ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 25/264-04-8341
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Самусенко С.С.
Черкащенка М.М.
розглянув комунального підприємства
касаційну скаргу “Одесміськелектротранс”
на постанову від 21.03.2006
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 29-25/264-04-8341
господарського суду Одеської області
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго”
до комунального підприємства
“Одесміськелектротранс”
Про стягнення 18 751,06 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Корепанова О.О. дов. № 174 від 02.06.2006
від відповідача Криворучко В.О. дов. № 09/11-2 від 03.01.2006
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2004 року відкрите акціонерне товариство
“Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” пред’явило в суді
позов до комунального підприємства “Одесміськелектротранс” про
стягнення 3% річних та інфляційні витрати в сумі 18751,06 грн.
за порушення грошового зобов’язання.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що рішенням від
03.08.04, яке набуло законної сили, по справі № 5/72-04-2046 з
КП “Одесміськелектротранс” на користь ВАТ “Енергопостачальна
організація “Одесаобленерго” стягнуто борг з компенсації
перетоків реактивної енергії який виник у період з.12.2002 року
по лютий 2004 року в сумі 111-491,69 грн.
При цьому вказував, що в результаті порушення грошового
зобов’язання, згідно статті 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, КП
“Одесміськелектротранс” повинно сплатити позивачу суму в розмірі
5178,56 грн. 3% річних та 13572,5 грн. збитків від інфляції,
станом на 31.10.2004 року.
В листопаді 2004 року позивач уточнив позовні вимоги і зазначив,
що період заборгованості становить з.12.2002 року по лютий 2004
року, саме на цей період було здійснено нарахування інфляційних
витрат та 3% річних, даний факт не потребує доказування згідно
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки встановлений по справі
№ 5/72-04-2046.
Разом з тим, зазначав, що при нарахуванні інфляційних витрат та
3% річних позивачем було враховано дату вручення рахунків та
період, за який повинна була здійснена оплата (згідно п. 7.8
Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
,
затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.96 р. з наступними
змінами та доповненнями), а також були враховані проведені
оплати, тому період нарахування заборгованості починається з
01.01.2003 року до дня оплати коштів.
В грудні 2004 року відкрите акціонерне товариство
“Енергопостачальна організація “Одесаобленерго” на вимогу суду
повторно уточнило позовні вимоги і просило крім 3% річних в сумі
5178,56 стягнути збільшену суму індексу інфляції в розмірі
15297,36 грн., з урахуванням того, що індекс інфляції за жовтень
2004 року складає 101,3%.
В лютому 2005 року позивач збільшив позовні вимоги і просив
стягнути з КП “Одесміськелектротранс” 15880,345 грн. індексу
інфляції за весь час прострочення і 3% річних в сумі 5292,56
грн. за весь час прострочення.
В березні позивач повторно збільшив позовні вимоги і просив
стягнути 18783,14 грн. індексу інфляції, 5482 грн. 3% річних за
весь час прострочення, оскільки позивачем при розрахунку
попередньої суми не було враховано два місяці прострочення
платежу, а саме листопад та грудень 2004 року.
Справа судами розглядалась неодноразово.
В грудні 2005 року відкрите акціонерне товариство
“Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” уточнило позовні
вимоги і просило стягнути 18783,14 грн. збитків від інфляції за
весь час прострочення, а саме: за період з.01.2003 року по
грудень 2003 року 5814,17 грн. та за період з.01.2004 року по
грудень 2004 року 12 968,97 грн. При цьому просило стягнути 3%
річних в сумі 5482 грн. за весь час прострочення, а саме: за
період з.01.2003 року по грудень 2003 року 2191,33 грн. та за
період з.01.2004 року по грудень 2004 року 3290,67 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.01.2006
(суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено частково.
Стягнуто з КП “Одесміськелектротранс” 18783,14 грн. збитків від
інфляції, та 2193,33 грн. 3% річних.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що до
спірних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, слід застосовувати
відповідні положення ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а до вимог за позовом
про стягнення 3% річних та збитків інфляції, нарахованих
позивачем з 01.01.2004 відповідні положення ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, стягуючи 3% річних в сумі 2191,33 грн. та збитки від
інфляції в сумі 5814,17 грн. за період з.01.2003 року по грудень
2003 року, господарський суд керувався ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, а стягуючи збитки від інфляції в сумі інфляції в
сумі 12968,97 грн., нараховані позивачем за період з.01.2004
року по грудень 2004 року, господарський суд керувався
ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відмовляючи в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 3290,
67 грн. за період з.01.2004 року, господарський суд виходив з їх
необґрунтованості, а посилання позивача на положення ч. 4
ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, як на правову підставу їх
стягнення, безпідставним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.02.2006 (судді: Андрєєва Е.І. –головуючий, Мацюра П. Ф.,
Ліпчанська Н.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі комунальне підприємство
“Одесміськелектротранс” просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду і прийняти
нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення
норм матеріального права, а саме ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлгає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до Прикінцевих положень Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
цей Кодекс набирає чинності з 1.01.2004 року.
Пунктом 4 цих Положень встановлено, що Господарський кодекс
України застосовується до господарських відносин, які виникли
після набрання чинності його положеннями відповідно до цього
розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання
чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і
обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання
чинності цими положеннями.
Положення Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо
відповідальності за порушення правил здійснення господарської
діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань
(пункт 5 цих Положень), застосовуються у разі, якщо ці порушення
були вчиненні після набрання чинності зазначеними положеннями,
крім випадків, коли за порушення господарських зобов’язань була
встановлена інша відповідальність договором, укладеним до
зазначеного в пункті 1 цього розділу строку. Положення
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо відповідальності
за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені
до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу
стосовно відповідальності учасників господарських відносин,
застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за
вказані порушення.
Відповідно до пунктів 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності. Правила Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про
відповідальність за порушення договору застосовуються в тих
випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання
чинності цим Кодексом ( 435-15 ) (435-15)
, крім випадків, коли в
договорах, укладених до 1.01.2004 року, була встановлена інша
відповідальність за такі порушення.
Виходячи з вимог позивача які стосуються періоду з.01.2003 року
по грудень 2004 року та враховуючи норми Цивільного та
Господарського кодексів України, господарські суди правомірно
встановили, що до спірних відносин які виникли до набрання
чинності ЦК та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
необхідно застосовувати
відповідні положення ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а щодо вимог про
стягнення 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих
позивачем за період з 01.01.2004 року відповідні положення
Цивільного ( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексів України
( 436-15 ) (436-15)
.
Задовольняючи позов в частині стягнення річних та збитків від
інфляції за період з.01.2003 року по грудень 2003 року
господарський суд, враховуючи вимоги ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового
зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір
процентів, правомірно стягнув 3% річних в сумі 2191,33 грн. та
збитків від інфляції в сумі 5814,17 грн.
Частиною 1 статті 229 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового
зобов’язання не звільняється від відповідальності через
неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки,
завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні
санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншим
законом.
Відповідно до ст. 224 цього Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання
або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або
законні інтереси якого порушено.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка
допустила господарське правопорушення, відповідно до ст. 225 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, включаються: вартість втраченого,
пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог
законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені
іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених
матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків
внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний
прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала
збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання
зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної
шкоди у випадках, передбачених законом.
Враховуючи наведене, судові інстанції обґрунтовано прийшли до
висновку, що віднесення позивачем інфляційних витрат до збитків
які завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх
обов’язків по оплаті є правомірним, у зв’язку з чим задовольнили
позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в сумі
12968,97 грн. нарахованих позивачем за період з.01.2004 року по
грудень 2004 року.
Господарський суд першої інстанції, з яким погодився і
апеляційний господарський суд, вирішуючи правомірність
нарахування позивачем 3% річних в сумі 3290,67 грн. за період
з.01.2004 року встановивши правову природу цих стягнень, які не
віднесені до господарських санкцій, обґрунтовано відмовили в
позові в цій частині у зв’язку з безпідставністю.
При цьому, судові інстанції підставно встановили, що положення
Господарського кодексу, якими передбачено особливості
регулювання господарсько-правової відповідальності, підлягають
переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, які містять відповідне загальне регулювання.
За таких обставин, прийняті судовими інстанціями рішення та
постанова відповідають матеріалам справи та вимогам закону,
підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків
суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комунального підприємства
“Одесміськелектротранс” залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 та
рішення від 11.01.2006 господарського суду Одеської області у
справі № 29-25/264-04-8341 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: С.Самусенко
М.Черкащенко