ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 5/204
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства “Український
інноваційний банк”, м. Київ (далі –АТ “Укрінбанк”) в особі
Світловодської філії АТ “Укрінбанк”, м. Світловодськ
на рішення господарського суду Кіровоградської області від
13.12.2005 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 11.04.2006
зі справи № 5/204
за позовами сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю ім. Кірова, с. Стара Осота Олександрійського
району Кіровоградської області (далі –СТОВ ім. Кірова) в особі
ліквідатора - арбітражного керуючого Білуги Інни Володимирівни,
м. Кіровоград, та
АТ “Укрінбанк”
до дочірнього підприємства агрофірми “Старооситянська”, с. Стара
Осота Олександрійського району Кіровоградської області (далі –ДП
АФ “Старооситянська”)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СТОВ ім. Кірова і АТ “Укрінбанк” –Пономаря С.Г.
ДП АФ “Старооситянська” – не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов подано про зобов’язання ДП АФ “Старооситянська” усунути
перешкоди у здійсненні ліквідатором Білугою І.В. права
користування та розпорядження майном СТОВ ім. Кірова та виконати
вимогу ліквідатора від 08.06.2005 № 186/18 щодо повернення у
розпорядження ліквідатора майна, яке перебуває в заставі у АТ
“Укрінбанк” (автомобілі, сільськогосподарська техніка, худоба).
У подальшому позивачі уточнили позовні вимоги і просили вилучити
у ДП АФ “Старооситянська” та повернути у власність СТОВ
ім. Кірова майно (автомобілі, свідоцтва про державну реєстрацію
цих автомобілів, худоба), яке належить СТОВ ім. Кірова і
перебуває в заставі АТ “Укрінбанк”.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
13.12.2005 (суддя Змеул О.А.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.04.2006 (колегія суддів у складі: Лотоцька Л.О. –головуючий,
судді Євстигеєв О.С. і Чоха Л.В.), у задоволенні позовних вимог
відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови
попередні судові інстанції виходили з того, що власником
спірного майна є відповідач зі справи - ДП АФ “Старооситянська”.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АТ
“Укрінбанк” в особі його Світловодської філії просить
оскаржувані судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги про вилучення у ДП АФ
"Старооситянська” та повернення СТОВ ім. Кірова майна, яке
належить СТОВ ім. Кірова та перебуває в заставі АТ “Укрінбанк” і
про яке зазначено у заяві позивачів зі справи щодо уточнення
позовних вимог (автомобілі, свідоцтва про їх державну
реєстрацію, худоба). Скаргу мотивовано неправильним
застосуванням та порушенням господарськими судами у розгляді
справи норм матеріального і процесуального права, в тому числі:
статті 17 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, статей 204,
210, 321, 387, 391, 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі –ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), пунктів 7, 8 Правил державної
реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних
машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх
типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
07.09.1998 № 1388 ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
, статей 34, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про необхідність часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- постановою господарського суду Кіровоградської області від
29.11.2004 зі справи № 9/275 визнано банкрутом відсутнього
боржника –СТОВ ім. Кірова, відповідача у даній справі № 5/204;
цією постановою відкрито ліквідаційну процедуру щодо названого
товариства, ліквідатором призначено арбітражного керуючого
Білугу І.В.;
- в обґрунтування позовних вимог позивачі зі справи посилаються
на те, що:
у ліквідаційній процедурі виявлено, що на території агрофірми
“Старооситянська” знаходиться майно, яке належить на праві
власності СТОВ ім. Кірова, в тому числі шість одиниць
транспортних засобів, три зернозбиральні комбайни, чотири
трактори, навантажувач та худоба (корови в кількості 93,
молодняк –117, свині –57 голів);
ліквідатор СТОВ ім. Кірова звернувся до ДП АФ “Старооситянська”
з вимогою повернути в його (ліквідатора) розпорядження майно, що
безпідставно знаходиться у володінні ДП АФ “Старооситянська”;
згідно з довідкою МРЕВ ДАІ власником транспортних засобів, що
знаходяться на території ДП АФ “Старооситянська”, зареєстровано
СТОВ ім. Кірова. Крім того, згідно з актами опису і арешту
майна, складеними ВДВС, усе перелічене в актах майно належить
СТОВ ім. Кірова та перебуває під арештом. Тому, на думку
ліквідатора, з огляду на вимоги статей 26-31 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
відповідні майнові активи банкрута
підлягають включенню до ліквідаційної маси, а кошти від їх
реалізації –спрямуванню на задоволення вимог кредиторів;
27.12.2002 СТОВ ім. Кірова отримало кредит у Світловодській
філії АТ “Укрінбанк” в сумі 150 000 грн. На забезпечення
кредитної угоди було укладено договір застави від 27.12.2002, за
яким у заставу передано 4 зернозбиральні комбайни, 4 трактори,
навантажувач на базі трактора, 14 автомобілів різних марок та
призначення; на підтвердження цього судові надано витяг з
Державного реєстру застав нерухомого майна;
кредит повернуто не було, а тому 05.03.2003 АТ “Укрінбанк”
звернувся до нотаріальної контори за вчиненням виконавчого
напису; цей напис передано на виконання Олександрівському
відділу державної виконавчої служби. 26.03.2003 державними
виконавцями описано і арештовано усю техніку, яка була предметом
застави, про що складено відповідні акти;
у проведенні опису і арешту заставленого майна державний
виконавець передав це майно у користування без будь-яких
обмежень директорові ДП АФ “Старооситянська”;
уточнюючи позовні вимоги, позивачі зі справи просили вилучити у
ДП АФ “Старооситянська” та повернути у власність СТОВ ім. Кірова
майно, що належить цьому товариству й перебуває в заставі АТ
“Укрінбанк”, в тому числі 9 автомобілів, свідоцтва про їх
державну реєстрацію, корів у кількості 93, молодняка –117 та
свиней –57 голів; на підтвердження права власності на автомобілі
надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів й
довідку з МРЕВ ДАІ;
- ДП АФ “Старооситянська”, заперечуючи позовні вимоги,
зазначило, що:
СТОВ ім. Кірова не набувало права власності на спірне майно, а
таке право набуто ДП АФ “Старооситянська” згідно з договором
купівлі-продажу майнового паю від 07.04.2003 № 1 (далі –Договір
№ 1), який було укладено ДП АФ “Старооситянська” із
співвласниками майна колишнього колективного
сільськогосподарського підприємства ім. Кірова (далі –КСП
ім. Кірова);
у сторін зі справи відсутні документи, які згідно із статтею 31
Закону України “Про колективне сільськогосподарське
підприємство” ( 2114-12 ) (2114-12)
підтверджували б перехід майнових прав
від КСП ім. Кірова до СТОВ ім. Кірова, в тому числі передаточний
чи розподільчий акт або баланс, рішення про реорганізацію КСП
ім. Кірова шляхом його перетворення на СТОВ ім. Кірова;
з договору № 1 вбачається, що власники майнового паю СТОВ
ім. Кірова за дорученням, виданим за згодою загальних зборів
всіх продавців Тимку В.П. , продали ДП АФ “Старооситянська”
майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових
гривень; право продавців на майновий пай підтверджено
свідоцтвами, виданими Старооситянською сільською радою, і
відповідний договір згідно з його пунктом 5 набрав чинності з
моменту підписання та засвідчення у сільській раді;
сторонами договору № 1 підписано два акти прийому-передачі майна
(за станом на 31.03.2003), яке становило майновий пай у пайовому
фонді розміром 2 096 697 пайових гривень; до акта
прийому-передачі (т. 1 а. с. 83-91) включено комбайни, трактори,
автомобілі та інше майно, пов’язане з предметом спору в даній
справі;
не встановлено, що ДП АФ “Старооситянська” без належних правових
підстав заволоділо майном, що виступає предметом спору, оскільки
правомірність придбання ним такого майна підтверджена належними
доказами –договором № 1, актами прийому-передачі майна станом на
31.03.2003.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- колишнє КСП ім. Кірова було реформоване на підставі Указу
Президента України від 03.12.1999 № 1519/99 “Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора
економіки” ( 1529/99 ) (1529/99)
(відповідно до якого всім членам
колективних сільськогосподарських підприємств забезпечувалося
право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками і
майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств,
селянських (фермерських) господарств, господарчих товариств
тощо, заснованих на приватній власності);
- згідно із статусом СТОВ ім. Кірова (далі –Статут):
назване товариство утворене на засадах угоди громадянами шляхом
об’єднання їх майна (п. 1.1 Статуту);
засновниками СТОВ ім. Кірова виступають колишні працівники КСП
ім. Кірова –власники майнових і земельних паїв (пункт 4.1
Статуту); такими засновниками є шість фізичних осіб, кожна з
яких має частку в статутному фонді 16, 66% - 16, 7% (пункт 10.1
Статуту);
статутний фонд СТОВ ім. Кірова складає 7 400 грн.;
- таким чином, СТОВ ім. Кірова є лише власником майна,
переданого йому шістьма засновниками, на суму 7 400 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог,
попередні судові інстанції виходили з того, що власником
спірного майна є відповідач (ДП АФ “Старооситянська”). Однак
відповідний висновок є передчасним, оскільки ґрунтується на
неповному з’ясуванні обставин справи та неналежній оцінці
доводів позивачів і поданих сторонами доказів.
У розгляді даної справи попередніми судовими інстанціями
зазначено, що, за доводами одного із позивачів – АТ “Укрінбанк”,
усю техніку, передану СТОВ ім. Кірова у заставу названому
банкові, на підставі виконавчого напису нотаріуса 26.03.2003
описано й арештовано державними виконавцями з наступною
передачею у користування директорові ДП АФ “Старооситянська”.
Названі судові інстанції відповідні доводи до уваги не взяли (не
зазначивши, з яких мотивів) та не перевірили їх належними
доказами, а проте вони мають істотне значення для розгляду даної
справи з урахуванням такого.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
звернення стягнення на майно
боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій
реалізації.
Згідно з пунктом 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999
№ 74/5 ( z0865-99 ) (z0865-99)
(з наступними змінами і доповненнями) арешт
майна полягає у проведенні, зокрема, його опису, оголошенні
заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби –в обмеженні права
користування майном або його вилученні в боржника та передачі на
зберігання іншим особам.
Порядок накладення арешту та вилучення майна боржника визначено
статтею 55 названого Закону ( 606-14 ) (606-14)
.
Крім того, частиною другою статті 17 Закону України “Про
заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
передбачено можливість відчуження
заставленого майна тільки за згодою заставодержателя.
З огляду на викладене майно, яке було предметом застави і
арешту, накладеного державним виконавцем, не могло
реалізовуватися без відома і згоди заставодавця та органу
державної виконавчої служби, у тому числі й за договором
купівлі-продажу. Тим часом договір № 1, як зазначено попередніми
судовими інстанціями, підписано 07.04.2003, - отже, після
накладення арешту на заставлене майно.
У зв’язку з цим господарським судом у розгляді справи слід було
встановити, чи є майно, яке виступало предметом застави,
одночасно також і предметом договору № 1 (повністю або частково)
і, якщо є, то необхідно було здійснити оцінку цього договору як
господарського зобов’язання з точки зору його відповідності
вимогам закону.
Що ж до передачі державним виконавцем арештованого майна у
користування ДП АФ “Старооситянська” (про це також зазначено в
оскаржуваних судових рішеннях), то воно не означає виникнення у
названого підприємства права власності на майно.
Крім того, попередніми судовими інстанціями не здійснено оцінки
і так само не перевірено належними доказами доводи позивачів зі
справи стосовно того ж договору № 1 про те, що:
в ньому не зазначено продавців (прізвища) і якого саме
господарства стосується майновий пай, що продається;
предметом договору є майновий пай, не виділений в натурі;
відсутня довіреність гр. Тимко В.П. , який підписав договір від
імені продавців;
у згаданих в оскаржуваних судових рішеннях актах
приймання-передачі майна станом на 31.03.2003 не зазначено, що
вони стосуються договору № 1, і наведена в них дата не
відповідає даті підписання цього договору.
В оскаржуваних рішеннях зазначено як докази зі справи свідоцтва
на майновий пай, видані продавцям за договором № 1, однак у
матеріалах справи вони відсутні. Отже, й ці обставини
господарськими судами належним чином не досліджені.
Не з’ясувавши усього кола обставин, що входять до предмету
доказування в даній справі, попередні судові інстанції
припустилися порушення приписів частини першої статті 47 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного,
повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні
підстави для висновку про правильність застосування названими
судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, встановити обставини та виконати дії,
зазначені в цій постанові, дати доводам сторін та поданим ними
доказам належну правову оцінку і прийняти законне і обґрунтоване
рішення.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України.
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства “Український
інноваційний банк” в особі Світловодської філії акціонерного
товариства “Український інноваційний банк” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від
13.12.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11.04.2006 зі справи № 5/204 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Кіровоградської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов