ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2006 Справа N 43/951
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. –головуючого, Козир Т.П. , Кота О.В., розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційні скарги Малого приватного
підприємства “МДЄ” та Товариства з обмеженою відповідальністю
“Євроінформ” на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.02.2006 р. та рішення господарського суду міста
Києва від 26.11.2004 р. у справі № 43/951 за позовом Товариства
з обмеженою відповідальністю “Велта-Омега” до Малого приватного
підприємства “МДЄ”
про стягнення 69182,99 грн.,
за участю представників сторін:
від скаржника (відповідача): Биструшкін О.С., дов. № 16-01 від
07.07.2005 р.;
від скаржника: Биструшкін О.С., дов. № 21/01 від 21.01.2005 р.;
від позивача: не з’явилися.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Велта-Омега” (далі -
ТОВ “Велта-Омега”) звернулось до господарського суду міста Києва
із позовною заявою до Малого приватного підприємства “МДЄ” (далі
–МПП “МДЄ”) про стягнення 69182,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови
договору оренди нежилого приміщення № С-17 від 09.07.2003 р., у
зв’язку з чим виникла заборгованість по орендних платежах на
загальну суму 55495,37 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2004 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.02.2006 р. у справі № 43/951 за
позовом ТОВ “Велта-Омега” до Малого приватного підприємства
“МДЄ” про стягнення 69182,99 грн., позовні вимоги задоволено
частково.
Розірвано договір оренди нежилого приміщення № С-17 від
09.07.2003 р., укладеного між ТОВ “Юридична фірма
“Правозахисник” та МПП “МДЄ”, виселено відповідача з нежилих
приміщень, що були предметом розірваного договору.
Виселено будь-яких інших фізичних та/чи/або юридичних осіб, які
могли займати нежилі приміщення, що були предметами розірваного
господарським судом договору.
З відповідача на користь позивача стягнуто 55 495,37 грн.
основного боргу, 2731,33 грн. пені, 559,02 грн. 3 % річних,
587,86 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
У поданій касаційній скарзі МПП “МДЄ” просить скасувати рішення
господарського суду міста Києва від 26.11.2004 р., постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. та
прийняти нове рішення у справі № 43/951, яким відмовити ТОВ
“Велта-Омега” в задоволені позову.
Скарга мотивована тим, що рішення та постанова у справі № 43/951
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою
відповідальністю “Євроінформ” (далі-
ТОВ “Євроінформ”) посилається на те, що прийняті рішення та
постанова стосуються їх прав та обов’язків як особи, якої не
було залучено до участі у справі, та просить суд касаційної
інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від
26.11.2004 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.02.2006 р., а справу № 43/951
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скарга мотивована тим, що рішення та постанова у справі № 43/951
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального
права, зокрема, ст.ст. 43, 22, 56, 63, 84, 87 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 203, 210,
657, 658, 697, ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
Відзив на касаційні скарги від позивача до суду не надходили.
У відповідності до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
13 та
20.06.2006 року в судових засіданнях оголошувались відкладення
розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ “Юридична фірма
“Правозахисник” передало, а МПП “МДЄ” прийняло у строкове платне
користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Г.Сковороди, 1 літ. “Б” та літ. “А”, загальною площею
498 кв. м. на строк до 31.04.2008 р. відповідно до укладеної
додаткової угоди № 2 від 01.12.2003 р. до договору оренди
нежилого приміщення № С-17 від 09.04.2003 р.
Згідно з договором купівлі-продажу від 01.03.2004 р. ТОВ “Велта-
Омега” придбало у громадянки Ванецьянц А.Ю. у власність майновий
комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Г.Сковороди, 1, загальною площею 2895,8 кв. м. При цьому
право власності на нерухоме майно перейшло до позивача з моменту
його державної реєстрації, тобто 10.03.2004 р.
Судами також встановлено, що позивач листами № 02/03-Б від
16.03.2004 р., № 14/04-Б від 20.04.2004 р., повідомив
відповідача, що підтверджує права наймодавця по відношенню до
МПП “МДЄ” і просив відповідача сплачувати орендні платежі на
розрахунковий рахунок № 26000301 в Міжнародному комерційному
банку.
Відповідно до ст. 770 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі зміни
власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять
права та обов’язки наймодавця.
Відповідно до ст. 757 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором найму
(оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати
наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Право
на передачу майна в найм, як визначено ст. 761 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, має власник речі або особа, якій належить майнові
права.
Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що при переході
до позивача права власності на майновий комплекс, він приймає на
себе усі права та обов’язки Орендодавця за договором № С-17 від
09.07.2003 р. в тому числі право на отримання орендної плати
відповідно до п. п. 5.2 Договору.
За період з 10.04.2004 р. по 09.11.2004 р. відповідач не сплатив
орендні платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість на
загальну суму 55 495,37 грн.,
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли
обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до частин 1, 5 ст.
762 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за користування майном з наймача
справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму,
плата за користування майном вноситься щомісячно. Пунктом 5.2
договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується за
кожен місяць оренди не пізніше 10 числа поточного місяця, а
пунктом 6.2.2 договору зобов’язано орендаря своєчасно
здійснювати орендні платежі.
Додатком № 5 від 01.12.2003 р. до договору оренди № С-17 від
09.07.2003 р. передбачено, що в період з 01.03.2004 р. по
31.07.2008 р. орендна плата за місяць становить 7966,01 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник,
який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу
кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати
повернення речі, якщо наймач не вносить плати за користування
річчю протягом трьох місяців підряд.
Підпунктом 9.1 договору визначено, що він може бути розірваний
достроково виключно за рішенням господарського суду у разі
систематичного невиконання сторонами своїх обов’язків, а також з
інших підстав, передбачених законодавством України.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог ТОВ
“Велта-Омега” щодо розірвання договору оренди № С-17 від
09.07.2003 р., виселення МПП “МДЄ” із орендних приміщень та
стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі з
нарахуванням пені та 3 % річних.
Також місцевим судом встановлено, що відповідачем передано
частину орендованого приміщення в піднайм (суборенду).
Статтею 774 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
що строк дії договору піднайму не може перевищувати строку
договору найму. Отже, припинення дії Договору шляхом його
розірвання позбавляє відповідача права подальшого використання
орендованих приміщень, що тягне автоматичне припинення будь-яких
договорів піднайму (суборенди), укладених відповідачем з третіми
особами. Наслідком чого, являється негайне повернення
суборендаторами орендованих приміщень.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно виселено будь-
яких інших фізичних та/чи/або юридичних осіб, які могли займати
нежилі приміщення.
Посилання скаржника на те, що при прийнятті оскаржуваного
рішення та постанови судами першої та апеляційної інстанції
порушено норми матеріального та процесуального спростовуються
вищевикладеним і не можуть бути підставою для скасування судових
актів у справі, а тому рішення господарського суду міста Києва
від 26.11.2004 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.02.2006 р. слід залишити без змін,
так як вони ухвалені при повному з'ясуванні судами всіх обставин
справи та при вірному правозастосуванні. Інші твердження
скаржника судом не прийнято до уваги, оскільки вони
необґрунтовані та безпідставні.
Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про
необхідність часткового задоволення позову є обґрунтованим,
відповідає законодавству та встановленим обставинам справи.
За таких обставин касаційні скарги Малого приватного
підприємства “МДЄ” та Товариства з обмеженою відповідальністю
“Євроінформ” слід залишити без задоволення, а рішення
господарського суду міста Києва від 26.11.2004 р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. у
справі № 43/951 –без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.02.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від
26.11.2004 р. у справі № 43/951 залишити без змін, а касаційні
скарги Малого приватного підприємства “МДЄ” та Товариства з
обмеженою відповідальністю “Євроінформ” –без задоволення.
Головуючий суддя О. Шульга
Суддя Т. Козир
Суддя О. Кот