ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 5/6
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя Муравйов О. В.
судді Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянула
касаційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.04.2006 року
по справі № 5/6
Господарського суду Кіровоградської області
за позовом Державної холдингової компанії
“Олександріявугілля”
До Приватного малого підприємства “Строймонтаж”
третя особа, яка
заявляє самостійні
вимоги на предмет
спору на стороні
позивач за Олександрійська об’єднана державна
первісним позовом податкова інспекція
Про визнання договору недійсним
за зустрічним Приватного малого підприємства
позовом “Строймонтаж”
До Державної холдингової компанії
“Олександріявугілля”
про визнання договору дійсним та визнання права власності
та поданий у справі Олександрійської об’єднаної державної
позов податкової інспекції
до Приватного малого підприємства “Строймонтаж”
Про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
- від позивача
за первісним
позовом: не з’явився
- від відповідача
за первісним Турчанов О.В. (дов. № 27 від 02.02.2006
позовом: року)
- від третьої особи
за первісним
позовом: Дьорко А.М. (дов. № 35 від 10.01.2006 року)
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2006 року у
складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.
Г., Фролова Г. М. касаційна скарга Олександрійської об’єднаної
державної податкової інспекції була прийнята до провадження, її
розгляд призначений на 11 год. 00 хв. 06.07.2006 року.
У зв’язку з перебуванням судді Фролової Г. М. на лікарняному
розпорядженням в. о. Голови Судової палати Першикова Є. В. для
розгляду справи № 5/6 в касаційному порядку утворена колегія
суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді
Полянський А. Г., Коробенко Г. П.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
06.07.2006 року позивач за первісним позовом не скористався
правом на участь свого представника в засіданні касаційної
інстанції з невідомих суду причин.
Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін
обов’язковою, у позивача за первісним позовом документи не
витребовувалися, позивач за первісним позовом належним чином
повідомлений про дату, час та місце проведення засідання,
колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до
висновку про можливість розгляду справи № 5/6 за наявними в ній
документами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За згодою відповідача та третьої особи за первісним позовом в
судовому засіданні 06.07.2006 року було оголошено вступну і
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною холдинговою
компанією “Олександріявугілля” подано позов до Приватного малого
підприємства “Строймонтаж” про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 7.12.2004p., укладеного між Приватним малим
підприємством “Строймонтаж” та Державною холдинговою компанією
“Олександріявугілля”.
Приватним малим підприємством “Строймонтаж” подано зустрічну
позовну заяву до Державної холдингової компанії
“Олександріявугілля” про визнання договору купівлі-продажу від
07.12.2004 року, укладеного між Приватним малим підприємством
“Строймонтаж” та Державною холдинговою компанією
“Олександріявугілля”, дійсним та визнання права власності на
будівельні матеріали та обладнання, які тимчасово укладені в цех
по виготовленню залізобетонних шпал (літ. А); навіс (літ. А-1);
адміністративно-побутову будівлю (літ. Б); сарай (літ. В);
вбиральню (літ. Г); замощення території; огородження території
(N-1); пожежний резервуар; свердловину; арматурно-заготівельний
цех; цех по виробництву електродів; кран підвісний однобалочний
вантажопідйомністю 3 т.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від
14.10.2005 року прийнято позовну заяву Олександрійської
об’єднаної державної податкової інспекції до Приватного малого
підприємства “Строймонтаж” про визнання договору купівлі-продажу
від 07.12.2004 року недійсним.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від
19.12.2005 року по справі № 5/6 (суддя Коротченко Л. С.) у
задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено. Позовні
вимоги Олександрійської об'єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсним договору купівлі-продажу від
07.12.2004 р. задоволені: визнано недійсним договір
купівлі-продажу від 7.12.2004 року, укладений між Приватним
малим підприємством “Строймонтаж” та Державною холдінговою
компанією “Олександріявугілля”; зобов'язано Приватне мале
підприємство “Строймонтаж” повернути отримане за договором
