ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 7/825
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя Муравйов О. В.
судді Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянула
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.04.2006 року
у справі № 7/825
господарського міста Києва
суду
за позовом Приватного підприємства фірми
“Асоль”
до - Міністерства оборони України;
- Південного територіального
квартирно-експлуатаційного управління
Міністерства оборони України,
Про внесення змін до договору,
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача: Боков А.Г. (дов. № 1 від 26.12.05 року),
- відповідача 1: не з’явився,
- відповідача 2: не з’явився,
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2006 року у
складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.
Г. та Фролова Г. М. розгляд касаційної скарги Міністерства
оборони України був призначений на 11 год. 40 хв. 06.07.2006
року.
Розпорядженням виконуючого обов’язки Голови судової палати
Першикова Є. В. від 05.07.2006р. у зв’язку з перебуванням судді
Фролової Г. М. на лікарняному, для розгляду справи № 7/825
створена колегія суддів у наступному складі: Муравйов О. В.
(головуючий), Полянський А.Г., Коробенко Г. П.
Відводів зазначеному складу суду не заявлено.
06.07.2006 року відповідачі не скористались правом на участь
своїх представників в засіданні касаційної інстанції з невідомих
суду причин.
Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін
обов’язковою, у відповідачів документи не витребовувалися,
відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце
проведення засідання, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку про можливість розгляду справи
№ 7/825 за наявними в ній документами відповідно до ст. 75,
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За згодою позивача, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні 06.07.2006 року було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Як свідчать матеріали справи, Приватне підприємство фірма
“Асоль” звернулось в місцевий господарський суд з позовом про
зобов'язання Південного територіального
квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони
України внести зміни в п. 4.1 ст. 4 договору від 12.04.2002 р.,
виклавши його у наступній редакції “4.1. Попередній строк
введення “Об'єкту“в експлуатацію встановлюється в графіку
будівництва, який укладається “Сторонами” додатково і є
невід'ємною частиною “Договору”, але не може бути пізніше
31.12.2008 року“та про зобов'язання Міністерства оборони України
забезпечити виконання відповідачем 2 зобов'язань по внесенню
зазначених змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2006р. (суддя
Якименко М.М.) по справі № 7/825, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду (колегія у складі:
головуючий –Андрієнко В.В., судді –Малетич М.М., Студенець В.І.)
від 14.04.2006 року, позовні вимоги задоволені повністю:
зобов’язано Південне територіальне квартирно-експлуатаційне
управління Міністерства оборони України внести зміни в пункт
4.1. ст. 4 договору б/н від 12.04.2002, виклавши його в
наступній редакції: “4.1. Попередній строк введення “Об’єкту” в
експлуатацію встановлюється в графіку будівництва, який
укладається “Сторонами” додатково і є невід’ємною частиною
"Договору”, але не може бути пізніше 31.12.2008 року.“;
зобов’язано Міністерство оборони України забезпечити виконання
Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням
Міністерства оборони України зобов’язань по внесенню змін в
п. 4.1. ст. 4 договору б/н від 12.04.2002; стягнуто з Південного
територіального квартирно-експлуатаційного управління
Міністерства оборони України на користь Приватного підприємства
фірма “Асоль” 85 грн. - витрат по оплаті державного мита, 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного
господарського суду, Міністерство оборони України звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,
вважаючи вказане судове рішення неправомірним та прийнятим з
порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку
з чим просить вказану постанову скасувати, а справу № 7/825
передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Відзиви на час розгляду справи в касаційній інстанції суду
надані не були, що, в силу положень статті 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не перешкоджає перегляду судового рішення, що
оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представника позивача, суддю-доповідача, оцінивши на
підставі фактично встановлених обставин справи правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вірно встановлено апеляційною інстанцією, 12.04.2002 року між
квартирно-експлуатаційним управлінням Південного оперативного
командування Міністерства оборони України, яке реорганізовано в
Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління
Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з
обмеженою відповідальністю “Восход” (пайовик) було укладено
договір б/н на пайову участь в будівництві житла, предметом
якого є фінансування ТОВ “Восход” будівництва житлового будинку
(орієнтовно житловою площею 10800 кв.м. ) з
вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної інфраструктури
(орієнтовно площею 1200 кв.м. ) на земельній ділянці
Міністерства оборони України в м. Одеса по вул. Фонтанська
дорога, 14 (військове містечко № 217 Одеський інститут
сухопутних військ), згідно із затвердженою в установленому
порядку проектно-кошторисною документацією.
Строк дії договору до 31.12.2005 року.
26.12.2003 року, зі згоди відповідача 1, між Товариством з
обмеженою відповідальністю “Восход” (пайовик) та Приватним
підприємством фірма “Асоль” було укладено угоду про передачу
зобов'язань по договору б/н від 12.04.2002 року, на підставі
якого всі права та зобов'язання пайовика по фінансуванню та
будівництву житлового будинку прийняв на себе позивач.
У відповідності з п. 3.1 договору відповідач 1 зобов'язався
здійснити всі необхідні дії для відведення земельної ділянки
Одеською міською радою народних депутатів для будівництва
“Об'єкта“; виконувати в повному об'ємі функції замовника згідно
договору та діючим законодавством України; отримати дозвіл на
виконання будівельних робіт.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на день
звернення позивача до суду відповідач 1 не виконав свої
договірні зобов'язання, пов'язані з відведенням земельної
ділянки для будівництва житлового будинку, що в свою чергу
робить неможливим виконання позивачем своїх зобов'язань по
договору.
Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до
відповідача 1 з пропозицією прискорити вирішення питання по
відведенню земельної ділянки для будівництва житлового будинку
згідно договору, по отриманню дозволу на проектування об'єкта,
на підготовку Акта вибору земельної ділянки та паспорта на
проектування житлового будинку, що підтверджується листами
позивача № 55 від 17.08.2004, № 86 від 10.12.2004, № 28 від
21.03.2005 та № 102 від 26.10.2005 (а.с. 14-17).
Позивач свої зобов'язання, передбачені п. 3.2. договору, виконує
добросовісно та в повному об'ємі, крім того, позивач сприяв
відповідачу 1 в виконанні останнім своїх договірних зобов'язань.
Згідно з Титулом будови (об'єкта), будівництво якої
розпочинається у 2005 році, яке 14.05.2005 року підписане
начальником Південного територіального
квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони
України Реусом В.М., 16.05.2005 року погоджено директором
Департаменту будівництва МОУ Даниловичем С.М. та 17.05.2005 року
затверджено заступником Міністра оборони України Кредисовим
В.А., Генеральною підрядною організацією по будівництву
260-квартирного житлового будинку з вбудовано прибудованими
приміщеннями в місті Одеса по вул. Фонтанська дорога, 14 є
позивач; передбачено строк будівництва 2005 - 2007 роки;
передбачено завдання позивача по виконанню робіт за роками
будівництва в 2005 році, в 2006 та 2007 роках; вказані джерела
фінансування будівництва - власні кошти позивача.
Крім того, Південне територіальне квартирно-експлуатаційне
управління Міністерства оборони України є замовником за
договором б/н 12.04.2002 року, що підтверджується Наказом № 75
МО СРСР від 22.02.1977 року.
Враховуючи те, що строк дії договору закінчується 31.12.2005,
позивач керуючись, ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, 28.10.2005 року направив на адресу
відповідача 1, Південного управління капітального будівництва
МОУ та на адресу Міністерства оборони України листи № № 105,
106, 107, 108 з проханням внести зміни в договір б/н від
12.04.2002 року та продовжити строк дії даного договору,
виклавши п. 4.1. ст. 4 в наступній редакції:
“4.1. Попередній строк введення “Об'єкту“в експлуатацію
встановлюється в графіку будівництва, який укладається
“Сторонами“додатково і є невід“ємною частиною “Договору”, але не
може бути пізніше 31.12.2008 року.“
Відповідно до пунктів 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, сторона договору, яка вважає за необхідне
змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про
це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала
пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний
строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про
результати її розгляду.
Вказані листи, про що вірно зазначено в оскаржуваній постанові
апеляційної інстанції, відповідачі отримали 02.11.2005 (докази в
матеріалах справи).
Однак, у встановлений строк, відповідач 1 не повідомив позивача
про результати розгляду листа.
Згідно пунктів 4, 5 ст. 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни
(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у
встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення
суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано,
договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання
чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не
встановлено за рішенням суду.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими
судами в тому, що позовні вимоги позивача підтверджені
документально, обґрунтовані та правомірно задоволені судом.
Доводи, викладені заявником касаційної скарги щодо статусу
відповідачів та їх найменування, не підтверджені допустимими
доказами; зазначені обставини не встановлювалися місцевим та
апеляційним судом, а тому в силу вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не приймаються касаційною інстанцією.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає,
що підстав для скасування постанови Київського апеляційного
господарського суду в даному випадку не існує, а тому касаційна
скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.04.2006 року по справі № 7/825 та рішення Господарського суду
міста Києва від 24.01.2006 року по справі № 7/825 залишити без
змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко