ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2006 Справа N 10/324/04НР(11/342)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Регіонального відділення Дрофенко І.Ю.
Фонду державного майна
України по Миколаївській
області
Холдінг “Moldsindbalneotur” не з’явився
ТОВ “Виробничо-комерційна Іванцов І.А.
фірма “Відпочинок”
розглянувши касаційну Регіонального відділення Фонду
скаргу державного майна України по
Миколаївській області
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 21.03.2006
у справі № 10/324/04/НР
господарського суду Миколаївської області
за позовом Регіонального відділення Фонду
державного майна України по
Миколаївській області
до 1) Холдінг “Moldsindbalneotur”;
2) ТОВ “Виробничо-комерційна фірма
“Відпочинок”
Про визнання недійсним договору
Постанова приймається 03.07.2001, у зв’язку з тим, що 26.06.2006
в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя
Семенов А.К.) від 24.01.2006 в позові відмовлено.
Одеський апеляційний господарський суд (судді: Тофан В.М.,
Журавльов О.О., Михайлов В.М.) переглянув вказане рішення і
постановою від 21.03.2006 залишив його без змін.
На рішення місцевого та постанову апеляційного господарських
судів Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Миколаївській області подало касаційну скаргу в якій міститься
прохання прийняті у справі судові рішення скасувати, та прийняти
нове рішення яким позов задовольнити.
На думку скаржника, місцевий та апеляційний господарські суди не
правильно застосували норми матеріального та процесуального
права, що і призвело до прийняття помилкових рішень.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Миколаївській області та ТОВ “Виробничо-комерційна фірма
“Відпочинок”, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по
Миколаївській області заявлено позов до Холдингу
“Moldsindbalneotur” та Товариства з обмеженою відповідальністю
“Виробничо-комерційна фірма “Відпочинок” про визнання недійсним
договору оренди майна від 01.06.2001 № 18/1.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач, стверджує, що спірна угода,
укладена між відповідачами з порушенням вимог чинного
законодавства та, зокрема, суперечить Постанові Верховної Ради
України від 04.02.94 за № 3943 “Про майно загальносоюзних
громадських організацій колишнього Союзу РСР” ( 3943-12 ) (3943-12)
,
згідно якої повноваженням орендодавця та правом розпоряджатися
майном, яке передано в оренду відповідачу 2, наділено Фонд
державного майна України.
Приймаючи рішення про відмову у позові, місцевий господарський
суд послався на те, що відповідачі не довели право власності
молдовських профспілок на спірне майно до 22.09.92 і що позивач
не довів, що спірне майно є загальнодержавною власністю України.
Стосовно Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова
“Про взаємне визнання прав регулювання відносин власності” від
11.09.94, на яку посилаються сторони, то в рішенні місцевого
суду зазначено, що ця угода не може бути застосована, оскільки
вона ратифікована 12.07.2001, тобто після підписання між
відповідачами угоди від 01.06.2001.
Слід зазначити, що мотивувальна частина рішення місцевого суду
містить суперечні обґрунтування.
Подану Регіональним відділенням Фонду державного майна України
по Миколаївській області апеляційну скаргу на рішення
господарського суду Миколаївської області від 24.01.2006
Одеський апеляційний господарський суд залишив без задоволення.
Разом з тим, виключивши з мотивувальної частини цього рішення
посилання на те, що: “Відповідачами не доведено, що майно, яке
було передано першим відповідачем другому по договору оренди від
01.06.2001 № 18/1 до 22.09.92 року належало на праві власності
молдовським профспілкам”, і що “Молдовські профспілки набули
права власності на майно колишньої ВЦРПС на підставі постанови
Виконавчого комітету Загальної Конфедерації Профспілок від
22.09.1992 року № 2/14 “В” “Про закріплення прав по володінню,
користуванню і розпорядженню профспілковим майном”.
Із змісту постанови випливає, що апеляційна інстанція погодилась
з резолютивною частиною рішення місцевого господарського суду,
але мотиви відмови у позові виклала зовсім інші.
В постанові зазначено, що для вирішення цього спору слід
з’ясувати хто є власником спірного майна.
Дійсно, для вирішення цього спору слід з’ясувати хто є власником
спірного майна.
За змістом рішення місцевого суду, власником спірного майна є
Молдовські профспілки, але вони не залучені до участі у розгляді
справи, тому, відповідно до вимог ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, це є безумовною підставою для скасування рішення.
За висновком апеляційної інстанції, власником спірного майна є
перший відповідач. При цьому із постанови вбачається, що при
визначенні власника спірного майна апеляційна інстанція
керувалась законодавством Республіки Молдова. Разом з тим,
апеляційна інстанція не вказала якими нормативними документами
України передбачено визнання права власності на майно, що
знаходиться на території України, за законодавством іншої
держави.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині
незастосування до правовідносин сторін Угоди між Урядом України
та Урядом Республіки Молдова “Про взаємне визнання прав
регулювання відносин власності” від 11.09.94 ( 498_043 ) (498_043)
,
ратифікованої Законом України від 12.07.2001 ( 2666-14 ) (2666-14)
,
апеляційна інстанція послалась на те, що згадані Угода
( 498_043 ) (498_043)
та Закон ( 2666-14 ) (2666-14)
мають пряме відношення до
укладеного сторонами договору.
Однак в рішенні місцевого господарського суду наведене
обґрунтування такого висновку - Угода між Урядом України та
Урядом Республіки Молдова “Про взаємне визнання прав регулювання
відносин власності” від 11.09.94 ( 498_043 ) (498_043)
, ратифікована
Законом України вже після підписання між відповідачами спірного
договору.
Цьому висновку апеляційна інстанція не дала відповідну юридичну
оцінку.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення не
повно відображають обставини, які мають значення для справи, а
висновки про встановлені обставини і відповідні правові наслідки
не є вичерпними, тому, враховуючи приписи постанови Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 за № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий судовий
розгляд.
Під час нового судового розгляду справи суду необхідно прийняти
до уваги зазначені вище зауваження, належним чином встановити
фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в
залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно до вимог діючого процесуального
законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Миколаївській області задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.03.2006 та рішення господарського суду Миколаївської області
від 24.01.2006 у справі № 10/324/04/НР скасувати, а справу
передати до господарського суду Миколаївської області на новий
розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан