ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2006 Справа N 45/422
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -
головуючого
Н.О. Волковицької
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача Ящук М.М. –дов. від 12.01.2006 року
відповідача Загра А.В. –дов. від 21.03.2006 року
прокурора Хруленко О.В.
розглянувши у відкритому Т.в.о. військового прокурора
Вінницького гарн?зону
судовому засіданні
касаційне подання
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 04.04.2006 року
у справі № 45/422 господарського суду міста Києва
за позовом Військового прокурора Вінницького
гарнізону в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної
компанії з експорту та імпорту продукції
і послуг військового призначення
“Укрспецекспорт” Державне
зовнішньоторговельне та інвестиційне
підприємство “Промоборонекспорт”
Про стягнення 31194,66 грн.
В С Т А Н О В И В:
Військовий прокурор Вінницького гарнізону в інтересах держави в
особі Міністерства оборони України звернувся до господарського
суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної
компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового
призначення “Укрспецекспорт” Державне зовнішньоторговельне та
інвестиційне підприємство “Промоборонекспорт” про стягнення з
останнього 149965,01 грн. В порядку статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор заявою про
зменшення позовних вимог від 26.09.2005 року № 1652 зменшив суму
позовних вимог та просив суд стягнути 31194,66 грн. пені за
несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором
комісії від 29.03.2002 року № 41/02/РОЕ-30/18-2002.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.12.2005 року
(суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року (судді:
Дзюбко П. О. –головуючий, Пантелієнко В.О., Алданова С.О.),
позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь
Міністерства оборони України 244,28 грн. В задоволенні решті
вимог відмовлено. Стягнуто з Міністерства оборони України в
доход Державного бюджету України 1497,25 грн. державного мита,
на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”
117,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. Стягнуто з відповідача в доход Державного
бюджету України 2,40 грн. державного мита, на користь Державного
підприємства “Судовий інформаційний центр” 0,19 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, в частині розподілу та
стягнення судових витрат, Т.в.о. військового прокурора
Вінницького гарнізону звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційним поданням на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 04.04.2006 року у даній
справі, в якому просить скасувати частково вказану постанову і
прийняти нове рішення, яким звільнити позивача від сплати
державного мита, судові витрати покласти на відповідача,
мотивуючи його доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права, а саме: частини 4 статті 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, частини 30 статті 4
Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
Зокрема прокурор в касаційному поданні наголошує на тому, що
провадження у справі порушено за заявою прокурора, тому суд при
вирішенні питання про розподіл судових витрат повинен звільнити
позивача від сплати державного мита, а не розподіляти його між
позивачем та відповідачем пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивач відзив на касаційне подання не надав.
Відповідач надав відзивів на касаційне подання в якому заперечує
викладені в ньому доводи та просить залишити його без
задоволення, а судові рішення –без змін, посилаючись на їх
відповідність нормам матеріального та процесуального права. В
судовому засіданні представник відповідача заперечив, щодо
покладення на останнього судових витрат, в решті вимог
касаційного подання не заперечував.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення прокурора,
представників сторін, присутніх у судовому засіданні,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає
за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого
господарського суду та постанови апеляційного господарського
суду.
Як вбачається з матеріалів справи провадження у справі порушено
за заявою Військового прокурора Вінницького гарнізону в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних
заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов
господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків,
встановлених законодавством.
Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”
( 7-93 ) (7-93)
встановлені пільги щодо сплати державного мита,
зокрема, від сплати державного мита звільняються Генеральна
прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони
звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян
і держави (пункт 30 статті 4 Декрету).
Згідно із частиною 3 статті 49 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито, від сплати якого
позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з
відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених
вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Отже, виходячи зі змісту вказаної норми, задовольняючи позовні
вимоги частково у справі, провадження в якій порушено за заявою
прокурора, державне мито стягується до державного бюджету
України з відповідача виходячи з розміру задоволених вимог, якщо
відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Господарськими судами наведене при розгляді справи не враховано
вказані норм законодавства в оскарженій частині судових рішень
до спірних правовідносин не застосовано, що призвело до
порушення норм матеріального права.
Беручи до уваги викладене, судові рішення в частині стягнення з
Міністерства оборони України 1497,25 грн. державного мита
підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Т.в.о. військового прокурора Вінницького
гарнізону задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.04.2006 року у справі № 45/422 господарського суду міста
Києва скасувати в частині стягнення з Міністерства оборони
України 1497,25 грн. державного мита.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач