ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2006 Справа N 2-5/4673.2-06(2-19/1726-03,2-6/54-04,
2-26/9012.1-05)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г.–головуючого
Разводової С.С. (доповідач)
Катеринчук Л.Й.
розглянувши арбітражного керуючого Золотавіна О.О.
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 14.12.2005 року
у справі № 2-26/9012/1-2005 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за заявою ВАТ “Чорноморський райагрохім”
про банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора не з’явилися,
від боржника не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.09.2005 року у справі № 2-26/9012/1-2005 (суддя Проніна О.Л.)
про визнання банкрутом ВАТ “Чорноморський райагрохім“була
затверджена, укладена 07.07.2005 року між кредиторами мирова
угода, відповідно до якої у боржника виникали певні зобов’язання
щодо кредиторів в рамках ліквідаційної процедури на підставі
ст. 38, п. 5 частини 1 ст. 40 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 14.12.2005 року зазначена ухвала скасована.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду апеляційної
інстанції, арбітражний керуючий Золотавін О.О. звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.12.2005 року посилаючись на порушення
та невірне застосування норм матеріального та процесуального
права під час розгляду зазначеної справи, зокрема, ч. 1 ст. 4
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом“ ( 2343-12 ) (2343-12)
; ст. 87 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що провадження у справі про
банкрутство ВАТ “Чорноморський райагрохім” порушено 28.02.2002
року за заявою боржника. Заява боржника мотивована наявністю у
нього грошових зобов’язань перед кредиторами на загальну суму
717 104,13 грн.
01.08.2005 року до господарського суду Автономної Республіки
Крим надійшла для затвердження мирова угода між кредиторами та
ВАТ “Чорноморський райагрохім”, яка була укладена на засіданні
комітету кредиторів від 07.07.2005 року.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що у відповідності до
ч. 9 ст. 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, рішення
комітету кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього
проголосували більшість кредиторів, які були присутні на його
засіданні. На засіданні комітету кредиторів рішення про
укладення мирової угоди з боржником було прийнято одноголосно.
Частиною 1 ст. 35 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“
( 2343-12 ) (2343-12)
визначено мирову угоду як домовленість між боржником
та кредитором відносно відстрочки та (чи) розстрочки, а також
спрощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка
оформляється угодою сторін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент підписання
мирової угоди, боржником погашена заборгованість перед усіма
кредиторами, за винятком ДП “Укрбургаз“НАК “Нафтогаз України“в
особі філіалу бурового управління “Укрбургаз“; між боржником та
зазначеним кредитором 02.09.2004 року була підписана угода, щодо
прощення боргу у розмірі 87 919,95 грн.
Господарський суд Автономної Республіки Крим правильно прийшов
до висновку стосовно розуміння п. 5 ст. 40 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, яка передбачає припинення провадження у
справі про банкрутство у разі укладення мирової угодиё тому
підставно припинив провадження у справі.
Відповідно до ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення та ухвали
розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому
процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття
або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим
Кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала від
05.09.2005 року не була направлена рекомендованою
кореспонденцією до Фонду майна Автономної Республіки Крим, а
також те, що при укладенні мирової угоди 09.09.2005 року були
порушені умови плану санації боржника та змін до нього,
відповідно до якого необхідною умовою участі інвестора у
процедурі санації боржника є продаж Фондом майна Автономної
Республіки Крим пакета акцій у розмірі 76,56%, що належить
Автономній Республіці Крим. На цих умовах фондом майна був
погоджений план санації боржника та зміни до нього.
Судова колегія не погоджується з висновками суду апеляційної
інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мирова угода є
судовою процедурою банкрутства нарівні з процедурами
розпорядження майном боржника, санацією боржника та ліквідацією
банкрута, а ч. 2 ст. 35 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вказує, що мирова
угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у
справі про банкрутство.
Рішення про укладення мирової угоди було прийнято на засіданні
комітету кредиторів ВАТ “Чорноморський райагрохім” більшістю
голосів з урахуванням вимог ст.ст. 35, 37 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином укладення мирової угоди, що є самостійною судовою
процедурою банкрутства припиняє дії процедури санації боржника
та разом з тим виконання плану санації підприємства боржника,
який був розроблений з метою виконання судової процедури санації
боржника.
Щодо тверджень суду апеляційної інстанції, що судом першої
інстанції були порушені вимоги ст. 140 Державної програми
приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від
18.05.2000 року ( 1723-14 ) (1723-14)
, то слід зазначити, що відповідно до
п. 5 ст. 17 Закону ( 1723-14 ) (1723-14)
керуючий санацією має право
укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові,
трудові та інші угоди.
Згідно ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом“( 2343-12 ) (2343-12)
провадження у
справах про банкрутство регулюється насамперед цим Законом
( 2343-12 ) (2343-12)
, тобто зазначений закон є спеціальним
нормативно-правовим актом, який має пріоритет, при застосуванні
його відносно підприємства боржника перед будь-якими іншими
нормативно-правовими актами України.
Таким чином положеннями спеціального нормативно-правового акту,
який регулює провадження у справах про банкрутство, не
передбачено внесення до мирової угоди будь-яких умов стосовно
викупу інвестором пакету акцій підприємства боржника, що
належить Автономній Республіці Крим.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 14.12.2005 року скасувати,
ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.09.2005 року залишити без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу арбітражного керуючого Золотавіна О.О.
задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.12.2005 року скасувати.
Ухвалу господарського суду АР Крим від 09.09.2005 року залишити
без змін.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Судді Разводова С.С.
Катеринчук Л.Й.