19/297А Про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК зі справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 04.07.2006 Прийняття

Постановою господарського суду Донецької області від 23.01.2006 (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2006 (колегія суддів у складі: Запорощенко М.Д. –головуючий, судді Волков Р.В. і Москальова І.В.), позов задоволено: оспорюване рішення скасовано; відшкодовано за рахунок державного бюджету України судові витрати ВАТ "Пролетарська залізниця" в сумі 3, 40 грн. У прийнятті зазначених судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що факт зайняття ВАТ "Пролетарська залізниця" монопольного становища територіальним відділенням АМК не доведено, а оспорюване рішення прийнято названим відділенням за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить оскаржувані постанову та ухвалу попередніх судових інстанцій скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаргу мотивовано прийняттям зазначених судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 12, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон), приписів Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (z0317-02) (далі –Методика), положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 29.03.2004 № 20-р, прийнятим за результатами розгляду заяви ДВП "Укрпромводчормет" від 29.12.2003 № У-129/2003з про відмову відкритого акціонерного товариства "Пролетарське вантажно-транспортне управління" (далі –ВАТ "Пролетарське ВТУ") укласти договір на транспортне обслуговування, розпочато розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 01-26-18/2004 у зв'язку з наявністю у бездіяльності ВАТ "Пролетарське ВТУ", що полягає у невідновленні стрілочного переводу № 2, призначеного для обслуговування ДВП "Укрпромводчормет", ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та визначеного пунктом 1 статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом бездіяльності суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- відповідно до оспорюваного рішення територіального відділення АМК:

визнано, що група пов'язаних між собою відносинами контролю суб'єктів господарювання у складі ВАТ "Пролетарське ВТУ" (з 01.06.2004 –ВАТ "Пролетарська залізниця") та ТОВ "Вантажно-транспортне управління "Пролетарське" (далі –ТОВ "ВТУ "Пролетарське") у 2003 році та січні-квітні 2004 року займало монопольне становище на ринку подачі і забирання вагонів у межах території міст Донецька та Макіївки, що обслуговується дільницею власних залізничних під'їзних колій, яка примикає до станції Чумакове Донецької залізниці;

визнано бездіяльність ВАТ "Пролетарське ВТУ", що полягає у невідновленні розукомплектованого стрілочного переводу, призначеного для обслуговування ДВП "Укрпромводчормет", що перешкоджає укладенню відповідного договору з подальшим наданням ДВП "Укрпромводчормет" своєчасних та якісних послуг з подачі-забирання вагонів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим та визначеним згаданими нормами Закону;

ВАТ "Пролетарська залізниця" зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом відновлення розукомплектованого стрілочного переводу, призначеного для обслуговування ДВП "Укрпромводчормет", про що повідомити територіальне відділення АМК у двомісячний строк з дня отримання рішення;

на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону на ВАТ "Пролетарська залізниця" накладено штраф у сумі 10 000 грн.;

- ВАТ "Пролетарська залізниця" зареєстроване 01.05.2004 шляхом перереєстрації з ВАТ "Пролетарське ВТУ" і є правонаступником останнього;

- за заявою Донецької залізниці 22.11.2002 господарським судом Донецької області порушено справу про банкрутство ВАТ "Пролетарське ВТУ" внаслідок його фінансової неспроможності;

- ухвалою названого суду від 14.01.2004 введено процедуру санації строком на 6 місяців до 14.07.2004; ухвалою від 26.04.2004 затверджено план санації, а її строк продовжено до 14.07.2005;

- постановою того ж суду від 04.02.2005 боржника –ВАТ "Пролетарське ВТУ", якого замінено на ВАТ "Пролетарська залізниця", визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру;

- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2005 згадану постанову місцевого господарського суду від 04.02.2005 скасовано;

- постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2005 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2005 скасовано, а постанову господарського суду Донецької області від 04.02.2005 зі справи № 32/21Б про визнання ВАТ "Пролетарська залізниця" банкрутом залишено без змін;

- за результатами розгляду заяви ДВП "Укрпромводчормет" від 29.12.2003 № У-129/2003з щодо відмови ВАТ "Пролетарське ВТУ" в укладенні договору на транспортне обслуговування без попереднього укладення договору оренди під'їзних залізничних колій, що знаходяться у користуванні названого підприємства, адміністративна колегія територіального відділення АМК листом від 06.02.2004 № 0138/291 рекомендувала ВАТ "Пролетарське ВТУ" (в порядку статті 46 Закону):

здійснити заходи, спрямовані на запобігання порушенню законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченому пунктом 2 статті 50 та визначеному пунктом 4 статті 2, статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом обмеження виробництва, що може завдати шкоди покупцям, для чого вжити заходів щодо недопущення демонтажу залізничної колії від станції об'єднана до тупикового упору маневрового району № 2;

припинити дії щодо обумовлення укладення договору на транспортне обслуговування ДВП "Укрпромводчормет" прийняттям останнім додаткових зобов'язань стосовно укладення договору оренди ділянки залізничної під'їзної колії, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та визначеного пунктом 3 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються предмету договору;

- ВАТ "Пролетарське ВТУ" листом від 19.02.2004 повідомило територіальне відділення АМК про те, що погоджується укласти з ДВП "Укрпромводчормет" договір на транспортне обслуговування. Однак згідно з актом обстеження навантажувально-розвантажувальних фронтів від 16.02.2004 на стрілковому переводі № 2 відсутні: контррельс з вкладишами та болтами, накладки Р-50 (2 шт.) та стикові болти (6 шт.). Зазначені матеріали верхньої будівлі залізничного шляху були зняті та викрадені невідомими особами, про що ВАТ "Пролетарське ВТУ" подало заяву до Гірницького РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області. У зв'язку з тим, що ДВП "Укрпромводчормет" з червня 2001 року не відшкодувало витрати на утримання залізничного шляху, ВАТ "Пролетарське ВТУ" не має вільних коштів на відновлення стрілкового переводу № 2, а від його пропозиції ДВП "Укрпромводчормет" взяти участь у відновленні стрілкового переводу останнє відмовилося. За таких умов ВАТ "Пролетарське ВТУ", на його думку, не може гарантувати своєчасне та якісне обслуговування;

- територіальним відділенням АМК здійснено аналіз становища суб'єктів господарювання на ринку подачі-забирання вагонів у межах залізничних під'їзних колій, що примикають до станції Чумакове Донецької залізниці;

- об'єктами аналізу, як зазначено названим відділенням, були: суб'єкти господарювання, які у 2003 році та січні-квітні 2004 року надавали послуги з подачі-забирання вагонів у межах залізничних колій, що примикають до станції Чумакове; послуги з подачі-забирання в межах залізничних під'їзних колій, що прилягають до цієї станції;

- за результатами відповідного дослідження територіальним відділенням АМК встановлено, що:

ВАТ "Пролетарське ВТУ" надає своїм контрагентам послуги з подачі-забирання вагонів у межах власних та орендованих під'їзних колій, які примикають до станції Чумакове та експлуатуються з використанням власних і орендованих локомотивів. Споживчими властивостями таких послуг є подача вагонів зі станції Чумакове до вантажних фронтів споживачів, розставляння вагонів на місця, вивантаження або навантаження, забирання вантажів з під'їзної колії до станції з використанням локомотивів ВАТ "Пролетарське ВТУ". Географічні межі ринку подачі-забирання вагонів визначені територією міст Донецька та Макіївки, що обслуговуються залізничними під'їзними коліями, які примикають до станції Чумакове. Протягом 2003 року та січня-квітня 2004 року у ВАТ "Пролетарське ВТУ" були відсутні конкуренти на ринку подачі-забирання вагонів залізничними під'їзними коліями в межах території м. Донецька, що ними обслуговуються. Водночас для здійснення розрахунків з окремими контрагентами за надані їм транспортні послуги як агента ВАТ "Пролетарське ВТУ" залучено ТОВ "ВТУ "Пролетарське", яке на підставі агентської угоди від 30.07.2002 виконувало агентські функції з організації транспортного обслуговування третіх осіб;

за даними, отриманими від сторін, фактично протягом 2003 року та січня-квітня 2004 року послуги з подачі-забирання вагонів у межах залізничних під'їзних колій, що примикають до станції Чумакове, надавала лише група пов'язаних між собою відносинами контролю суб'єктів господарювання у складі ВАТ "Пролетарське ВТУ" (з 01.06.2004 –ВАТ "Пролетарська залізниця") та ТОВ "ВТУ "Пролетарське", тому частка зазначеної групи суб'єктів господарювання на досліджуваному ринку у зазначений період становила 100%. У розгляді справи № 01-26-18/2004 ВАТ "Пролетарське ВТУ" не довело, що зазнавало значної конкуренції у період, визначений часовими межами досліджуваного ринку;

- при вивченні ринку послуг з подачі-забирання вагонів територіальним відділенням АМК всупереч положенням пункту 4.1 Методики (z0317-02) не наведено переліку основних продавців (постачальників, виробників), які також надають чи могли б надавати аналогічний товар (послуги). Зокрема, не вивчалася можливість надання у визначений період часу та на визначеній території аналогічного товару (послуг) Донецькою залізницею, яка є природним монополістом та у складі якої перебуває станція Чумакове;

- у здійсненому територіальним відділенням АМК аналізі не відображено фактичних даних щодо вивчення цим відділенням:

питання про власника під'їзних колій, призначених для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств-споживачів (у тому числі ДВП "Укрпромводчормет") у взаємодії із залізничним транспортом загального користування;

питання про довжину залізничних колій, що є у власності ВАТ "Пролетарське ВТУ", і чи взагалі назване товариство є власником колій, які примикають до станції Чумакове;

технологічних зв'язків між виробниками товару (послуг) і споживачами;

можливості переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які, за припущенням, географічно входять до одного ринку, зокрема, можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні;

рівень витрат з урахуванням особливостей надання товару в розрізі можливих продавців цього товару;

рівень цін на певні товари (послуги) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозицій товару (товарної групи) між цими територіями;

- у матеріалах конкурентної справи є лист Донецької залізниці від 12.06.2001 № 02/2249, надісланий нею на адресу ДВП "Укрпромводчормет", яким повідомляється, що рішенням арбітражного суду Донецької області від 31.05.2001 зі справи № 14/166пд ДВП "Укрпромводчормет" з 01.07.2001 виключено з числа контрагентів ВАТ "Пролетарське ВТУ" за договором на експлуатацію його залізничної під'їзної колії. Проте у конкурентній справі відсутня постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2001 зі справи № 10-13/01п/д, якою задоволено апеляційну скаргу ВАТ "Пролетарське ВТУ", а рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2001 скасовано, у зв'язку з чим ДВП "Укрпромводчормет" може отримувати (як отримувало й раніше) послуги з подачі-забирання вагонів від Донецької залізниці;

- територіальним відділенням АМК недостатньо вивчено коло потенційних конкурентів ВАТ "Пролетарське ВТУ", які: мають відповідні матеріальну-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують такі можливості; виготовляють товар (послуги), що входить до товарних меж ринку, але не реалізують їх на цьому ринку;

- територіальним відділенням АМК не зазначено, чому дослідження ринку здійснювалося ним саме за період: 2003 рік та січень-квітень 2004 року; водночас це дослідження не містить вивчення питання про зайняття ВАТ "Пролетарське ВТУ" монопольного (домінуючого) становища на ринку у будь-які попередній чи наступний (стосовно зазначеного) періоди часу;

- у матеріалах конкурентної справи немає достатніх доказів того, що протягом 2003 року та січня-квітня 2004 року послуги з подачі-забирання вагонів у межах залізничних під'їзних колій, що примикають до станції Чумакове, надавала тільки група пов'язаних між собою відносинами контролю суб'єктів господарювання у складі ВАТ "Пролетарське ВТУ" та ТОВ " ВТУ "Пролетарське"; відсутня й агентська угода від 30.07.2002, яка, за твердженням територіального відділення АМК, укладалася між цими підприємствами. ТОВ " ВТУ "Пролетарське" до участі у конкурентній справі не залучалося;

- з матеріалів конкурентної справи вбачається, що переддоговірний спір між ВАТ "Пролетарське ВТУ" та ДВП "Укрпромводчормет" передано на вирішення господарському суду Донецької області, "в провадженні якого знаходиться". У договорі між цими підприємствами від 11.06.2001 № 3/40/03-01-107д, що діяв раніше, утримання стрілкового переводу було врегульовано. Дія цього договору припинилася 11.06.2002, однак ДВП "Укрпромводчормет" продовжує свою роботу з використанням залізничних шляхів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, зокрема, якщо на цьому ринку немає жодного конкурента.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке тягне за собою відповідальність, встановлену законом (пункт 2 статті 50, стаття 51 Закону).

Розроблена відповідно до статті 12 Закону Методика (z0317-02) встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках. Згідно з пунктом 1.2 Методики (z0317-02) об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг. Пунктом 2.1 Методики (z0317-02) передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Відповідної правової позиції дотримується й Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 13.09.2005 № 39/225.

За приписами пунктів 4.1, 4.4, 6.1 Методики (z0317-02) :

перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи);

перелік основних продавців (постачальників, вироб ників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб'єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території;

територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позов з даної справи, попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що територіальним відділенням АМК у прийнятті оспорюваного рішення:

- недостатньо вивчено становище ВАТ "Пролетарське ВТУ" на ринку подачі-збирання вагонів;

- не вивчено надання чи можливість надання аналогічного товару (послуг) іншими продавцями, в тому числі потенційними конкурентами названого товариства;

- необґрунтовано звужено географічні межі відповідного ринку;

- не підтверджено належними доказами існування групи пов'язаних між собою відносинами контролю групи суб'єктів господарювання у складі ВАТ "Пролетарське ВТУ" (згодом ВАТ "Пролетарська залізниця") і ТОВ "ВТУ "Пролетарське";

- у зв'язку з викладеним оспорюване рішення не є доведеним у частині визнання зазначеної групи суб'єктів господарювання такою, що займає монопольне становище на ринку подачі й забирання вагонів у визначених територіальних межах. Водночас суб'єктом правопорушення передбаченого статтею 13 Закону, може бути лише суб'єкт господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно із статтею 59 Закону неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, є підставою, зокрема, для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.

Відповідні висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, не спростовуються змістом касаційної скарги. Водночас слід погодитися з доводами останньої про те, що дослідження територіальним відділенням АМК деяких показників, які, на думку попередніх судових інстанцій, мали б бути з'ясовані названим відділенням, у даному разі, за приписами Методики, не могло вважатися обов'язковим –у тому числі таких, як: можливість переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які, за припущенням, входять до одного географічного ринку; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи) між цими територіями. Територіальним відділенням АМК з цього приводу вірно зазначено, що в даному разі товаром, стосовно якого визначається монопольне (домінуюче) становище, виступає послуга (подача-забирання вагонів), яка не може транспортуватися, та попит на яку з боку певних споживачів існує тільки в межах певної території за місцем розташування під'їзних колій. Втім, відповідна помилка попередніх судових інстанцій у визначенні кола обставин, які підлягали з'ясуванню територіальним відділенням АМК, загалом не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та правильність судового висновку щодо вирішення спору, оскільки інші обставини, які мають значення для конкурентної справи, названим відділенням з'ясовано неповно або належним чином не доведено.

Що ж до здійснення розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а не ГПК України (1798-12) , то це також не вплинуло на правильність резолютивних частин оскаржуваних судових рішень і, отже, не може вважатися підставою для їх скасування. Частина друга статті 111-10 ГПК України містить вичерпний перелік порушень норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставами для скасування рішення місцевого або постанови апеляційної господарського суду, і зазначене в касаційній скарзі порушення "щодо вирішення спору в порядку адміністративного судочинства" під дію зазначеної норми ГПК України (1798-12) не підпадає.