купівлі-продажу від 07.12.2004 р. згідно акту приймання передачі
майно, а саме: будівельні матеріали та обладнання, які тимчасово
укладені в цех по виготовленню залізобетонних шпал (літ. А);
навіс (літ. А-1); адміністративно-побутову будівлю (літ. Б);
сарай (літ. В); вбиральню (літ. Г); замощення території;
огородження території (N-1); пожежний резервуар; свердловину;
арматурно-заготівельний цех; цех по виробництву електродів; кран
підвісний однобалочний вантажопідйомністю 3 тони; стягнуто з
Приватного малого підприємства “Строймонтаж” в доход Державного
бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн.;
стягнуто з Приватного малого підприємства “Строймонтаж” на
користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр”
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
сумі 118грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.04.2006р. (головуючий суддя Лотоцька Л.О., судді Бахмат
Р.М., Євстигнеєв О.С.) апеляційна скарга Приватного малого
підприємства “Строймонтаж” задоволена частково: рішення
Господарського суду Кіровоградської області 19.12.2005 року по
справі № 5/6 скасовано; Державній холдинговій компанії
“Олександріявугілля” та Олександрійській об’єднаній державній
податковій інспекції в позові про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 07.12.2004 року, укладеного між Державною
холдинговою компанією “Олександріявугілля” та Приватним малим
підприємством “Строймонтаж” відмовлено; провадження у справі в
частині вимог Приватного малого підприємства “Строймонтаж” про
визнання договору купівлі-продажу від 07.12.2004 року дійсним
припинено; визнано за Приватним малим підприємством
“Строймонтаж” право власності на будівельні матеріали та
обладнання, які тимчасово укладені в цех по виготовленню
залізобетонних шпал (літ. А); навіс (літ. А-1);
адміністративно-побутову будівлю (літ. Б); сарай (літ. В);
вбиральню (літ. Г); замощення території; огородження території
(N-1); пожежний резервуар; свердловину; арматурно-заготівельний
цех; цех по виробництву електродів; кран підвісний однобалочний
вантажопідйомністю 3 тони, що знаходяться за адресою:
Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Коваленко, 21-а.
Не погодившись з вказаною постановою, Олександрійська об’єднана
державна податкова інспекція звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
апеляційного господарського суду скасувати, а рішення
Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2005 року
залишити без змін.
Відзиви на касаційну скаргу, на час розгляду справи в касаційній
інстанції, суду надані не були, що, в силу положень статті 111-2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не перешкоджає перегляду судового
рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників відповідача та третьої особи за
первісним позовом, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного
висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між
позивачем ДАХК “Олександріявугілля“та відповідачем ПМП
“Строймонтаж07.12.2004р. укладений договір купівлі-продажу.
Об’єктом купівлі-продажу були будівельні матеріали та
обладнання, які тимчасово вкладені в цех по виготовленню
залізобетонних шпал, навіс, адміністративно-побутову будівлю,
сарай, вбиральню, замощення території, огородження території,
пожежний резервуар, свердловину, арматурно-заготівельний цех,
цех по виробництву електродів, кран підвісний однобалочний
вантажопідйомністю 3 тони. На підставі цього судами першої та
апеляційної інстанції зроблений висновок, що предметом договору
не було нерухоме майно.
Такий висновок судів узгоджується з нормами матеріального права,
зокрема ч. 3 ст. 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка діяла на момент
укладення спірного договору, відповідно до якої до завершення
будівництва (створення майна) особа вважається власником
матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі
цього будівництва (створення майна).
Судами також встановлено, що позивач ДАХК
“Олександріявугілля“був власником майна, яке відчужувалося за
спірним договором. Отже, відповідно до ст. . 134 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
позивач мав право його відчужувати.
Виходячи з цих встановлених обставин, суд апеляційної інстанції
вірно застосував норми матеріального права (ст. 209, 657 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
), зробивши висновок, що спірний договір не
потребує нотаріального посвідчення.
Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову
в задоволенні первісного позову є правомірним та обґрунтованим.
Також суд касаційної інстанції погоджується з висновком
апеляційного господарського суду про припинення провадження в
частині визнання спірного договору дійсним, виходячи з
презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Одночасно суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що
оскільки спірний договір є дійсним, він відповідає вимогам
законодавства і підстав для визнання його недійсним немає,
встановивши виконання спірного договору сторонами, зокрема в
частині передачі спірного майна продавцем покупцю, позовні
вимоги за зустрічним позовом про визнання права власності
обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Однак суд касаційної інстанції не погоджується ані з судом
першої інстанції в частині задоволення позовних вимог третьої
особи Олександрійської ОДПІ, ані з рішенням апеляційного
господарського суду про відмову в позові в цій частині, і
вважає, що обидві судові інстанції допустили порушення норм
процесуального права при вирішенні спору в цій частині.
Так, з набранням чинності з 01.09.2005 року Кодексу
адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
, спори за позовами
суб’єктів владних повноважень у випадках, передбачених законом,
відносяться до компетенції судів адміністративної юрисдикції
(п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
).
Як вбачається із Закону України “Про державну податкову службу в
Україні“ ( 509-12 ) (509-12)
позивач є суб’єктом владних повноважень.
Право позивача звертатися до судів з позовами про визнання
правочинів недійсними та стягнення в доход держави отриманого за
такими правочинами закріплено в статті 10 цього ж Закону
( 509-12 ) (509-12)
.
За таких обставин, позовні вимоги Олександрійської ОДПІ до ПМП
“Строймонтаж“про визнання спірного договору недійсним не
підлягають розгляду в господарських судах України, що є
підставою для припинення провадження у справі на підставі п. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши по суті спір, який не підвідомчий господарським
судам та підвідомчий іншому спеціалізованому суду, суди
допустили порушення норм процесуального права, що дає підстави
для скасування постановлених ними по суті спору судових рішень в
частині позовних вимог Олександрійської ОДПІ та припинення
провадження у справі в цій частині.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає, що незважаючи на
часткове скасування рішення та постанови, доводи суду
апеляційної інстанції, викладені в постанові щодо порушення
сторонами під час укладення спірного договору вимог Закону
України “Про порядок погашення зобов’язання платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, є
цілком правомірними та такими, що відповідають нормам
матеріального та процесуального права.
Оскільки Олександрійська ОДПІ залишається у справі третьою
особою (за первісним позовом), відповідно до ст. 43, 26, 27, 43,
84, 104, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд при вирішенні спору
повинен надати правову оцінку доводам всіх учасників процесу, в
тому числі і третьої особи.
Відхиляючи доводи третьої особи, суд апеляційної інстанції
дійшов вірного висновку, що зазначені доводи не дають підстав
вважати спірний договір таким, що підлягає визнанню недійсним.
Так, в силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зміст
правочину не повинен суперечити Цивільному кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства.
Як вбачається з преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, він є спеціальним законом про
оподаткування.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, цивільне
законодавство не застосовується до податкових та бюджетних
правовідносин.
Оскільки третя особа стверджує про порушення продавцем
(позивачем за первісним позовом) саме вимог Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, підстав для
тверджень про невідповідність спірного договору актам цивільного
законодавства немає.
Крім того, Закон України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами“ ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає спеціальну відповідальність за
відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди
органу державної податкової служби.
Так, пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачається, що у разі коли платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без
попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди
є обов'язковим згідно з цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, платник
податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого
відчуження, визначеної за звичайними цінами. Отже, законодавцем
передбачена спеціальна норма, яку слід використовувати позивачу
за первісним позовом для реалізації владних повноважень.
Інші доводи, викладені заявником в касаційної скарзі, зводяться
до переоцінки доказів, що не входить до компетенції Вищого
господарського суду України.
За таких обставин, касаційна скарга Олександрійської ОДПІ
підлягає задоволенню частково, постанова апеляційної інстанції
та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню в
частині вирішення по суті позову Олександрійської ОДПІ, в цій
частині провадження у справі підлягає припиненню відповідно до
ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В іншій частині постанова залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної
податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.04.2006 року по справі № 5/6 Господарського суду
Кіровоградської області скасувати в частині відмови в позові
Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від
19.12.2005 року по справі № 5/6 скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог Олександрійської
об’єднаної державної податкової інспекції припинити.
В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.04.2006 року по справі № 5/6
Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко