ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2006 Справа N 43/183-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів : Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у виконавчого комітету Орджонікідзевської
відкритому судовому районної ради м. Харкова
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 08.02.2006 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 43/183-05
за позовом ПП Ковбасюк О.В.
(надалі –Підприємець)
до Житлово-експлуатаційного державного
комунального підприємства
Орджонікідзевського району м. Харкова
(надалі –Підприємство)
Про стягнення 18347,40 грн.
за участю представників:
від оскаржувача - не з’явились
від позивача - не з’явились
від відповідача - не з’явились
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2005 р. Підприємець звернувся до суду з позовом до
Підприємства про стягнення 15990 грн. боргу, 179,17 грн.
інфляційних нарахувань, 578,26 грн. відсотків річних. В
обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне
виконання Підприємством грошового зобов’язання по оплаті робіт,
виконаних Підприємцем за договором підряду № 36/1 від 23.07.2004
р.
В процесі розгляду справи позивач заявив додаткову вимогу про
стягнення 1600 грн. збитків, пов’язаних із витратами на юридичні
послуги.
Підприємство проти задоволення позову заперечувало.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2005
р. (суддя Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 р.
(судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.), позов
задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача
15990 грн. боргу, 179,17 грн. інфляційних нарахувань, 578,26
грн. відсотків річних з підстав правомірності та обґрунтованості
позовних вимог; в іншій частині в позові відмовлено через
безпідставність вимоги про стягнення збитків.
До Вищого господарського суду України звернувся виконавчий
комітет Орджонікідзевської районної ради м. Харкова з касаційною
скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу
передати на новий розгляд до місцевого господарського суду,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами
норм матеріального та процесуального права, а також посилаючись
на те, що прийняті судами рішення стосуються прав і обов’язків
районної ради, проте її не було залучено до участі в справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст.
43, 47, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували
зобов’язальні відносини сторін, що в силу ст. ст. 11, 202, 509
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. ст. 173, 174, 175 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
) виникли між сторонами на підставі укладеного
договору підряду № 36/1 від 23.07.2004 р.; надали належну
юридичну оцінку встановленому сторонами в договорі порядку
прийняття виконаних робіт; встановили обставини проведення
відповідачем передплати за роботи, які передбачалось виконувати
за договором; дослідили обставини належного виконання позивачем
зобов’язань по виконанню робіт, які були прийняті Підприємством
про що свідчить відповідний підписаний сторонами і скріплений
печатками акт приймання-передачі, підписання якого передбачено
договором, а також обставини неналежного виконання відповідачем
зобов’язань по оплаті виконаних робіт, в порушення умов договору
та положень ст. ст. 525, 526, 530, 599, 629 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
; встановили
розмір заборгованості; підставно задовольняючи позовні вимоги
частково суди правомірно спростували необґрунтовані посилання
відповідача на необхідність оформлення прийняття виконаних робіт
формами № № КБ-2В, КБ-3, а також правомірно застосували до
відносин сторін положення ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
стягнули борг з урахуванням інфляційних нарахувань та відсотків
річних з мотивів прострочення відповідачем виконання грошового
зобов'язання; при цьому, суди мотивовано відмовили у стягненні
1600 грн. збитків, пов’язаних з витратами на юридичну допомогу,
у зв’язку із відсутністю всіх елементів складу цивільного
правопорушення, правильно вказавши про те, що витрати позивача
не мали обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не
знаходились у необхідному зв'язку із невиконанням відповідачем
своїх зобов’язань.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов
частково.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст.
101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, повно
з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду
поданої Підприємством апеляційної скарги. Висновки апеляційного
суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про те, що прийняті судами рішення
стосуються прав і обов’язків районної ради, оскільки
Підприємство повинно було розраховуватися бюджетними коштами, не
приймається колегією суддів до уваги. Підприємство є самостійною
юридичною особою. Спірні правовідносини сторін є цивільно-
правовими (господарськими), а положення Бюджетного Кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
не регулюють ці відносини і не підлягають
застосуванню. В договорі підряду № 36/1 від 23.07.2004 р., який
укладено між Підприємцем та Підприємством, відсутні будь-які
посилання на бюджетне фінансування робіт.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу виконавчого комітету Орджонікідзевської
районної ради м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.02.2006 р. у справі № 43/183-05 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Б. Грек
О. Подоляк