ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2006                                      Справа N 20-5/046

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  касаційну  скаргу

приватного     підприємства    “Камізо-ЛПК”     на     постанову

Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від

20.03.2006    року    у   справі   №   20-5/046    за    позовом

гаражно-будівельного   кооперативу  “Вимпел-2”   до   приватного

підприємства “Камізо-ЛПК”

про   стягнення суми, -

                       В С Т А Н О В И В:

У  грудні  2005  року гаражно-будівельний кооператив  “Вимпел-2”

звернувся  до  господарського суду м. Севастополя з  позовом  до

приватного  підприємства “Камізо-ЛПК” про стягнення 11366  грн.,

посилаючись  на неналежне виконання відповідачем  умов  договору

№  3  від  2.01.2003 року про спільну діяльність по експлуатації

автозаправної  станції, встановленої відповідачем  на  території

позивача, в частині сплати внесків.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 26.01.2006 року,

залишеним  без  змін  постановою Севастопольського  апеляційного

господарського  суду  від  20.03.2006  року,  позов   задоволено

частково.   Стягнуто   з   відповідача   на   користь   позивача

заборгованість  в сумі 9108,89 грн., з яких 8442 грн.  –основний

боргу, 666,89 грн. –збитки від інфляції, та судові витрати.

У  касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у

справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову  в

позові,  посилаючись на те, що попередніми судовими  інстанціями

порушені  та  неправильно  застосовані  норми  матеріального   і

процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,

суд  вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

Частково  задовольняючи  позов та, залишаючи  рішення  місцевого

господарського   суду  без  змін,  попередні  судові   інстанції

виходили  з  вимог  Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
          та

встановлених  ними  фактів наявності заборгованості  відповідача

перед  позивачем, внаслідок неналежного виконання умов  договору

№  3  від 2.01.2003 року про спільну діяльність в часині  сплати

внесків,  в  сумі  8442 грн., та відсутності  доказів  погашення

вказаної заборгованості відповідачем.

Разом  з  тим, у стягненні пені в сумі 2659,23 грн.  попередніми

судовими інстанціями відмовлено, оскільки, зважаючи на положення

Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         про те, що строк  позовної

давності  до  вимог  про стягнення неустойки  –один  рік,  право

вимоги стягнення суми пені виникло у позивача 1.11.2003 року,  а

позов про це пред’явлено лише 15.12.2005 року.

Судами  зазначено, що оскільки за своєю правовою природою індекс

інфляції   є   компенсацією  за  понесені   збитки,   спричинені

знеціненням грошових коштів, а 3% річних –платою за користування

коштами,  що  не  були своєчасно сплачені боржником,  то  ні  3%

річних,  ні  індекс  інфляції  не можна  розцінювати  як  заходи

відповідальності за порушення зобов’язань та  в  зв’язку  з  цим

відносити до санкцій, –вимога позивача про стягнення 666,89 грн.

збитків   від   інфляції,  згідно  наданого   ним   відповідного

розрахунку, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів є

законними,  обґрунтованими, відповідають нормам матеріального  і

процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам

справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З   огляду  на  викладене,  підстав  для  зміни  або  скасування

постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України –

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу приватного підприємства “Камізо-ЛПК”  залишити

без  задоволення,  а рішення господарського суду  господарського

суду   м.   Севастополя  від  26.01.2006   року   та   постанову

Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від

20.03.2006 року у справі № 20-5/046 –без змін.

Головуючий    Перепічай В.С.

Судді         Вовк І.В.

              Гончарук П. А.