ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2006 Справа N 22/383
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
20.04.2006 року у справі № 22/383 господарського суду
Полтавської області за позовом Державного підприємства
матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту
України “Укрзалізничпостач”, м. Київ, до Закритого акціонерного
товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової
компанії “Укртатнафта”, м. Кременчук Полтавської області, третя
особа: Донецька залізниця, м. Донецьк,
про спонукання до виконання зобов’язання за договором
поставки,
за участю представників сторін:
ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії
“Укртатнафта” –Тищенко С.В. (дов. від 27.12.2005 № 14/03-27),
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2005 року позивач –Державне підприємство
матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту
України “Укрзалізничпостач” пред’явив у господарському суді
позов до відповідача –Закритого акціонерного товариства
транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії
“Укртатнафта”, третя особа –Донецька залізниця, про спонукання
до виконання зобов’язання за договором поставки
№ ЦХП-14-04704-01 від 29.09.2004 р.
Вказував, що під час комерційного приймання вантажу, яке
надійшло від відповідач встановлено нестачу дизельного палива у
розмірі 1 149 кг, що складає 2 728,85 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.12.2005
року (суддя Георгієвський В.Д.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 20.04.2006 року (колегія суддів у складі: Рибченка
А.О., Мельника С.М., Швеця В.О.) рішення господарського суду
Полтавської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено фактів
недостачі та факту передачі відповідачем перевізнику
нафтопродуктів в меншій кількості, ніж зазначено в залізничних
накладних.
У касаційній скарзі Донецька залізниця просить судові рішення у
даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким
спонукати відповідача до виконання зобов’язання за договором
поставки. В обґрунтування посилається на порушення норм
процесуального та матеріального права, судові рішення вважає
такими, що ухвалені без повного та всебічного з’ясування усіх
обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
та процесуального права судова колегія Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими у судовому засіданні.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
договору поставки № ЦХП-14-04704-01 від 29.09.2004 р.,
укладеного між Державного підприємства матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”
та ЗАТ “Укртатнафта”, відповідно до умов якого постачальник –ЗАТ
“Укртатнафта” зобов’язується поставити покупцеві –ДП
“Укрзалізничпостач”, а покупець зобов’язується прийняти та
оплатити нафтопродукти, марка та кількість яких вказана в
додатках до договору, які є невід’ємною частиною договору.
(а.с. 13-17)
При цьому договором передбачено, що поставка здійснюється на
умовах ЖГБ, станція відправника, що означає –поставка товару
здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику
у названому місті.
Вказаний договір покладено в основу пред’явленого позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
за договором
поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати
(поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві
товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний
товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 2 ст. 712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до договору поставки
застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше
не встановлено договором, законом або не випливає з характеру
відносин сторін.
За приписом ч. 2 ст. 664 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо з договору
купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця передати товар
покупцеві, обов’язок продавця передати товар вважається
виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації
зв’язку для доставки покупцеві.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо продавець
передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено
договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання
кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від
переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, -
вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Спір між сторонами виник з приводу недостачі вантажу, що
надійшов на адресу позивача за залізничною накладною № 43169856.
Статтею А.4 Правил Інкотермс–2000 встановлено, що продавець
зобов’язаний передати товар перевізнику, або іншій особі,
призначеній покупцем, у названому місті у день чи у межах
періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Відповідно до п. 3.1 договору та додатку № 4 до нього,
Постачальник (відповідач) здійснює поставку товару залізничним
транспортом загального користування на умовах FCA
(Франко-перевізник) ст. Кагамлицька Південної залізниці із
подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються
у рознарядці Покупця (позивача). Вантажовідправником товару за
договором є ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта”.
Як встановлено судами, 22.08.2004 р. відповідач (постачальник)
здійснив відвантаження нафтопродуктів зі ст. Кагамлицька.
Передача нафтопродуктів позивачу для перевезення була здійснена
відповідачем шляхом завантаження в залізничні цистерни.
Зважування нафтопродуктів, які були завантажені в цистерну
№ 79550760, проводилось по накладній № 43169856, в які
зазначено, що спосіб визначення маси нафтопродуктів –на
електронних вагонних вагах вантажовідправника вантажопідйомністю
200 тонн. Згідно даної накладної покупцю було відвантажено
109750 кг дизельного пального (а с. 19).
26.08.2004 р. під час приймання вантажу кінцевим одержувачем
виявлено розбіжність між показниками за відвантажувальними
документами та фактичною наявністю продукції, загальною масою
108 044 кг.
За вирахуванням природної втрати та похибки визначення маси
позивач вважає, зо відповідачем недопоставлено 1 149 кг.
дизельного пального, про складено акт приймання нафтопродуктів
за формою 5-НП Інструкції про порядок приймання,
транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і
нафтопродуктів” № 81/38/16/235/122 від 02.04.1998 р. (а с. 20).
22.09.2004 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано
претензію № ЦХП-3758, в якій запропоновано визнати недостачу
продукції на суму 2 728,85 грн. та відкоригувати рахунок,
податкову накладну за фактично відвантажену продукцію (а.с. 23).
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача господарський суд
першої інстанції повно та всебічно дослідив всі суттєві
обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того,
що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки доказів про факт
недостачі та факт передачі відповідачем перевізнику
нафтопродуктів в кількості меншій, ніж назначено в залізничній
накладній, позивачем не надано.
З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної
інстанції розглядаючи справу в апеляційному провадженні,
зазначив, що позивачем як вантажоодержувачем було порушено
порядок приймання нафтопродуктів за кількістю, передбаченого в
Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання,
відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів” № 81/38/16/235/122
від 02.04.1998 р., акт про приймання нафтопродуктів від
26.08.2004 р. складено з порушенням п. 4.1.3.19 даної
Інструкції.
При цьому апеляційним судом встановлено, що в залізничний
накладній № 43169856 відсутня відмітка про видачу вантажу, який
прибув у вагоні (контейнері) зі справними пломбами, що
суперечить п. 5.2 Правил оформлення перевізних документів,
затверджених Міністерством транспорту України № 644 від
21.11.2006 р. В разі, коли в накладній відсутня належна відмітка
про те, в якому стані отримано вантаж від органу транспорту,
немає підстав покладати відповідальність за недостачу на
відправника.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач не
надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів про
неналежне виконання відповідачем умов договору поставки та
передачу перевізнику продукції в кількості, меншій, ніж
зазначено в залізничній накладній.
Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, доводи касаційної скарги, які стосуються
оцінки доказів слід залишити поза увагою.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова апеляційної інстанції є
обґрунтованою та відповідає нормам чинного законодавства та
підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця”
залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 20.04.2006 року у справі № 22/383 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська