ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006 Справа N 2/285
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача Сурнін С.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Товариства з обмеженою
касаційну скаргу відповідальністю “Меліса”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.04.2006
року
у справі № 2/285 господарського суду
Кіровоградської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Кіровоградобленерго” в особі
Кіровоградського міського району
електричних мереж
До Товариства з обмеженою
відповідальністю “Меліса”
Про стягнення 1692,06грн.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградобленерго” звернулось
до господарського суду Кіровоградської області з позовом про
стягнення з відповідача - товариства з обмеженою
відповідальністю “Меліса” п’ятикратної вартості різниці фактично
спожитої та договірної величини споживання електричної енергії у
березні 2005р. в сумі 1692,06грн.
Позовні вимоги мотивовано укладеним договором № 642М на
постачання електричної енергії від 29.12.2004р., невиконанням
споживачем електричної енергії умов договору та положень чинного
законодавства про електропостачання, статтями 525, 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
25.11.2005р. (суддя Деревінська Л.В.) позовні вимоги задоволено
в повному обсязі; з відповідача на користь позивача стягнуто
1692,06грн. п’ятикратної вартості за перевищення
електроспоживання та 220грн. судових витрат з тих підстав, що
матеріалами справи доведено порушення відповідачем строків
оплати спожитої електроенергії, підвищені розміри оплати за
порушення умов договору передбачено умовами договору та
частинами 5,6 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.04.2006р. (головуючий –Крутовських В.І., Дмитренко А.К.,
Прокопенко А.Є.) рішення місцевого суду залишено без змін з
мотивів здійснення позивачем спірного нарахування відповідно до
умов договору та норм чинного законодавства, додатково подані в
апеляційну інстанцію пояснення посадових осіб відповідача судом
не прийнято до уваги на підставі статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного та
рішення місцевого господарського суду та провадження по справі
припинити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначив, що суди
порушили принцип рівності учасників судового процесу, не
розглянувши доводи відповідача, та невірно застосували Закон
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, статті 629, 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач –ВАТ “Кіровоградобленерго” - відзив на касаційну скаргу
не направив, правом на участь представника в судовому засіданні
не скористався.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього в
судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої
та апеляційної інстанцій, ВАТ “Кіровоградобленерго” було
укладено з відповідачем договір № 642М від 29.12.2004р. на
постачання електричної енергії з додатками до нього про порядок
розрахунків та обсяги споживання.
Відповідно до умов договору постачальник зобов’язується
поставляти електричну енергію, як різновид товарної продукції, а
споживач зобов’язується виконувати умови цього договору,
оплачувати вартість електроенергії згідно з умовами додатків до
договору.
Умовами додатку № 1 до договору “Порядок розрахунків” зазначено,
що розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до такого ж
числа наступного місяця. Остаточний розрахунок за умовами
додатку здійснюється відповідачем протягом 5 операційних днів з
дати виписки рахунку.
Згідно пункту 4.2.2 договору, за перевищення договірної величини
споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно
з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує
постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та
договірної величини споживання.
Договірні (граничні) величини доводяться позивачем
(постачальником) до відома відповідача (споживача) письмовим
повідомленням, що є невід’ємною частиною цього договору не
пізніше, ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового
періоду або додатком “Відомість” про обсяги постачання
електричної енергії; за підсумками розрахункового періоду
договірна величина споживання електричної енергії коригується
позивачем до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий
період величини спожитої електричної енергії.
Також судами встановлено, що виставлений до оплати рахунок
№ 642М/1 від 24.03.2005р., який підлягав оплаті в строк до
31.03.2005р., фактично оплачено відповідачем 01.04.2005р.
05.04.2005р. відповідачу було направлено повідомлення № 334/46
про коригування граничної величини споживання до рівня фактично
оплаченої за цей місяць величини її споживання: 0 квт. год.
22.04.2005р. енергопостачальною організацією було виставлено
відповідачу до оплати рахунок за спожиту електроенергію на суму
1692,06грн. за перевищення граничного рівня споживання
електричної енергії, який не було оплачено.
