ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2006 Справа N 06-04/1087
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. , Самусенко С.С.,
розглянувши матеріали Виробничо-торгівельної фірми “Сяйво“
касаційної скарги
на постанову від 03.11.2005 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі № 06-04/1087
за позовом Виробничо-торгівельної фірми “Сяйво“”
до Комерційно-виробничої фірми “Байс”
Про стягнення 503 380, 33 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача –Жвавий Д.М.,
- відповідача –не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 24.06.2004 господарського суду Черкаської області у
справі № 04/1087 позов задоволено в по вному обсязі. Стягнуто з
КВФ “Байс” на користь ВТФ “Сяйво” 503380,33 грн. збитків, 1818
грн. судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем нанесені збитки
позивачу, а орендар має право на відшкодування збитків,
нанесених йому в результаті зайняття його сільгоспугідь.
Постановою від 22.09.2004 Київського міжобласного апеляційного
го сподарського суду у справі № 04/1087 рішення від 24.06.2004
господарського суду Черкаської області у цій справі скасовано та
прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з ВТФ
“Сяйво” на користь КВФ “Байс” 850,00 грн. судових витрат за
подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2005
року у справі № 04/1087 касаційна скарга виробничо-торговельної
фірми “Сяйно” на постанову від 22.09.2004 Київського
міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 04/1087
задоволена частково.
Постанова від 22.09.2004 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 04/1087 та рішення господарського
суду Черкаської області від 24.06.2004 скасовані. Справу
передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської
області.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.07.2005
року у справі № 06-04/1087 (суддя Анісімов І.А.) позовні вимоги
задоволено частково. Стягнуто з КВФ “Байс” м. Умань Черкаської
області 199104,64 грн. збитків, 1700 грн. –витрат по сплаті
держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ. В задоволенні решти позову
304275,69 грн. провадження у справі припинено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 03.11.2005 року у справі № 06-04/1087 (склад суду:
головуючий Сергійчук О.А., Агрикова О.В., Швець В.О.) апеляційна
скарга Комерційно-виробничої фірми “Байс” на рішення
господарського суду Черкаської області від 18.07.2005 р. по
справі № 06-04/1087 задоволена частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 18.07.2005 р.
по справі № 06-04/1087 скасовано частково.
Прийнято нове рішення, яким в позові Виробничо-торгівельної
фірми “Сяйво” в частині стягнення з Комерційно-виробничої фірми
“Байс” 199104,64 грн. збитків відмовлено.
В частині стягнення 304 75,69 грн. провадження у справі
припинено.
Виробнича торгівельна фірма “Сяйво” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій ставить
питання про скасування постанови Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 03.09.2005 у справі
№ 06-04/1087, залишення без змін рішення господарського суду
Черкаської області від 18.07.2005.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційною інстанцією
неправильно застосовані норми матеріального права, а саме норми
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки фактичні відносини між сторонами
виникли і продовжувалися до початку 2004 року, коли вступили в
дію ЦК та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, представника касатора, (відповідач
правом сторони у судовому засіданні не скористався), перевіривши
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга ВТФ “Сяйво” підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи в позові ВТФ “Сяйво” апеляційна інстанція вважала,
що позивачем не доведено і не підтверджено належними та
допустимими доказами нанесення йому збитків з боку ВКФ “Байс”.
Висновки господарського суду з цього питання не взято
апеляційною інстанцією до уваги.
Як зазначає в постанові апеляційна інстанція відповідно зі
ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при обрахуванні розміру збитків
мають враховуватись тільки точні дані, які безспірно
підтверджують реальну шкоду, нанесену неправомірними діями
відповідача.
Розрахунки позивача про нанесення шкоди, вважає апеляційна
інстанція, до уваги братися не повинні, оскільки позивачем не
доведено та не підтверджене належними доказами обставини на
підставі яких зроблено розрахунок збитків, а саме: наявність у
ВТФ “Байс” на час самовільного захвату КВФ “Байс” полів зайнятих
саме: багаторічними травами на площі 126 га, ячменем на площі
129 га, кукурудзою на площі 101 га та 43 валок насіння люцерни.
Крім того, ВТФ “Сяйво” не вказано чи вживалися ним заходи (і які
саме) для недопущення збитків чи зменшення їх розміру.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів вважає
такий висновок не обґрунтованим нормами матеріального права.
Місцевим господарським судом встановлено, що самовільне зайняття
земельних ділянок позивача КВФ “Байт” підтверджується постановою
службової особи - Уманською районного відділу земельних ресурсів
Про накладання штрафу за порушення земельного законодавства”
№ 17 від 04.07.2003 р., актами від 3 та 5.05.2003 року
складеними позивачем за участю сільського голови с. Пугачівка,
довідкою від 11.09.2003 року № 764 та довідкою від 06.07.2005
Року № 1169/01-8 Уманського районного відділу земельних
ресурсів.
У довідці від 06.07.2005 року вказано, що у 2000році у книзі
записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв)
Пугачівської сільської ради Уманського району Черкаської області
зареєстровано 325 договорів оренди між ВТФ “Сяйво” та
громадянами власниками сертифікатів на земельну частку (пай)
терміном на 5 років.
28.06.2003 року на директора КВФ “Байс” Кисіль А.І. складено
протокол про самовільне зайняття земельної ділянки площею 352,8
га розпайованих земель в полях № 4.5.6 на території Пугачівської
сільської ради.
Стосовно правовідносин щодо самовільного зайняття земельної
ділянки, відповідачем передбачені спеціальні норми Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
. При конкуренції норм спеціального
та загального законів повинен застосовуватись спеціальний закон.
Вищим господарським судом України в постанові від 19.04.2005
вказано які норми Земельного кодексу не були застосовані судами.
Згідно до ст. 156 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
власникам землі та
землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок,
неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної
ділянки, тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь.
Саме внаслідок незаконного заволодіння КВФ “Байс” 322,8 га
сільськогосподарських угідь, такі угіддя тимчасово вибули з
володіння позивача та не використовувались ним для вирощування
сільськогосподарських культур. Розмір неодержаних доходів, що
являється збитками для ВТФ “Сяйво” визначений у порядку,
передбаченому земельним законодавством, зокрема Порядком
визначення та відшкодування власникам землі та землекористувачам
збитків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
19.04.1993 № 284 ( 284-93-п ) (284-93-п)
.
Розпорядженням голови Уманської райдержадміністрації створена
комісія у відповідності до п. 2 вказаного Порядку ( 284-93-п ) (284-93-п)
,
яка актами від 22.06.2005 та від 8.07.2005 визначила розмір
збитків –недоотриманих доходів в розмірі 199104 грн. 64 коп.
Застосована комісією методика розрахунків відповідає чинному
законодавству та не спростована відповідачем.
В оскаржуваній постанові Київський міжобласний апеляційний суд
правильно послався на норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
- ст. 22 та
норми ГК України ( 436-15 ) (436-15)
ст. 225 ч. 1, але помилково вважає,
що підлягає відшкодуванню реальна шкода і не бере до уваги
відшкодування упущеної вигоди, доходи, які могла би особа
одержати, якби її право не було порушено.
Відповідно до ст. 156 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
та ст. 27 Закону
України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
06.10.1998 року № 161-ХІV
з змінами та доповненнями, орендареві забезпечується захист його
прав на орендовану земельну ділянку на рівні із захистом прав
власності на земельну ділянку відповідно до 3акону ( 161-14 ) (161-14)
.
Орендар має право на відшкодування збитків нанесених йому в
результаті зайняття його сільгоспугідь.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода,
завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи а також
шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,
яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тому посилання
апеляційної інстанції у даному випадку на ст. 54 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме, що позивачем
доводиться факт невиконання зобов’язання, наявність збитків, а
також причинний зв’язок, є помилкою.
З врахуванням викладеного, прийнята постанова від 03.11.2005 р.
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
підлягає скасуванню, а рішення від 18.07.2005 р. господарського
суду Черкаської області у справі № 06-04/1087, як прийняте з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виробничо-торгівельної фірми “Сяйво” на
постанову від 03.11.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 06-04/1087 задовольнити.
Постанову від 03.11.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 06-04/1087 скасувати. Рішення
господарського суду Черкаської області від 18.07.2005 року
залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
С. Самусенко