ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 5/320
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому Приватного підприємства
судовому засіданні в м. Києві “Кентавр”
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського Господарського суду
апеляційного
від 01.11.2005
за позовом Комунального підприємства
“Жовтоводськтепломережа”
до Приватного підприємства “Кентавр”
Про стягнення 12564,60 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Наумчик Л.В. за дов. від 10.10.05 № 1065;
від відповідача: Ярощук С.О. –засновник згідно Статуту ПП.
Комунальним підприємством “Жовтоводськтепломережа” у червні 2005
заявлений позов до Приватного підприємства “Кентавр” про
стягнення 6282,30 грн. вартості безпідставно отриманої теплової
енергії та 6282,30 грн. пені. Позивач в обґрунтування позову
посилався на несплату відповідачем вартості отриманої теплової
енергії та ухилення останнього від укладення договору на
постачання теплової енергії.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25.08.2005 року, ухваленим суддею Шевченко С.Л., в задоволенні
позову відмовлено. Суд виходив з того, що за відсутності
укладеного між сторонами договору відсутні підстави для
стягнення вартості отриманої теплової енергії.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
головуючого-судді Крутовських В.І., та суддів Дмитренко А.К.,
Прокопенко А.Є. постановою від 01.11.2005 року перевірене
рішення господарського суду змінив. Через наявність у постанові
описок та арифметичних помилок ці описки і помилки усувалися
ухвалою від 06.12.2005. З урахуванням названої ухвали,
постановою стягнуто з Приватного підприємства “Кентавр” на
користь Комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа”
2885,54 грн. боргу за отриману теплову енергію у період
з.10.2002 року до.03.2004 року. В решті позову відмовлено.
Стягуючи вартість отриманої теплової енергії, апеляційний суд
врахував сплив строку позовної давності за вимогами про
стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію
упродовж.04.2001 -.04.2002 та відмову відповідача від отримання
послуг з теплопостачання з.03.2004. В частині відмови в
стягненні пені рішення господарського суду також залишено без
змін. В постанові зазначено про визнання позивачем помилковості
нарахування ним пені.
Приватне підприємство “Кентавр” звернулось з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову
у справі скасувати, в частині задоволення позову, а рішення
господарського суду першої інстанції залишити без змін. В
обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на помилкове
незастосування судом приписів статтей 901 - 907 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статтей 1, 13 Закону України “Про
житлово-комунальні послуги” ( 1875-15 ) (1875-15)
. При цьому скаржник
наголошує на тому, що позивач тривалий час безпідставно
відмовлявся відключити відповідача від централізованої системи
опалення, нав’язував йому непотрібну послугу. А відтак, на думку
скаржника, відповідач не повинен сплачувати пеню і вартість
поставленої теплової енергії. Підприємство вважає, що КП
“Жовтоводськтепломережа” мало відпускати теплову енергію лише за
наявності укладеного між сторонами договору. Разом з тим,
заявник звертає увагу колегії суддів на те, що правомірність
відмови відповідача від послуг з опалення та помилковість дій
позивача з надання цих послуг за відсутності договору
встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської
області у справі № 3/72-38/78.
Від Комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” судом
отримано відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство
просить залишити без змін постанову у справі з мотивів у ній
викладених, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши
матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування апеляційним судом приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено
та підтверджено матеріалами справи, що між відповідачем і
Виробничим житлово-ремонтно-експлуатаційним об’єднанням
01.04.2001 був укладений договір № 94 оренди нежитлового
приміщення, розташованого за адресою м. Жовті Води, вул.
Валявко, 3. Згодом за договором № 08/02, укладеним між Фондом
комунальної власності м. Жовті Води і ПП “Кентавр”, орендоване
приміщення було придбано останнім. Предметом позову у даній
справі є вимога позивача про стягнення з Приватного підприємства
“Кентавр” 6282,30 грн. вартості безпідставно отриманої теплової
енергії і 6282,30 грн. пені. Позивач стверджує, що відповідач
упродовж.04.2001 року до.04.2005 року отримував теплову енергію
та ухилявся укладати договір на її постачання. Факт постачання
теплової енергії відповідачеві підтверджується списками про
строки включення опалення в житлових будинках Виробничого
житлово-ремонтно-експлуатаційного об’єднання м. Жовті Води, в
тому числі і за адресою вул. Валявко, 3. Ухвалюючи рішення у
справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір
на постачання теплової енергії між сторонами не укладався, то
відсутні підстави для стягнення вартості отриманої теплової
енергії і пені. Згідно з приписами статті 193 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші
учасники господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо
виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах
звичайно ставляться; до виконання господарських договорів
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права та обов'язки виникають із дій
осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із
дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією
породжують цивільні права та обов'язки. Апеляційний суд,
змінюючи рішення суду першої інстанції, правильно виходив з
того, і це підтверджено матеріалами справи, що заборгованість
відповідача за отриману у період з.10.2002 до.03.2004 року
теплову енергію становить 2885,54 грн. При цьому судом
враховано, що відповідач упродовж 2001-2003 років не заперечував
проти отримання теплової енергії, а документи про його відмову
від отримання послуг з теплопостачання датовані березнем 2004.
Факт і дата відмови від отримання теплової енергії встановлені у
рішенні господарського суду Дніпропетровської області у справі
№ 3/72-38/78, на яке посилається скаржник. Разом з тим, у
постанові вірно зазначено про сплив строку позовної давності за
вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію
упродовж.04.2001 -.04.2002, оскільки з позовом позивач звернувся
14.07.2005. Факт помилковості нарахування позивачем пені
встановлений судами і ним не заперечується. Згідно з приписами
частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції касаційної інстанції не
відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин
відхилених господарським судом при розгляді спору.
За таких встановлених обставин, не вбачається правових підстав
для скасування переглянутої постанови у справі та задоволення
касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.11.2005 у справі № 5/320 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Кентавр” залишити без
задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич