ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2006 Справа N 23/179-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Разводової С.С.
за участю: представника ДПІ у Печерському районі м. Києва
–Куракіна Ю.В.; ліквідатора ТОВ “Новагро-Сервіс” -
П. Г.Солом’янюка, директора ТОВ “Нова техніка і технологія”
–Будніка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.04.2006 р. по справі № 23/179-б за заявою боржника Товариства
з обмеженою відповідальністю “Новагро-Сервіс”
про банкрутство, -
В С Т А Н О В И В:
Загальними зборами учасників ТОВ “Новагро-Сервіс” було
встановлено, що у Товариства майна та грошових коштів
недостатньо для
проведення розрахунків з усіма кредиторами та прийнято рішення
про ліквідацію ТОВ “Новагро-Сервіс”.
03.02.2005 р. Голова ліквідаційної комісії Товариства з
обмеженою відповідальністю “Новагро-Сервіс” П. Г.Солом’янюк
звернувся з заявою до господарського суду про порушення
провадження по справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2005 р. порушене
провадження по справі № 23/179-б про банкрутство ТОВ
“Новагро-Сервіс”, на підставі ст. 51 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою господарського суду м. Києва від 01.03.2005 р. по
справі № 23/179-б боржника - ТОВ “Новагро-Сервіс” було визнано
банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено
ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії
П. Г.Солом’янюка, зобов’язано ліквідатора подати до офіційного
друкованого органу у п’ятиденний строк з дня прийняття постанови
оголошення про визнання ТОВ “Новагро-Сервіс” банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури з метою виявлення всіх
кредиторів, докази публікації надати суду, також зобов”язано
П. Г.Солом’янюка надати суду ліквідаційний баланс та звіт
ліквідатора до 01.03.2006 р.
14.09.2005 р. комітетом кредиторів боржника визнано роботу
ліквідатора боржника П. Г.Солом’янюка незадовільною та прийнято
рішення про звернення з клопотанням до господарського суду
м. Києва про припинення повноважень П. Г.Солом’янюка та
призначення ліквідатором боржника –арбітражного керуючого Гунька
А.Г.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. по справі
№ 23/179-б /суддя Хоменко М.Г./ припинено обов’язки ліквідатора
боржника Солом”янюка П. Г., призначено ліквідатором боржника
арбітражного керуючого Гунька А.Г.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.04.2006 р. по справі № 23/179-б /судді Коваленко В.М.,
Вербицька О.В., Малетич М.М./ ухвалу господарського суду
м. Києва від 31.01.2006 р. скасовано.
В касаційній скарзі кредитор - Державна податкова інспекція у
Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р.,
посилаючись на те, що
вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального
права, а ухвалу господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р.
залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга
підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи 02.12.2005 р. ТОВ “Агентством
з питань боргів та банкрутства” (т.3, а.с. 18) та головою
комітету кредиторів –ТОВ “Новагро-Сервіс” (т.3 а.с.24) було
подано до суду клопотання про припинення повноважень
П. Г.Солом’янюка та призначення ліквідатором боржника –
арбітражного керуючого Гунька А.Г. Протоколом № 2 від 14.09.2005
р. комітету кредиторів ТОВ “Новагро-Сервіс” визнано роботу
ліквідатора боржника П. Г.Солом’янюка незадовільною та прийнято
рішення про звернення з клопотанням до господарського суду
м. Києва про припинення повноважень П. Г.Солом’янюка та
призначення ліквідатором боржника –арбітражного керуючого Гунька
А.Г.
Ухвала господарського суду першої інстанції, якою припинені
повноваження ліквідатора боржника - П. Г.Солом’янюка, мотивована
клопотанням ДПІ у Печерському районі м. Києва, поскільки
ліквідатор П. Г.Солом’янюк неналежним чином виконував свої
обов’язки щодо виявлення майна ТОВ та задоволення вимог
кредиторів останнього.
Скасовуючи ухвалу господарського суду м. Києва, господарський
суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 2
ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі Закон
( 2343-12 ) (2343-12)
) за результатами розгляду заяви про порушення справи
про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для
задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника,
який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру,
призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути
покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора)
незалежно від наявності в нього ліцензії;
- тобто, вищезазначеною статтею передбачений особливий порядок
провадження у справі про банкрутство. Незалежно від процедури
провадження у справі, від ліквідатора боржника який ліквідується
власником, покладаються обов’язки у ліквідаційній процедурі,
визначені загальними нормами Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, а відповідно
ліквідаційна процедура відбувається за загальними правилами
проведення ліквідаційної процедури банкрута, тобто,
передбаченими, ст.ст. 22, 25, 26, 29, 32 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
з
урахуванням встановлених ст. 51 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
особливостей;
- даною статтею Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачена така стадія
банкрутства, як розпорядження майном, а отже, проведення
підготовчого та попереднього засідання, проведення зборів та
створення комітету кредиторів боржника, що ліквідується
власником, на стадії ліквідації нормами Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
не
передбачено, а реалізація визнаними у процедурі банкрутства
такого боржника кредиторами своїх прав, відповідно до ст.ст. 24,
51 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
допускається та можливе через створення
визнаними кредиторами боржника ліквідаційної комісії;
- отже, оскільки відповідно до п. 4 ст. 25 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
право оскарження дій ліквідатора мають кредитор окремо або
комітет кредиторів, у процедурі ліквідації боржника, що
ліквідується власником, означене право має створена та обрана зі
складу кредиторів боржника ліквідаційна комісія, створення якої
передбачене п. 2 ст. 51 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов до
висновку, що комітет кредиторів боржника і відповідно голова
комітету кредиторів у ліквідаційній процедурі боржника, що
ліквідується власником, відповідно до ст. 51 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
не є тими належними та повноваженими особами та органом, що
мають право брати участь та заявляти будь-які клопотання у
ліквідаційній процедурі боржника.
Але повністю з такими висновками суду першої та апеляційної
інстанції погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвалу суду господарського суду м. Києва та
постанова Київського апеляційного господарського суду зазначеним
вище вимогам не відповідають.
Так, суд першої та апеляційної інстанції, належним чином не
з’ясували дійсні обставини справи, не дали належної оцінки всім
зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та
належним чином законодавчо не обґрунтували свої висновки.
Згідно зі п. 4 ст. 25 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
дії ліквідатора
(ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського
суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном)
банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута;
кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка,
посилаючись на свої права власника або іншу підставу,
передбачену законом чи договором, оспорює правомірність
віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Отже, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до
помилкового висновку, що комітет кредиторів та голова комітету
кредиторів у ліквідаційній процедурі боржника, що ліквідується
власником, не мають право заявляти будь-які клопотання у
ліквідаційній процедурі боржника.
Припинення обов’язків ліквідатора боржника відбувається за
правилами ст. 31 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, якою встановлено, що
невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на
арбітражного керуючого згідно з цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
, за
відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути
підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним
своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
Відповідно до вимог Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вибір кандидатури
ліквідатора боржника, що ліквідується власником, належить суду.
Тобто, за наявністю достатніх підстав для усунення від виконання
обов’язків ліквідатора, суд має право звільнити ліквідатора
боржника.
Господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом, не досліджені фактичні обставини стосовно
невиконання чи неналежного виконання ліквідатором
П. Г.Солом’янюка своїх обов’язків, а саме: стосовно вжиття
ліквідатором заходів щодо виявлення майна боржника, вжиття
заходів для погашення заборгованості перед кредиторами.
За таких обставин, ухвалу господарського суду м. Києва від
31.01.2006 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 10.04.2006 р. по справі № 23/179-б, не
можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам
справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене,
більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати
належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та
запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог
закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 51 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. ст.ст. 111-5, 111-7- 111-13,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.04.2006 р. по справі № 23/179-б скасувати, справу направити
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Разводова С.С.