ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 4/11/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому Енергопостачальна Компанія
засіданні матеріали “Миколаївобленерго”
касаційної скарги
на постанову від 11.04.2006 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 4/11/06
господарського суду Миколаївської області
за позовом ВАТ Енергопостачальна Компанія
“Миколаївобленерго”
до Дочірнього підприємства кооперативного
підприємства “Первомайський ринок” “Послуги
ринку”
Про стягнення 11 926,16 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Дворянова О.І. (довіреність від
25.11.2005р. № 023/05-1204)
від відповідача: Спічак Ю.Ю. (довіреність від 29.01.2006р. №
28)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Дубова
Т.М.) від 06.03.2006 року, залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя
–Петрова М.С., судді –Колоколова С.І., Разюк Г.П.) від
11.04.2006 року, у справі № 4/11/06 позов задоволено частково;
стягнуто з відповідача на користь позивача 2981,54 грн.
основного боргу, 119,26 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ВАТ Енергопостачальна компанія
“Миколаївобленерго” просить скасувати ухвалені по справі судові
акти та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на
користь позивача плату за перевищення договірних величин в сумі
11926,16 грн., посилаючись на порушення норм матеріального
права, а саме: Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Постанови Кабінету Міністрів України № 475 від
09.04.2002 року ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, Правил користування електричною
енергією.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача,
який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну
скаргу представника відповідача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки
в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2004 року між
ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” та ДП “Послуги ринку” укладено
договір № 56/253 про постачання електричної енергії і про
технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідно до
якого енергопостачальна організація зобов’язалась постачати
електричну енергію споживачу, а споживач своєчасно сплачувати
спожиту електроенергію відповідно до умов договору, а також
виконувати інші зобов’язання за цим договором та додатків до
нього, які є його невід’ємними частинами.
Строк дії вказаного договору сторонами у пункті 10 встановлено
до 31.12.2004 року і вважається щорічно продовженим, якщо за
місяць до закінчення строку не поступить заява від жодної з
сторін про відмову або перегляд договору. В матеріалах справи
відсутні такі заяви сторін, тому договір є чинним.
Додатком № 1 до договору № 56/253 від 23.02.2004 року сторони
погодили помісячні обсяги споживання електроенергії на 2005 рік,
в тому числі на травень 2005 року на рівні 13900 кВт/г.
За умовами п. 3.1 договору відповідач зобов’язався знімати і
надавати по встановленій формі у “Енергопостачальну організацію”
показання розрахункових лічильників згідно із календарним
графіком 22 числа щомісячно.
Згідно із пунктами 3.2, 3.3 договору споживач здійснює платежі
за спожиту електроенергію у межах величини 100% місячного
електроспоживання до 27 числа. Остаточний розрахунок за минулий
розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно в 5-
денний строк після дати виписки рахунків.
Згідно із п. 1.2 Правил користування електричною енергією,
затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28
( z0417-96 ) (z0417-96)
(далі Правила ( z0417-96 ) (z0417-96)
), розрахунковий період -
це період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або
переданої електроенергії, величина потужності та здійснюються
відповідні розрахунки.
В травні 2005 року відповідачем, згідно з його звітом, спожито
13714 кВт/г.
Внаслідок цього, 20.05.2005 року позивач виписав рахунок №
56/253 за спожиту у травні 2005 року електроенергію на суму
3163,56 грн., в тому числі ПДВ, зі строком оплати по 27.05.2005
року.
Таким чином, враховуючи вимоги п. 1.2 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
,
пунктів 3.1-3.3 договору № 56/253 розрахунковий період у травні
2005 року закінчується 27.05.2005 року.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач за спірний
розрахунковий період здійснив передплату 789 кВт/г, решту
частини спожитої електроенергії останній сплатив 01.06.2005
року.
Вищенаведене свідчить про те, що на кінець спірного
розрахункового періоду кількість сплаченої відповідачем
електроенергії спожитої у травні 2005 року дорівнювала 789
кВт/г.
Згідно із п. 4 додатку № 1 до договору № 56/253 за підсумками
розрахункового періоду, тобто після терміну оплати за
використану електричну енергію за розрахунковий період, гранична
(договірна) величина споживання електроенергії коригується
“Енергопостачальною організацією” до рівня фактично сплаченої за
цей період величини її споживання та доводиться повідомленням у
місячний термін з моменту коригування.
З врахуванням наведеного позивач скоригував відповідачу
договірну величину споживання електричної енергії на травень
2005 року до рівня фактично сплаченої електроенергії на кінець
розрахункового періоду, тобто до 789 кВт/г, про що повідомив
останнього письмово у термін, передбачений договором.
Звідси, правомірним є висновок судів про те, що відповідач у
травні 2005 року допустив перевищення договірної величини
електроспоживання на 12925 кВт/г (13714-789=12925).
Внаслідок цього, позивачем виставлено ДП “Послуги ринку” до
оплати рахунок на суму 11926,16 грн. - чотирьохкратну вартість
різниці між фактично спожитою і договірною величиною
електроспоживання (з врахуванням вже сплаченої однократної
вартості спожитої електроенергії).
Вказаний рахунок відповідачем не сплачено в 5-денний строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, споживачі у випадку споживання електроенергії
понад договірну величину за розрахунковий період сплачують
енергопостачальникам 5-кратну вартість різниці фактично спожитої
і договірної величини. Вказані положення закріплені сторонами й
у п. 2 договору і положення цього пункту договору сторонами не
змінювалися.
В силу ч. 9 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
санкції, передбачені ч. 5 ст. 26 цього Закону
застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
Пунктом 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 475 від
09.04.2002 року ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, встановлено, що споживачі у разі
перевищення встановлених як договірні граничних величин
споживання електричної енергії та потужності несуть
відповідальність згідно з частинами 5 і 6 ст. 26 Закону України
“Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Оскільки рахунок на сплату 5 кратної вартості різниці між
фактично спожитою і договірною величиною відповідачем не
сплачено, висновок судів про те, що 11926,16 грн. (однократну
вартість відповідачем вже сплачено) підлягають стягненню з
відповідача, є вірним. Колегія суддів вважає, що попередні
судові інстанції не порушили норм матеріального права, зменшивши
вказану санкцію на підставі ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до
2981,54 грн. з врахуванням ступені порушення відповідачем
зобов’язань за договором (згідно з наявними матеріалами справи
відповідач прострочив оплату спожитої електроенергії лише на 3
дні), а також інтересів сторін.
Колегія суддів вважає помилковими доводи касаційної скарги про
те, що п’ятикратна вартість електричної енергії, спожитої понад
договірної (граничної) величини, не може розглядатись як штрафна
санкція, а є не що інше, як підвищена вартість електричної
енергії, з огляду на таке.
В силу ч. 1 ст. 230 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
штрафними санкціями у
цьому Кодексі ( 436-15 ) (436-15)
визнаються господарські санкції у
вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник
господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення
ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або
неналежного виконання господарського зобов’язання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на
правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування
яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові
наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Оскільки саме внаслідок порушення відповідачем строків оплати
використаної електричної енергії, встановлених договором сторін,
у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість
фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами
договору, як господарське зобов’язання), а п’ятикратну вартість
різниці між фактично спожитою і договірною величиною, остання є
видом відповідальності, в результаті застосування якої, для
відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді
зменшення матеріальних благ.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Одеського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ Енергопостачальна Компанія
“Миколаївобленерго” від 06.05.2006 року № 01/13-200 на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року у
справі № 4/11/06 залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року у справі №
4/11/06 – без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С.Бакуліна
С у д д і О.Глос