ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2006 Справа N 24/643
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого,
судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за
участю представників відповідачів Л. Янкевич (дов. від 10.01.06)
та О. Чернеги (дов. від 30.08.05), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу підприємства Всеукраїнської
організації інвалідів Союз організацій інвалідів України
“Армакс” на постанову від 28.03.2006 року Київського
апеляційного господарського суду у справі № 24/643 за позовом
підприємства Всеукраїнської організації інвалідів Союз
організацій інвалідів України “Армакс” до відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
“Рівнегаз” і Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України”
про витребування майна з чужого незаконного володіння на суму
6 797 179 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року підприємство Всеукраїнської організації
інвалідів Союз організацій інвалідів України “Армакс” звернулося
до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
“Рівнегаз” і Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України” про витребування з чужого незаконного володіння газу
природного на суму 6 797 179 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на розподіл цього
газу Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” та
невиконання акціонерним товариством умов договору від 3.11.1997
року, на припинення дії цього договору, а також на уступку права
вимоги на підставі договору від 2.08.2005 року.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації
“Рівнегаз” проти позову заперечує, посилаючись на відсутність
доказів поставки газу, відсутність предмету віндикаційного
позову, позовну давність.
В ході вирішення спору, позивач уточнив вимоги позову і просив
суд зобов’язати відкрите акціонерне товариство по газопостачанню
та газифікації “Рівнегаз” повернути позивачу 16 418 309 м3
природного газу та визнати ціну позову в розмірі 6 797 179 грн.
і відмовився від позову в частині вимог до Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”.
Рішенням від 30.12.2005 року господарський м. Києва (суддя
В.Смілянець) позов задоволено з тих мотивів, що відкрите
акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації “Рівнегаз”
на підставі договору комісії від 3.11.1997 року зберігає
природний газ в обсязі 16 418 309 м3; наявність боргу
встановлена при розгляді справі № 30/323; борг визнаний
відповідачем, про що свідчить лист від 11.06.1998 року № 1329 та
підтверджується актом від 11.06.1998 року звірки взаємних
розрахунків; припиненням договору комісії; договором уступки
вимоги.
Постановою від 28.03.2006 року Київського апеляційного
господарського суду рішення скасовано і в позові відмовлено.
Водночас в частині вимог до Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” провадження у справі було припинено.
Постанова мотивована не підписанням рішення суддею, відмовою від
позову в частині вимог стосовно одного з відповідачів та
недоведеністю вимог стосовно іншого.
Підприємство Всеукраїнської організації інвалідів Союз
організацій інвалідів України “Армакс” просить постанову
скасувати з підстав неправильного застосування судом статті 50
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, статей 71, 257
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, частини 2
пунктів 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 32, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та залишити в силі
рішення.
Відкрите акціонерне товариство “Рівнегаз” і Національна
акціонерна компанія “Нафтогаз України” проти доводів касаційної
скарги заперечують і в її задоволенні просять відмовити.
Сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового
засідання, проте представник позивача в судове засідання не
з’явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 3.11.1997 року дочірнє
підприємство Трест “Укрсибнафтогазбудкомплект” та відкрите
акціонерне товариство “Рівнегаз” уклали договір комісії за
№ 1-03-97, відповідно до умов якого комітент зобов’язався подати
50 млн. м3 природного газу для потреб комунально-побутових
споживачів, бюджетних організацій та населення, а комісіонер
зобов’язався за дорученням комітента та за його вказівками
здійснити в інтересах останнього від свого імені одну або
декілька угод з продажу газу.
На підставі договору від 2.08.2005 року товариство з обмеженою
відповідальністю Трест “Укрсібнафтагазбуд”, як правонаступник
дочірнього підприємства Трест “Укрсібнафтогазбудкомплект”,
уступило позивачу право вимоги за договором комісії.
Відповідно до пункту 3.2. договору комісії контрагенти
встановили, що прийняття газу оформляється актами, складеними на
підставі показників вимірювальних приладів з подальшим
підтвердженням об’ємів поставок реєстрами реалізації газу, які
затверджуються Держнафтогазпромом.
Таких актів прийому-передачі природного газу позивач суду не
надав.
Водночас, апеляційний господарський суд не визнав належними і
допустимими доказами лист від 11.06.1998 року та акт від
11.06.1998 року звірки взаємних розрахунків, оскільки ці
документи не вказують на договір комісії від 3.11.1997року.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Всупереч вказаним статтям, позивач не надав господарському суду
доказів, які підтверджують позовні вимоги та наявності в діях
(бездіяльності) відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” складу цивільного
правопорушення як підстави відповідальності.
Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що
їх не було встановлено або відхилено рішенням суду, як і не має
права вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів також враховано, що трест
“Укрсібнафтагазбудкомплект”, правонаступником якого є трест
“Укрсібнафтагазбуд”, звернувся у 2002 році до господарського
суду з позовом до відповідачів про стягнення 7 103 432 грн. з
підстав невиконання договору комісії і постановою від 3.04.2003
року Львівського апеляційного господарського суду у справі
№ 30/323 в позові відмовлено в мотивів недоведеності вимог.
Зазначене свідчить про недійсність вимоги, яку первісний
кредитор у зобов’язанні передав новому кредитору.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені апеляційним господарським судом на
підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів,
висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 28.03.2006 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 24/643 залишити без змін, а
касаційну скаргу підприємства Всеукраїнської організації
інвалідів Союз організацій інвалідів України “Армакс” без
задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій