ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2006 Справа N 16-04/2610
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Разводової С.С.
за участю: представника Івахнівської сільської ради - Кобзаря
О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу керуючого санацією сільськогосподарського виробничого
кооперативу “Тікич” В.П. Шиманського
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.06.2005 р. по справі № 16-04/2610 за позовом
Івахнівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської
області до сільськогосподарського виробничого кооперативу
“Тікич”
про часткове визнання недійсним акту, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач –Івахнівська сільська рада 16.08.2004 р. звернувся з
позовом до суду до СВК “Тікич” про часткове визнання недійсним
акту, а саме: визнання недійсним протоколу № 8 засідання комісії
уповноважених по розпаюванню майна від 22.02.2002 р. в частині
залишення окремих приміщень клубу у власності СВК “Тікич” та про
зобов’язання відповідача передати на баланс позивача будинок
культури у складі всіх його приміщень.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2005
р. по справі № 16-04/2610 / суддя: Н.М.Спаський/ в задоволенні
позову було відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.06.2005 р. по справі № 16-04/2610 /судді: Сергейчук
О.А., Андрейцева Г.М., Зеленіна Н.І./ рішення господарського
суду Черкаської області від 24.03.2005 р. було скасовано, позов
задоволено, визнано недійсним рішення комісії уповноважених
сільськогосподарського виробничого кооперативу по розпаюванню
майна від 22.02.2002 р. (згідно протоколу № 8) в частині
передачі на баланс Івахнівській сільській раді будинку культури,
що знаходиться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський
район, с.Івахни, вул. Перемоги, 3, без адміністративних
приміщень. Зобов’язано сільськогосподарський виробничий
кооператив “Тікич” передати на баланс Івахнівській сільській
раді будинок культури, що знаходиться за адресою: Черкаська
область, Монастирищенський район, с. Івахни, вул. Перемоги, 3,
як цілісну споруду.
В касаційній скарзі відповідач - керуючий санацією
сільськогосподарського виробничого кооперативу “Тікич”
В.П. Шиманський просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р.,
так як вона постановлена з неправильним застосуванням норм
процесуального та матеріального права, та залишити рішення
господарського суду Черкаської області від 24.03.2005 р. без
змін.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день
та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами
попередніх інстанцій, відповідно до статуту СВК “Тікич” є
правонаступником СВАТ “Тікич”, який був створений з державного
підприємства Цибулівський буряконасінневий радгосп згідно наказу
Фонду Державного майна України № 616-АТ від 20.11.1996 р.
Спірне приміщення будинку культури за адресою: Черкаська
область, Монастирищенський район, с. Івахни, вул. Перемоги, 3,
було передано відповідачу - СВК “Тікич” в процесі приватизації.
Протоколом № 8 від 22.02.2002 р. засідання комісії уповноважених
по розпаюванню майна СВК “Тікич” було прийнято рішення про
передачу будинку культури на баланс сільської Ради, а
адмінбудинок лишити на балансі господарства.
Рішення господарського суду першої інстанції, яким відмовлено в
задоволенні позову, мотивовано тим, що будинок культури з
адміністративним приміщенням є об’єктом соціальної
інфраструктури і у відповідності до ст. 41 Закону України “Про
передачу об'єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
та п. 1 Указу Президента “Про
деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних
сільськогосподарських підприємств” ( 398/2000 ) (398/2000)
, передача такого
об’єкта повинна здійснюватись за згодою цього підприємства;
- згода підприємства на передачу позивачу адміністративного
приміщення клубу надана не була;
- відповідно до Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
визначено спеціальний порядок оскарження віднесення
до ліквідаційної маси певних майнових активів боржника, але
скарга на дії арбітражного керуючого позивачем не подавалась;
- Закон України “Про передачу об'єктів права державної та
комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
набув чинності з 16.04.1998
р., а отже, саме з цього часу у позивача виникло право звернення
до суду з позовом про передачу клубу у власність сільської ради,
але рішення сільської ради про прийняття у сільську комунальну
власність будинку культури в комплексі з адмінприміщенням було
прийнято лише 18.10.2002 р.;
- позивачем пропущений строк позовної давності для захисту права
на підставі положень Закону України “Про передачу об'єктів права
державної та комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
та Указу
Президента “Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання
недержавних сільськогосподарських підприємств” ( 398/2000 ) (398/2000)
,
поскільки із часу видання Закону ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
та Указу
( 398/2000 ) (398/2000)
, який зобов’язував здійснити безоплатну передачу
об’єктів соціальної сфери в комунальну власність протягом 2000
року, пройшло більше 3-х років, протягом яких позивач не вчинив
жодних дій по захисту свого права.
