ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 276/16-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у Селянського (фермерського) господарства
відкритому “Лан”
судовому засіданні в
м. Києві
касаційну скаргу
на постанову апеляційного господарського суду
Київського
міжобласного
від 20.04.2006 року
у справі № 276/16-2005
за позовом Державної акціонерної компанії “Хліб
України”
до Селянського (фермерського) господарства
“Лан”
третя особа Дочірнє підприємство ДАК “Хліб України”
“Черняхівський комбінат хлібопродуктів”
Про стягнення 174277,58 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Миронюк О.В. дов. від 22.06.06 № 02-14/459;
від відповідача: Шишканов О.А. дов. від 05.12.2005 (на 85 а.с.);
від третьої особи: не з’явились, повідомлені належно про час і
місце розгляду касаційної скарги.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.07.2006 для
виготовлення повного тексту постанови, який оголошується у
судовому засіданні.
Державною акціонерною компанією “Хліб України” у жовтні 2005
року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з
Селянського (фермерського) господарства “Лан” 201599,33 грн.
заборгованості з орендної плати за договором оперативної оренди
№ 8880 від 30.12.2004, 15801,54 грн. пені, 2543,68 грн. –3%
річних та 14111,95 грн. штрафних санкцій. Позивач посилався на
невиконання відповідачем зобов’язань зі сплати орендної плати за
названим договором оренди.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2005
року, ухваленим суддею Христенко О.О., позовні вимоги задоволені
в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства
“Лан” на користь позивача 201599,33 грн. заборгованості з
орендної плати, 11572,63 грн. пені, 2543,68 грн. –3% річних.
Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту
заборгованості зі сплати орендної плати за договором оперативної
оренди № 8880 від 30.12.2004. В частині стягнення 4228,91 грн.
пені відмовлено з огляду на приписи частини 6 статті 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки нарахування
санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання
мало бути виконано. В стягненні 14111,95 грн. штрафних санкцій
відмовлено через помилковість здійсненого нарахування.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі
головуючого-судді Рибченка А.О., та суддів Мельника С.М., Швеця
В.О. постановою від 20.04.2006 року перевірене рішення
господарського суду Київської області залишив без змін з тих же
підстав, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського)
господарства “Лан” залишив без задоволення.
Селянське (фермерське) господарство “Лан” звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить постанову у справі скасувати, в частині задоволення
позову, як ухвалену з порушенням приписів матеріального і
процесуального права, та відмовити в позові. Господарство
зазначає, що судом апеляційної інстанції, на його думку,
порушені приписи статтей 613, 614 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. При цьому заявник посилається на відсутність його
вини у несплаті орендної плати, оскільки вважає, що така
несплата стала наслідком невиконання позивачем обов’язків з
надіслання орендареві рахунків-фактур. Скаржник вважає, що судом
апеляційної інстанції порушені приписи статтей 43, 33, 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
звертає увагу колегії суддів на те, що рахунків-фактур на сплату
орендної плати він не отримував, а наявні в матеріалах справи
рахунки не містять відміток про їх надіслання орендареві. Разом
з тим, господарство наголошує на тому, що факт сплати орендної
плати за лютий 2005 свідчить про отримання відповідачем
рахунку-фактури лише за цей період.
Від позивача судом отриманий відзив на касаційну скаргу, в якому
він просить залишити без змін постанову у справі з мотивів у ній
викладених, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Від
третьої особи відзив на касаційну скаргу судом не отриманий.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши
матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування апеляційним судом приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Господарським судом першої і апеляційної інстанції встановлено
та підтверджено матеріалами справи, що між Державною акціонерною
компанією “Хліб України” –орендодавцем, Дочірнім підприємством
ДАК “Хліб України” “Черняхівський комбінат хлібопродуктів” –
балансоутримувачем і Селянським (фермерським) господарством
“Лан” 30.12.2004 було укладено договір оперативної оренди
№ 8880. Згідно умов названого договору орендодавець зобов’язаний
передати, а орендар, в свою чергу, прийняти в строкове платне
користування індивідуально визначене майно вартістю 14277918,29
грн. відповідно до переліку, що зазначений в акті
приймання-передачі. Майно обліковується на балансі
балансоутримувача та знаходиться за адресою: Житомирська
область, смт. Черняхів, вул. Індустріальна, 42. Судами
встановлено, що орендодавець передав орендареві за актом
приймання-передачі від 20.01.2005 в строкове платне користування
основні засоби відповідно до переліку на 12 аркушах. Цей акт
підписаний орендодавцем, балансоутримувачем і орендарем, підписи
засвідчені печатками підприємств. Проаналізувавши наявні у
справі документи, зокрема, інший акт приймання-передачі основних
засобів датований 26.01.2005, апеляційна інстанція встановила,
що названий акт підписаний балансоутримувачем і орендарем та не
підписаний орендодавцем –ДАК “Хліб України”. При цьому судом
враховано те, що договір оперативної оренди № 8880 від
30.12.2004 є трьохстороннім, підписаний та скріплений печатками
орендодавця, балансоутримувача і орендаря; на час дії договору
претензій щодо складу фактично переданого в оренду майна
відповідач не пред’являв. Пунктом 4.2 договору передбачено, що
орендар зобов’язується вчасно і в повному обсязі здійснювати
оплату за користування майном та проводити взаєморозрахунки з
орендодавцем і балансоутримувачем. Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3
договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, але не
пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом
перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця та
балансоутримувача на підставі наданих ними рахунків. Плата за
користування майном складається з таких частин: 71000 грн. за
користування майном перераховується орендарем на поточний
рахунок балансоутримувача; 25000 грн. –на поточний рахунок
орендодавця. Судами попередніх інстанцій встановлено, що
заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором
оперативної оренди від 30.12.2004 за період з.03.до.10.2005
становить 201599,33 грн., і це підтверджується
рахунками-фактурами на 10-15, 31-32 аркушах справи. Згідно з
приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції касаційної інстанції
не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин
відхилених господарським судом при розгляді спору. Згідно
приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом. Відповідно до статті 625
названого Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом. Довід скаржника про те, що відповідач не
отримував від позивача рахунків на сплату орендних платежів, а
відтак був позбавлений можливості сплачувати орендну плату не
може бути підставою для скасування постанови у справі. Так, суди
попередніх інстанцій встановили, що всі рахунки на 128-135
аркушах справи скеровувалися відповідачеві, проте сплачені були
останнім вибірково. Умови договору оперативної оренди містять
обов’язок сплати, який виникає саме із зобов’язання. При цьому
судова колегія враховує і те, що сума боргу не погашена
відповідачем і після отримання ним позовної заяви. Відповідно до
роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті
1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин. Переглянута постанова апеляційного суду
відповідає вимогам до судового акта.
За таких встановлених обставин, не вбачається правових підстав
для скасування переглянутої постанови у справі та задоволення
касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 20.04.2006 у справі № 276/16-2005 залишити без змін.
Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Лан”
залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич