ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 42/21
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Самусенко С.С.
Черкащенка М.М.
розглянув дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної
касаційну скаргу акціонерної компанії “Нафтогаз України”
на постанову від 04.04.2006
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 42/21 господарського суду м. Києва
за позовом відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз”
до дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”
Про визнання договору частково недійсним
за участю представників сторін:
від позивача Томилка М.М. дов. № 18/408 від 10.03.2006,
Меленевська Н.В. дов. № 18/1161 від 04.08.2005
від відповідача Біцюк В.С. дов. № 2-14 від 30.12.2005
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2005 року відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” пред’явило в суді
позов до дочірньої компанії “Укратрансгаз” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визнання договору
№ 11-37 на транспортування природного газу для потреб населення
недійсним в частині умови пункту 6.2, яка передбачає здійснення
остаточного розрахунку за фактично надані послуги з
транспортування газу протягом місяця, наступного за місяцем, в
якому здійснювалось транспортування газу.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що умова п. 6.2
спірного договору про здійснення остаточного розрахунку за
транспортування природного газу не відповідає вимогам ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та Постанові КМУ та НБУ від 13.11.1998 № 1785
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
та Постанові НКРЕ від 12.07.2000 № 759
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.01.2006 року (суддя
Паламар П. І.) в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що умови
п. 6.2 спірного договору про здійснення остаточного розрахунку
за транспортування природного газу відповідають вимогам чинного
законодавства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.04.2006 (судді: Бондар С.В. –головуючий, Верховець А.А.,
Отрюх Б.В.) рішення скасовано.
Позов задоволено повністю.
Визнано недійсним ч. 2 п. 6.2 договору № 11-37 від 03.01.2002 на
транспортування природного газу для потреб населення, а саме
“Остаточні розрахунки за фактично надані послуги з
транспортування газу проводяться протягом місяця, наступного за
місцем, в якому здійснювалось транспортування газу”.
Скасовуючи рішення та задовольняючи позов, апеляційний
господарський суд виходив з того, що Постанова КМУ № 1785
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
та Постанова НКРЕ № 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
визначають
не тільки послідовність дій при надходженні коштів від населення
на розподільні рахунки газозбутових підприємств, а і порядок
здійснення розрахунку, який протирічить порядку встановленому
позивачем і відповідачем у ч. 2 п. 6.2 договору № 11-37 від
03.01.2002.
В касаційній скарзі дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін
рішення господарського суду, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів
справи, 03.01.2002 року між дочірньою компанією “Укртрансгаз”
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”
(Виконавець) та відкритим акціонерним товариством по
газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (Замовник) було
укладено договір № 11-37, відповідно до умов якого відповідач
зобов’язався здійснити транспортування природного газу від
пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних
газопроводів до газорозподільчих станцій для потреб населення, а
позивач оплатити вартість наданих послуг.
Порядок розрахунків за надані послуги встановлений п. 6.2.
договору в редакції згідно протоколу узгодження розбіжностей, за
умовами якого позивач здійснює оплату послуг по транспортуванню
газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок
відповідача в порядки і строки, встановлені алгоритмом розподілу
коштів, затвердженого постановою Національної комісії
регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 року № 759
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
“Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що
надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за
поставлений природний газ”. Остаточні розрахунки за фактично
надані послуги з транспортування газу проводяться протягом
місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалось
транспортування газу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів
України та Національного банку України від 13.11.1998р. № 1785
“Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
(з наступними змінами та доповненнями) кошти, що
надійшли протягом операційного дня від споживачів природного
газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки
газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників
природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з
алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових
і газотранспортних підприємств та перераховують на
консолідований розподільний рахунок. Алгоритм розподілу коштів
розробляється Національною акціонерною компанією “Нафтогаз
України” та затверджується Національною комісією регулювання
електроенергетики за погодженням з Державною податковою
адміністрацією і доводиться до установ банків не пізніш як за 5
днів до початку його використання.
Пунктом 5 Постанови Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 12.07.2000р. № 759 “Про алгоритм
розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки
газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії
“НафтогазУкраїни” ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
за поставлений природний газ”
передбачено, що кошти, які надходить на розподільні рахунки
газозбутових підприємств, того ж дня перераховуються
уповноваженими банками: на поточні рахунки газозбутових
підприємств в частині оплати за надані послуги з транспортування
та постачання газу споживачам відповідно до тарифів,
затверджених у встановленому порядку; на поточні рахунки
підприємств ДК “Укртрансгаз”, ДК “Укргазвидобування”, ВАТ
“Укрнафта” і ДАТ “Чорноморнафтогаз” лише в частині оплати за
послуги з транспортування газу населенню магістральними,
промисловими газопроводами, решта коштів перераховується на
консолідований розподільний рахунок ДК “Торговий дім “Газ
України” НАК “Нафтогаз України”.
Таким чином, постанова № 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
встановлює алгоритм
перерахування коштів, що обумовлює послідовність дій підприємств
та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на
розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ.
Відтак, вказана норма не впливає на загальний порядок виконання
зобов’язань по поставці та транспортуванню природного газу та
його наступній оплаті.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правомірно прийшов
до висновку, що алгоритм розподілу коштів які надходять на
розподільчі рахунки газозбутових підприємств, визначає
послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при
надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за
поставлений природний та не змінює встановленого ст.ст. 161, 165
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 526, 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
обов’язку сторін належно виконувати зобов’язання, в т.ч. у
визначений строк.
Висновок апеляційного господарського суду, що згідно п. 6.2
договору оплата послуг по транспортуванню газу повинна
проводитися шляхом щоденного перерахування грошових коштів на
рахунок позивача (виконавця) в порядку, встановленому алгоритмом
розподілу коштів, затвердженому постановою НКРЕ від 12.07.2000
№ 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
не ґрунтується на вимогах чинного
законодавства.
Матеріали справи свідчать про те, що рішення господарського суду
ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють спірні
правовідносини, а також на правильній юридичній оцінці фактичних
обставин справи і тому є законним та обґрунтованим.
Скасовуючи рішення господарського суду, апеляційна інстанція не
врахувала обставин справи і вимог норм матеріального права, які
регулюють правовідносини сторін, а тому постанова апеляційного
господарського суду підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити.
Постанову від 04.04.2006 Київського апеляційного господарського
суду скасувати, рішення від 31.01.2006 господарського суду
м. Києва у справі № 42/21 залишити без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: С.Самусенко
М.Черкащенко