- клопотання позивачем щодо відновлення строку позовної давності
не подавалось.
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що
Івахнівській сільській раді слід відмовити в задоволенні позову
в частині зобов’язання відповідача передати на баланс
Івахнівській сільській раді будинок культури, що знаходиться за
адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, с.Івахни,
вул. Перемоги, 3, у зв’язку із пропуском позивачем строку
позовної давності для захисту свого права.
Також, рішенням господарського суду Черкаської області,
провадження у справі припинено в частині позовних вимог про
визнання недійсним рішення комісії уповноважених СВК “Тікич” від
22.02.2002 р., поскільки спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України, так як оскаржуваний документ є
локальним актом підприємства, а не актом ненормативного
характеру.
Скасовуючи рішення господарського суду Черкаської області,
господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що
поскільки, відповідно до чинного законодавства акт державного чи
іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто
офіційний письмовий документ, який породжує певні правові
наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних
відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин,
то рішення комісії уповноважених сільськогосподарського
виробничого кооперативу по розпаюванню майна від 22.02.2002 р. є
саме актом ненормативного характеру;
- поскільки, рішенням Конституційного суду України від
02.07.2002 р. № 13рп/2002 встановлено, що положення абз.1 п. 1
ч. 1 ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо підвідомчості
господарським судам справ “у спорах про визнання недійсними
актів з підстав, зазначених у законодавстві” треба розуміти так,
що господарським судам підвідомчі справи про визнання недійсними
чинних як нормативних, так і ненормативних актів незалежно від
дати їх прийняття, то спір про визнання недійсним рішення
комісії уповноважених СВК “Тікич” від 22.02.2002 р. підвідомчій
господарським судам;
- позивачем не пропущений строк позовної давності, так як
позовна давність починає перебіг саме з моменту порушення прав
позивача, тобто з моменту прийняття рішення зборів комісії
уповноважених СВК “Тікич” від 22.02.2002 р.
- Указом України “Про деякі заходи щодо поліпшення умов
господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств”
( 398/2000 ) (398/2000)
встановлено, що заходи щодо безоплатної передачі в
комунальну власність житлового фонду та інших об'єктів
соціальної інфраструктури, включаючи об'єкти незавершеного
будівництва, які належать сільськогосподарським кооперативам,
приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським
підприємствам, селянським (фермерським) господарствам,
господарським товариствам, а також іншим сільськогосподарським
підприємствам, які засновано на приватній власності, із
збереженням мережі та функціонального призначення об'єктів
соціальної інфраструктури належить здійснювати за згодою
недержавних сільськогосподарських підприємств;
- статтею 41 Закону України “Про передачу об'єктів права
державної та комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
, в редакції,
яка діяла на момент прийняття оскаржуваного акту, передбачено,
що пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури,
які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами,
а щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених
за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами
цих підприємств;
- згідно з рішенням зборів уповноважених комісії по вирішенню
майнових питань будинок культури в с. Івахни передано на баланс
сільської ради, за виключенням адміністративних приміщень, які
включено в пайовий фонд і залишено на балансі господарства.
Зазначене рішення підписано від імені голови правління іншою
особою - Скригуном Г.П. , але доказів повноваження Скригуна
Г.П. , як голови комісії по вирішенню майнових питань не додано.
Отже, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов до
правильного висновку, що рішення комісії уповноважених СВК
“Тікич” від 22.02.2002 р., в частині передачі на баланс
Івахнівській сільській раді будинку культури, що знаходиться за
адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, с.Івахни,
вул. Перемоги, 3, прийняті з порушенням Закону України “Про
передачу об'єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
та Указу Президента “Про деякі заходи щодо
поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських
підприємств” ( 398/2000 ) (398/2000)
і є таким, що підлягає скасуванню.
Господарський суд апеляційної інстанції, дослідивши фактичні
обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі
доказам, доводам та запереченням сторін, прийшов до
обґрунтованого висновку про те, що так як рішення комісії
уповноважених СВК “Тікич” від 22.02.2002 р., в частині передачі
на баланс Івахнівській сільській раді будинку культури
постановлено з порушенням вимог чинного законодавства, то
позовні вимоги Івахнівської сільської ради підлягають
задоволенню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
02.06.2005 р. по справі № 16-04/2610 відповідає вимогам закону
та фактичним обставинам справи і підстав для її скасування не
вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в оскаржуваній апеляційній постанові.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу керуючого санацією сільськогосподарського
виробничого кооперативу “Тікич” В.П. Шиманського залишити без
задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.06.2005 р. по справі № 16-04/2610 залишити без змін.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Разводова С.С.