За вище вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанції
дійшли висновку про нульовий рівень оплати спожитої відповідачем
електроенергії за спірний розрахунковий період, правомірність
дій позивача по здійсненому коригуванню та донарахуванню
п’ятикратної вартості електроенергії, спожитої понад договірну
величину, порушення відповідачем договірних зобов’язань в
частині повної та своєчасної оплати електропостачання, в зв’язку
з чим задовольнили позов.
Однак вказаний висновок суду зроблено без застосування норм
чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та за
неповного з’ясування істотних обставин справи.
Укладаючи договір від 29.12.2004р. на постачання електричної
енергії, сторони обумовили, що, крім цього договору, їх
відносини регулюються чинним законодавством України.
Таким законодавством, що регулює відносини, пов’язані з
виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної
енергії є Закон України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р.
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, Правила користування електричною енергією
затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р ( z0417-96 ) (z0417-96)
.
Вищевказаними підзаконними актами запроваджено регулювання
постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних
величин її споживання і передбачено, що граничні величини
споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні
величини у терміни, обумовлені договором; повідомлення про ці
величини є невід’ємною частиною договору.
За підсумками місяця гранична величина споживання електричної
енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої
за цей місяць величини її споживання (п. 11 Порядку
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
) і відповідно до п. 5.3 Правил користування
електричною енергією є договірною ( z0417-96 ) (z0417-96)
.
Відповідно до пункту 13 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
постачання
електричної енергії споживачам, у разі перевищення встановлених
як договірні граничних величин споживання електричної енергії та
потужності, споживачі несуть відповідальність, що визначена
згідно з частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону України
“Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Пунктом 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
(в редакції, чинній на момент прийняття судового
рішення) передбачено, що споживачі (крім населення,
професійно-технічних закладів та вищих навчальних закладів І-IV
рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у
випадках споживання електричної енергії понад договірну величину
за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам
п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної
величини.
Статтею 27 Закону України”Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
передбачено відповідальність за порушення законодавства про
електроенергетику (в тому числі за порушення правил користування
електричною енергією), що може мати цивільний, адміністративний
та кримінальний характер; згідно частини 7 статті 27,
відповідальність, передбачену частиною 5 статті 26 вказаного
Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
визначено як санкцію.
За змістом статей 275 –277 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
правовідносини у сфері енергопостачання та
зобов’язання, що виникають з них, є господарсько-правовими.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову
відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом
застосування до правопорушників господарських санкцій на
підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом ( 436-15 ) (436-15)
,
іншими законами та договором.
Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання
(господарські санкції) визначено у статті 217 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
як заходи впливу на правопорушника у
сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього
настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими
засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції,
оперативно-господарські санкції.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало
з’ясувати обставини, пов’язані з правовою природою заявленої до
стягнення суми (основний борг за спожиту електричну енергію чи
вид відповідальності за допущене порушення) відповідно до вище
вказаних норм чинного законодавства.
В зв’язку з нез’ясованістю вказаних обставин місцевим
господарським судом при задоволенні позову не враховано, що у
зв’язку з набранням з 23.07.2005р. чинності Закону України “Про
внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, відповідно до якого передбачено стягнення з
споживачів у випадку споживання електроенергії понад договірну
величину за розрахунковий період двократної вартості різниці
фактично спожитої і договірної величини споживання електричної
енергії, то необхідно враховувати положення статті 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, частини 2 статті 5
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що передбачають
пом’якшення відповідальності.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в даному
випадку судам насамперед необхідно було встановити та з’ясувати
питання щодо дотримання з боку позивача порядку доведення
відкоригованої величини електроспоживання, передбаченого
договором та відповідними Правилами та встановити була чи ні на
момент проведення коригування фактична заборгованість за спожиту
електроенергію на підставі наданих до матеріалів справи доказів.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини
справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судами без дослідження в повному обсязі обставин
справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності та призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні господарського суду першої інстанції, судові рішення у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
до господарського суду Сумської області.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги
викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Меліса” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.04.2006року у справі № 2/285 господарського суду
Кіровоградської області та рішення господарського суду
Кіровоградської області від 25.11.2005року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Кіровоградської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач