ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006 Справа N 2-21/14887-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у ТОВ "Об'єднана Платіжна Система України"
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного господар
ського суду від 29.03.2006 р.
у справі № 2-21/14887-2005
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ТОВ "Корпорація "КримСтройІнвест"
до ТОВ "Об'єднана Платіжна Система України"
Про стягнення 15 702,41 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Мартьянов О.В.,
від відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
01.12.2005 р. у справі № 2-21/14887-2005 (суддя Чонгова С.І.),
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 29.03.2006 р. (судді: Плут В.М.,
Прокопанич Г.К., Щепанська О.А.), позов задоволено частково:
стягнуто з ТОВ "Об'єднана платіжна система України", м.
Сімферополь на користь ТОВ "Корпорація "КримСтройІнвест", м.
Сімферополь 11 345,00 грн. заборгованості, 57,81 грн. трьох
відсотків річних, 34,04 грн. індексу інфляції та судових витрат:
114,37 грн. державного мита та 86,14 грн. витрат, пов'язаних з
інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу. У частині
вимог про стягнення 964,17 грн. трьох відсотків річних та 3
301,39 грн. індексу інфляції відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "Об'єднана Платіжна Система України"
просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 29.03.2006 р. у справі № 2-21/14887-2005
повністю, посилаючись порушення господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки:
по-перше, позивачем пропущено строк позовної давності,
передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а
договір про збільшення строку позовної давності не укладався; по-
друге, відповідач із поважних причин не був присутній у
засіданні господарського суду, а його клопотання про відкладення
розгляду справи задоволено не було.
Розпорядженням в.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від
05.07.2006 р. № 02-12.2/190 змінено склад колегії суддів та
призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц
К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у
них фактичних обставин правильність застосування господарським
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне.
02.06.1997 р. між ТОВ "Корпорація "КримСтройІнвест", м. Сімферо
поль та ТОВ "Кримкарт", м. Сімферополь (правонаступник —ТОВ
"Об'єднана платіжна система України") був укладений договір
доручення б/н.
Відповідно до умов укладеного договору відповідач (довіритель за
договором) доручає, а позивач (повірений за договором) бере на
себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок довірителя
придбання квартир для відселення мешканців з будинку по
вул.Пушкіна, 11.
Пунктом 2.2 укладеного договору передбачено, що довіритель
зобов'язаний: прийняти звіт повіреного, усі надані ним документи
та все виконане ним у відповідності з договором; забезпечити
повіреного документами, матеріальними та грошовими коштами,
необхідними для виконання доручення; оплатити в обумовлений
строк повіреному понесені у зв'язку з виконанням доручення
витрати; сплатити повіреному винагороду в розмірі 10% від
вартості наданих послуг; перераховувати протягом 5 днів із
моменту підписання договору грошові кошти в розмірі 200 000,00
грн. на рахунок повіреного.
Факт виконання позивачем зобов'язань за договором доручення
встановлено господарськими судами і підтверджується актом
виконаних робіт, який підписаний уповноваженими представниками
позивача та відповідача 24.12.2001 р. Відповідно до цього акта
вартість виконаного доручення складає 229 295,00 грн.
15.11.2004 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 61, в
якому просив продовжити строк погашення зобов'язань зі сплати
заборгованості в розмірі 11 345,00 грн. до 01.06.2005 р., з чим
погодився позивач.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно
дослідили всі обставини справи та дійшли правильного висновку
щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права на підставі встановлених
фактичних обставин справи.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи
підтверджено факт виконання позивачем зобов'язань за договором
доручення від 02.06.1997 р. на суму 229 295,00 грн. і неповної
оплати виконаного доручення відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги,
кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від
дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не
випливає із договору або актів цивільного законодавства (а
умовами договору доручення строк виконання відповідачем
зобов'язання з відшкодування понесених у зв'язку з виконанням
доручення витрат та сплати винагороди у розмірі 10% від вартості
одержаних послуг не встановлено).
Факт звернення відповідача до позивача з листом № 61 від
15.11.2004 р. про продовження строку виконання зобов'язань до
01.06.2005 р. і погодження строку виконання зобов'язання
позивачем встановлено господарськими судами.
З огляду на викладене, господарським судом цілком правомірно не
було взято до уваги доводи відповідача щодо пропуску позивачем
строку позовної давності.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог
—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем не подано доказів виконання зобов'язання щодо
сплати заборгованості в розмірі 11 345,00 грн.
Що стосується посилання заявника на порушення господарським
судом норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з порушенням права відповідача на участь в
судовому процесі, слід зазначити, що: по-перше, про повідомлення
відповідача належним чином про час і місце засідання
господарського суду свідчить телеграма відповідача від
28.03.2006 р. № 1752 (а.с. 61), в якій він просить відкласти
розгляд справи, призначеної на 29.03.2006 р.; по-друге,
незважаючи на надіслання ухвал господарського суду про
призначення і відкладення розгляду справи рекомендованими
листами, представники відповідача жодного разу в судове
засідання не з'явилися (ні в першій, ні в апеляційній, ні в
касаційній інстанціях) і не подали будь-яких доказів, які б
підтверджували факт виконання відповідачем зобов'язання за
договором доручення.
Таким чином, встановлені господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
перевіряє правильність застосування норм матеріального та
процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи
касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного
господар ського суду від 29.03.2006 р. у справі № 2-21/14887-
2005 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Об'єднана Платіжна Система України"
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господар ського суду від 29.03.2006 р. у справі № 2-
21/14887-2005 —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна