіб, зазначений у цьому Законі ( 606-14 ) (606-14)
,
спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в
межах повноважень, визначених цим Законом ( 606-14 ) (606-14)
, іншими
нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону
( 606-14 ) (606-14)
та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до
цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
підлягають примусовому виконанню.
За змістом названої норми, виконавчим провадженням поновлюються
майнові та особисті немайнові права громадян і юридичних осіб
шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до
осіб, які відмовилися добровільно виконати свої обов’язки у
сфері матеріальних відносин.
У разі повного добровільного виконання рішення боржником у
встановлений для добровільного виконання строк державний
виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення
виконавчого провадження (ч. 4 ст. 30 Закону ( 606-14 ) (606-14)
).
Системний аналіз положень названого Закону ( 606-14 ) (606-14)
свідчить
про те, що тільки у випадку невиконання боржником рішення суду
добровільно у встановлений строк, відповідно до ч. 5 ст. 30
Закону ( 606-14 ) (606-14)
державний виконавець невідкладно розпочинає
його примусове виконання.
При цьому, надаючи боржнику можливість добровільно виконати
судове рішення, ні Закон України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, ні Інструкція про проведення виконавчих дій,
затверджена наказом Міністерства юстиції України від
15.12.1999р. № 74/5 ( z0865-99 ) (z0865-99)
, не передбачають конкретних
способів такого виконання.
Враховуючи, що згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, регулювання відносин у сфері
виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом
( 606-14 ) (606-14)
, а здійснюється “на підставах, у спосіб та в межах
повноважень, визначених цим Законом ( 606-14 ) (606-14)
, іншими
нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону
( 606-14 ) (606-14)
, та інших законів...”, добровільне виконання може
здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством
спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного
законодавства.
Статтями 203 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та 601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено такий спосіб припинення зобов’язання як зарахування
зустрічних однорідних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.9), відповідач направив
позивачу повідомлення про проведення заліку своїх грошових вимог
до позивача у сумі 293 910,24 грн. зустрічною однорідною
грошовою вимогою позивача до відповідача на цю ж суму.
Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені
ст. 602 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за даних обставин відсутні.
(Такої правової позиції додержується Верховний Суд України у
постанові від 01.11.2005р. у справі № 15/154).
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що підстав для
скасування або зміни оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Донвуглеводоканал” залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Донецької області від 19.04.2006р. у справі
№ 11/42пн - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій