ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 9/245-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача Беляєвої Н.П. дов. від 10.07.06 р.
Відповідачів Телевань Ю.С. дов. від 14.04.06 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу “Капідо“
на постанову від 15.03.2006року Житомирського
апеляційного господарського суду.
у справі № 9/245-05 господарського суду
Вінницької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Спільного українсько-болгарського
підприємства “Ей Ді Ес ко“
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Капідо“
про стягнення 22258,53 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне
українсько-болгарське підприємство “Ей Ді Ес ко” звернулось до
господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю “Капідо” 22258,53 грн.
боргу за отриману продукцію відповідно до договору купівлі -
продажу № 3 від 2.01.2003 р., з яких основний борг з урахуванням
індексу інфляціїї в сумі 4962,75 грн., 17295 грн. –за прострочку
платежу.
13.10.05 року позивач уточнив позовні вимоги в частині суми за
прострочку платежу, яку розрахував виходячи із подвійної
облікової ставки НБУ.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.10.2005р.
позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Капідо” на користь
позивача 4044,05грн. боргу, 669,16 грн. пені, 548,49 грн.
інфляційних, 24,11грн. витрат по сплаті держмита та 27,89грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В
решті позовних вимог на загальну суму 16996,83грн. провадження у
справі припинено в зв’язку з відмовою позивача та поданням
уточненого розрахунку.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
15.03.2006 року рішення від 13.10.2005 року Господарського суду
Вінницької області залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Капідо” звернулося із
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції,
посилаючись на порушення судами норм процесуального та
матеріального права.
Свої доводи відповідач обґрунтував тим, що при прийнятті рішення
господарським судом Вінницької області порушені принципи
судочинства та рівності всіх учасників процесу, передбачені
статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не досліджені всі обставини справи, які мають
суттєве значення для розгляду справи. Висновок апеляційного суду
про наявність заборгованості відповідача перед позивачем саме по
договору № 3 купівлі-продажу товарів з відстроченням платежу від
02.01.2003 р., суперечить статтям 34, 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якими передбачено,
що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути
підтверджені іншими засобами доказування. Акт звірки не може
бути таким доказом, тому відповідач вважає, що висновок суду
ґрунтується не на доказах, а на думці.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є стягнення
суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.
Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на
підставі договору від 02.01.2003р. № 3 купівлі-продажу товарів з
відстроченням платежу, згідно з яким позивач зобов'язувався
поставляти товар, а відповідач отримати його та провести повний
розрахунок на протязі 20 календарних днів з моменту прийняття
партії товару.
Відповідач отримав від позивача товари на загальну суму
4306,62грн., що підтверджується видатковими накладними:
№ РН-0000022 від 14.01.03р. на суму 1252,20грн.; № РН-0000022
від 05.02.03р. на суму 281,16грн.; № РН-0000088 від 13.02.03р.
на суму 741,84грн.; № РН-0000029 від 17.01.03р. на суму
493,44грн.; № РН-0000041 від 23.01.03р. на суму 392,40грн.;
№ РН-0000039 від 22.01.03р. на суму 328,20грн. та накладною № 4
від 04.01.03р. на суму 816,96грн.
Факт отримання товару підтверджується підписом повноважних
представників відповідача на вказаних накладних на підставі
виданих довіреностей: серії ЯЕР № 557573 від 14.01.03р., серії
ЯЕР № 557589 від 04.02.03р., серії ЯЕР № 557593 від 13.02.03р.,
серії ЯЕР № 557580 від 01.02.03р., серії ЯЕР № 557568 від
04.01.02р.
Частину товару на загальну суму 3955,95грн. відповідачем
повернуто позивачу, про що свідчить податкова накладна та
поворотна накладна № 10 від 21.11.2003р.
За таких обставин суди дійшли висновку, що, у відповідача
утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4044,05грн.,
яка також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від
25.11.03р. № 11, підписаним сторонами.
Крім того, згідно рішень судових інстанцій сума боргу з
відповідача стягнута з урахуванням індексу інфляції та пені в
сумі 669,16 грн.
При цьому, стягуючи пеню, суди посилаються на частину 2 статті
625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком,
оскільки згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Проценти, про які йде мова у даній статті не є пенею, а тому
стягнення пені з посиланням на норми статті 625 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є неправомірним.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач у позовній
заяві просив стягнути з відповідача річні, передбачені пунктом
7.2 договору, згідно з яким у випадку прострочення платежу за
партію товару покупець зобов’язаний сплатити продавцю суму боргу
з урахуванням 200% річних за час прострочення платежу.
Розрахунком суми за прострочку платежу, наданим позивачем / а.с.
35/, ця сума обмежена подвійною обліковою ставкою і становить
669,16 грн. Ці вимоги залишились поза увагою господарського суду
Вінницької області, але при цьому суд стягнув з відповідача
669,16 грн. пені. Поняття та порядок застосування пені
передбачені параграфами 1, 2 глави 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Пенею, згідно частини 3 статті 549 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є неустойка, що обчислюється у
відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання
за кожен день прострочення виконання та не співпадає з річними.
Отже стягнувши з відповідача пеню суд вийшов за межі позовних
вимог, не зазначивши про підстави таких дій в рішенні, чим
порушив приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Житомирський апеляційний господарський суд приймаючи постанову
про залишення рішення без змін не звернув увагу на допущенні
порушення процесуального та матеріального права, в зв’язку з чим
рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи виходячи з предмету спору, зокрема, на
підставі чого виникли правовідносини між сторонами, об’єм
зобов’язань та докази їх виконання у передбачені строки, а також
розрахунки сум, що підлягають стягненню об’єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню
до спірних правовідносин.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно частини 3 статті 5
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо цивільні відносини
виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства,
який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства
застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту
набрання ним чинності, а згідно частини 4 Прикінцевих та
перехідних положень цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
цивільні відносини,
які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до
тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після
набрання ним чинності.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.10.2005р.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
15.03.2006 року у справі № 9/245-05 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Вінницької області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Капідо” задовольнити.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач